Народний фронт визволення Тиграй (TPLF, ) — ліве етнічно-націоналістичне

воєнізоване угруповання, заборонена політична партія та колишня правляча партія Ефіопії.

Ефіопський уряд визнав її терористичною організацією.

Згідно з офіційними даними, TPLF було засновано 18 лютого 1975 року в , північно-західний Тиграй . За 16 років воно виросло з дюжини людей до найпотужнішого збройного «визвольного» руху в Ефіопії.

Вона очолювала політичну коаліцію під назвою Революційно-демократичний фронт ефіопських народів (EPRDF) в 1989–2018 роках. Вела 15-річну війну проти режиму Дерга, який був повалений в 1991 році. В основному завдяки своїм військовим можливостям TPLF була в авангарді розгрому Дерг. Jamestown Foundation, 24 May: Tigray Defense Forces Resist Ethiopian Army Offensive as Sudan, Eritrea, and Ethnic Militias Enter the Fray

За допомогою свого колишнього союзника, Еритрейського народного фронту визволення (EPLF), TPLF повалив уряд Народної Демократичної Республіки Ефіопія (PDRE) і встановив новий уряд 28 травня 1991 року, який правив Ефіопією

до тих пір, поки не було усунений від влади у федеральному уряді в 2018 році

18 січня 2021 року Національна виборча рада Ефіопії скасувала реєстрацію партії, посилаючись на акти насильства та повстання, вчинені керівництвом партії проти федерального уряду у 2020 році, а також на відсутність представництва.

6 травня 2021 року Палата народних представників Ефіопії офіційно схвалила резолюцію парламенту про визнання TPLF терористичною організацією.

У листопаді 2022 року Африканський союз у Преторії, Південна Африка, уклав угоду між двома сторонами щодо припинення війни.

Комуністи-сепаратисти З 1972 в Аддіс-Абебі діяла Асоціація університетських студентів Тиграй — підпільна організація націоналістично налаштованих студентів — тиграї. Асоціація виступала проти монархічного режиму, за самовизначення Тиграю. 14 вересня 1974 року сім її активістів — Абай Тсехайє, Сейюм Месфін, Гідей Зератсіон, Хайлу Мангаша, Беріху Берехе, Зеріу Гессессе, Асфаха Хагос — на таємній зустрічі в столичній кав'ярні заснували Національну організацію Тиграй (НОТ). Ідеологія організації поєднувала ортодоксальний марксизм-ленінізм та тиграйський сепаратизм.

11 лютого 1975 р. НОТ була перетворена на Народний фронт звільнення Тиграй (НФОП). Через рік був виданий Маніфест НФОП, в якому проголошувалась мета створення Республіки Великий Тиграй (до території якого була віднесена значна частина Афара) The TPLF Manifesto of February 1976. The republic of Greater Tigray by Dereje Tariku. Незабаром, однак, це гасло було знято та замінено вимогою самовизначення всіх народів Ефіопії.

У керівництві НФОП домінували активісти студентського націоналістичного руху — Абай Тсехайє, Сейюм Месфін, Гебру Асрат, Легессе (Мелес) Зенаві.

Громадянська війна у Тиграї

Ідеологія та практика збройної боротьби

Попри спільність комуністичної доктрини, НФОП виступав проти правлячого ДЕРГ. Причини жорсткої конфронтації полягали у тиграйському сепаратизмі НФОП та у ДЕРГ. НФОП поставив завдання озброєного повалення режиму Менгісту Хайле Маріама. НФОП був одним із головних учасників громадянської війни в Ефіопії.

Командні кадри озброєних формувань комплектувалися з колишніх студентів, рядовий склад — із тиграйських селян, що підтримували націоналістичні гасла та незадоволених політикою ДЕРГ та згодом РПЕ. Важливу роль відіграв тиграйський старійшина, депутат парламенту часів монархії Гессесеу Айєле СехулBahru Zewde. The Quest for Socialist Utopia: The Ethiopian Student Movement, C. 1960—1974 (Eastern Africa) / Addis Ababa University Press, 2014. Його особистий авторитет та розгалужені зв'язки сприяли залученню підтримки НФОП. Поряд з урядовими силами серйозну загрозу представляли конкуруючі за вплив угрупування бандитів - «» Jon Abbink, Tobias Hagmann. Reconfiguring Ethiopia: The Politics of Authoritarian Reform / Routledge, 2013. Але цю небезпеку вдалося нейтралізувати впливом Сехула.

