Анна Марія ван Схюрман (; , Кельн, Кельнське курфюрство, Священна Римська імперія — , Віюверт, , Голландська республіка) — голландська поліглотка, поетеса, магістриня теології, каліграфка та феміністка. Одна з найосвіченіших жінок XVII століття. Присвятила життя освіті та науковим і релігійним дослідженням, поставивши під сумнів роль жінки як домогосподарки.

Володіла щонайменше 12 мовами. Відома як поетеса, але також вправлялася в більшості видів мистецтва того періоду, включаючи офорт, каліграфію, пастель (першою з жінок у Нідерландах працювала в цій техніці). Єдина жінка, якій дозволили відвідувати лекції в Утрехтському університеті й, таким чином, перша серед жінок здобула освіту в тогочасній Європі.

Багато видатних постатей були її покровителями, присилали рідкісні книги й допомагали друкувати вірші та збірки. Нею відверто захоплювалися, присвячували вірші, приїжджали з інших держав, щоб побачити та поспілкуватися особисто. У різні часи, оцінюючи талант Анни Марії, її називали: «зіркою Утрехта», «голландською Мінервою», «десятою Музою», «Музою Утрехта», «дивом серед своєї статі», «незрівнянною Дівою», «оракулом Утрехта».

З часом розчарувалася в голландській реформатській церкві та покинула її. Під кінець життя приєдналася до релігійного руху Жана де , що призвело до розриву відносин з багатьма друзями та науковою спільнотою. Через обітницю помираючому батькові не була у шлюбі та не мала дітей.

Життєпис

Походження та дитинство Народилася 5 листопада 1607 року в Кельні в родині Фредеріка ван Схюрмана () та Єви фон Гарфф (). Батько походив від заможної антверпенської родини, представники якої були змушені поспішно покинути місто після того, як до влади прийшов Фернандо Альварес де Толедо. Вони втратили все майно й тривалий час шукали притулку в різних містах, як то Гамбург чи Франкфурт, допоки не оселилися 1593 року в Кельні. Дідусь і бабуся Анни Марії по лінії матері були представниками знатного роду фон Гарфф (), які також втратили майно, рятуючись з міста Нойс, куди вдерлися війська де Толедо, до Кельна. У XVI столітті два архієпископи цього міста прийняли протестантство, але з часом один із них пішов у відставку після навернення, а інший, який був кальвіністом, спробував узагалі секуляризувати архієпископство. Ці події призвели до розгортання масштабного конфлікту, який отримав назву «», яка зрештою закінчилася перемогою контрреформаційного руху, а Кельн став католицьким містом.

Через ці обставини батьки Анни Марії у 1602 році були змушені таємно одружитися (вони належали до ). Анна Марія, як і троє її братів (Генрік Фредерік, Йоган Годсхалк та Віллем), була таємно охрещена в одній із реформаторських конгрегацій. Перші роки свого життя Анна Марія провела в сімейному будинку на вулиці Кроненберг () в районі Краммер Бухель (). З кожним днем представники некатолицьких конфесій зазнавали більших утисків, й у 1610 році родина ван Схюрман була вимушена покинути Кельн й оселитися в замку, який належав родині фон Гарфф, у поселенні , а незабаром виїхала до Голландської республіки, де протестанти користувалися релігійною свободою. В епоху Відродження діти заможних родин здобували освіту вдома. Окрім батька, дітей навчали вчителі музики, читання, письма та арифметики. Анна Марія грала на клавесині та лютні, займалася співом. Релігійною освітою дітей займалися батьки дітей та інколи домашній персонал. Дослідники вважають, що в трирічному віці Анна Марія вже вміла читати Біблію та декламувати частини Гейдельберзького катехізису.

Вважається, що нетипові для тогочасної жінки риси характеру та тягу до навчання й пригод Анна Марія перейняла з розповідей про свого пращура по лінії матері, лицаря , який здійснив численні подорожі в місцевості, які відповідають сучасним Італії, Сирії, Єгипту, Аравії, Нубії, Палестині, Туреччині, Іспанії та Франції. Він залишив численні манускрипти та книги, які батько Анни Марії міг передати їй для ознайомлення. Разом з тим, перевага в родині ван Схюрман віддавалась релігійній освіті, й у 7 років Анну Марію віддали до французької школи, але вже за два місяці її забрали додому, що ймовірно було викликане потраплянням під поганий вплив. Пізніше у мемуарах Анна Марія також згадувала причиною «поганий вплив», але зазначала, що цілком не встигла його зазнати: «…так що я дуже мало зазнала поганого впливу, який міг справити враження на чистий розум маленької дитини через ігри, в які діти грають, або лайку, слова, які можуть використовувати діти ()». Дівчина почала вивчати латинь в 11-річному віці в Утрехті й була знайома з «». На той час це був популярний жанр про релігійні гоніння як ранніх християн, так в Реформацію. На Анну Марію вплинули криваві описи страт мучеників та їх останні слова: «…моє серце охопило палке бажання бути кровавим свідченням тому [переслідуванням], так, що я щиро бажала навіть обміняти своє солодке життя на таку славну смерть ()». В Утрехті родина ван Схюрман приятелювала з фламандським художником-натюрмористом Амброзіусом Босгартом Старшим та його колегами Рулантом Саверейем, Балтазаром ван дер Астом та Кріспейном ван де Пассе Старшим (). родина ван Схюрман досить добре знала, адже він був другом і одновірцем, який також був змушений втекти із Кельна від переслідування. Таким чином Анна Марія розпочала своє знайомство з мистецтвом у відносно молодому віці. Спочатку вона займалася вирізанням паперу, а згодом вишиванням та малюванням. У будинку родини ван Схюрман було багато картин, деякі з яких належали Лукасу Кранаху Старшому та . Спочатку вона копіювала їх, допоки не перейшла до створення власних витворів мистецтва, особливо портретів у мініатюрному форматі. Анна Марія експериментувала з олією, гуашшю, олівцем, пастеллю, воском, самшитом, слоновою кісткою та голкою гравера. Дослідники вважають, що вона була першою художницею в Нідерландах, яка створювала портрети пастеллю. Попри це Анна Марія завжди ставилася до заняття мистецтвом лише як до дозвілля в перерві між більш важливими дослідженнями. Відсутність прагнення отримати повноцінну кваліфікацію художниці вона неодноразово підтверджувала особисто, наголошуючи на тому, що була лише самоучкою в мистецтві. Проте дослідники її біографії спростували це, оскільки були знайдені відомості про те, що Анна Марія на початку тридцятих років XVII століття закінчила навчання в художній майстерні Магдалени ван де Пассе (доньки Кріспейна ван де Пассе Старшого). У цьому місці вона опанувала не тільки навички живопису, а й ознайомилася з технікою гравіювання. Про художню талановитість Анни Марії говорить наступний факт: Герріт ван Гонтгорст оцінив вартість портрета, який вона виконала на пальмовому дереві, у тисячу гульденів, в той час, як Рембрандт отримав від штатгальтера Фредеріка Гендріка Оранського за свою картину «Воскресіння