Перші атаки НФОП були здійснені 5 серпня 1975 року (напад на в'язницю в Шіре) і 4 вересня 1975 року (пограбування банку в Аксумі) . При першій акції було звільнено і приєдналося до НФОП понад шістдесят ув'язнених (як політичних, так і кримінальних), при другій захоплено велику кількість зброї, боєприпасів та грошей.

Наліт на банк в Аксумі започаткував формування фінансової бази НФОП. Вилучені кошти створили основу майбутнього Благодійного фонду відновлення Тиграй (відомий у світі під англійською абревіатурою EFFORT) ANALYSIS: INSIDE THE CONTROVERSIAL EFFORT. Спочатку вони використовувалися на придбання зброї, надання соціальної допомоги сім'ям загиблих бійців та населенню контрольованих територій. Згодом були пущені в обіг та інвестиційні проекти TPLF’s EFFORT. Wikileaks: on TPLF’s EFFORT Companies.

Перші успіхи зміцнили у Тиграї повстанський авторитет. Вдалося організувати мобілізацію у збройні формування НФОП та організувати ефективну партизанську боротьбу. Поступово було взято під контроль значні території регіону. Агітація НФОП мала насамперед націонал-сепаратистський характер: важке соціальне становище Тиграю пояснювалося диктатом амхара, які домінували у владі як і за монархічного, так і за комуністичного режиму в Аддіс-Абебі. При цьому НФОП узяв на себе захист тиграйського селянства від Червоного терору (який практикувався урядовими гарнізонами в містах) та надання продовольчої допомоги під час (відповідальність за який покладалася на правлячий режим).

Конфлікти та спілки у збройній опозиції Відносини НФОП з іншими організаціями озброєної опозиції відрізнялися складністю, напруженістю, часто відвертою ворожнечею. Проти (ЕРС) та (ЕНРП) велися військові дії — хоча стверджується, що спочатку НФОП робив спроби укласти тактичний союз із консервативним ЕРС та ультралівою ЕНРП. Керівництво НФОП звинуватило ЕРС у вбивстві Айеле Сехула та розгорнуло проти консерваторів потужний наступ. У кількох великих сутичках осені 1976 — весни 1977 ЕРС зазнав серйозних втрат, і до 1979 був практично вибитий з Тиграю. Раніше, 1978, були розбиті тиграйські формування ЕНРП.

Союзні відносини підтримувалися НФОП з Народним фронтом визволення Еритреї, оскільки еритрейські сепаратисти загалом не претендували на участь в ефіопській політиці.

Повстанська влада З 1980 на контрольованих територіях створювалася адміністрація, що регулярно діє, і проводилася цілеспрямована партійна політика. Викорінювалися патріархальні структури, встановлювалася рівноправність жінок, налагоджувалась система освіти, що займалася також активною пропагандою. Було створено нові суди, де підвищився статус місцевого традиційного права.

Проводилася аграрна реформа, селяни безоплатно наділялися землею. НФОП провів спеціальну конференцію, що обговорила різні форми земельної власності та господарювання. Ідеологічно вмотивовані проекти виробничої кооперації більшістю голосів було відхилено. Всупереч своїй комуністичній ідеології, НФОП санкціонував приватну селянську власність. Також, попри ідеологію, НФОП дозволяв на контрольованих територіях вільну торгівлю (заборонену режимом Менгісту). Такий прагматизм сприяв надходженню необхідних ресурсів, особливо в період голоду. Це також зміцнювало популярність НФОП у масі селян та дрібних торговців Покоління наречених..

Гнучка політика проводилася щодо Ефіопської православної церкви (знов-таки, попри жорсткий ідеологічний атеїзм). Церква розглядалася як структура "реакційна, але неоднорідна". Лояльні священники допускалися до служіння, а найавторитетніші — навіть до органів місцевої влади. У свою чергу багато священників благословляли боротьбу НФОП, а деякі навіть самі брали в руки зброю John Young. Peasant Revolution in Ethiopia: The Tigray People’s Liberation Front, 1975—1991 / African Studies (Book 91), Cambridge University Press; 1 edition (April 20, 2006)..

Масова підтримка населення та міцна військово-адміністративна структура у сільській місцевості дозволили НФОП розгорнути успішний наступ на міста та армійські гарнізони. До 1989 року регіон Тиграй загалом контролювався НФОП.

Організаційна структура та партійна ідеологія В 1970—1980-х НФОП поділявся на чотири територіальні організації — три у Тиграї, одна — за межами регіону. Керівним органом за Статутом 1979 року був з'їзд, який обирав ЦК та Політбюро. Ці інстанції формували три функціональні комітети — політичний, соціально-економічний та військовий. До політичного комітету належали департаменти масових організацій, пропаганди, культури, громадських зв'язків, закордонних справ та безпеки. До соціально-економічного — департаменти техніки, сільського господарства, постачання, охорони здоров'я та освіти. До військового — командні структури регулярних збройних сил, міліційних формувань, розвідки та контррозвідки, логістики, бойової підготовки та військової пропаганди .

Формально управління НФОП мало колегіальний характер. Реально першими особами були Абай Тсехайє (1974—1989), потім Мелес Зенаві (1989—2012) та Абай Волду (2012—2018).

1983 року в НФОП була створена Марксистсько-ленінська ліга Тиграй (МЛЛТ) — закрита структура на кшталт «авангардної партії». До неї увійшли майже всі члени вищого керівництва НФОП. Ліга генерувала ідеологію НФОП у дусі ортодоксального комунізму, ідей Енвера Ходжі та програми Албанської партії праці. Виходячи з цих установок, МЛЛТ та НФОП різко негативно ставилися до «опортуністичної» КПРС та «соціал-імперіалістичного» СРСР. Це ставлення поширювалося на правлячу в Ефіопії РПЕ та її лідера Менгісту Хайле Маріама, що розглядалися як «радянські маріонетки».

Водночас реальна політика була досить гнучкою і визначалася не ортодоксально-комуністичною доктриною, а лівим популізмом та практичними завданнями збройної боротьби .

РДФЕН та перемога у громадянській війні

1989 позначив перелом під час ефіопської громадянської війни. З ініціативи НФОП було створено Революційно-демократичний фронт ефіопських народів (РДФЕН). У РДФЕН об'єдналися кілька повстанських рухів різної етнічної орієнтації: НФОП (тиграї), Ефіопський народно-демократичний рух (амхара), Демократична організація народів оромо (оромо), (народності Півдня Ефіопі). Очолив РДФЕН лідер НФОП Мелес Зенаві.

Озброєні формування РДФЕН розгорнули генеральний наступ на урядові війська. У травні 1991 року бійці РДФЕН вступили до Аддіс-Абеби, а Менгісту Хайле Маріам утік із країни. Громадянська війна в Ефіопії завершилася перемогою повстанців.

Ядро правлячого блоку Ідеологічна переорієнтація Після приходу до влади НФОП повністю відмовився від марксистсько-ленінської ідеології, різкий відхід від якої позначився ще наприкінці 1980-х. За низкою оцінок, це пов'язано не так з еволюцією поглядів, як зі змінами міжнародної ситуації — перебудовою, східноєвропейськими революціями, розпадом СРСР. Особливо вплинуло падіння комуністичного режиму в Албанії. Діяльність МЛЛТ припинилася.

Новою ідеологією НФОП та РДФЕН стала ефіопська революційна демократія — синтез марксизму та ліворадикального популізму. Цей доктринальний комплекс зветься мелесизм, від імені Мелеса Зенаві. Він характеризується як «бріколаж з марксизму, ленінізму, маоїзму та лібералізму», порівнюється з комунізмом і фашизмом, характеризується як «ефективна зброя проти внутрішніх та зовнішніх ворогів» Ethiopia: They Shall Inherit the Wind.

Політична система Формально в Ефіопії встановилася багатопартійна демократія. Але в політиці збереглися виражені авторитарні та репресивні риси, а також принцип авангардної партії. Мелес Зенауї беззмінно стояв на чолі Ефіопії з 1991 року до своєї смерті в 2012 — спочатку як президент, потім як прем'єр-міністр Ефіопії Эфиопия: смерть марксиста-капиталиста

Гасло незалежності Тиграю також було скасовано (що призвело до розколу НФОП у 2000 році). НФОП декларувало право самовизначення всіх народів Ефіопії та стояло на позиціях федералізму. Проте політичні опоненти звинувачували НФОП в етнічних пріоритетах HOW THE TIGREANS HATE ETHIOPIA! і різко критикували за «внесення розколу між ефіопами» .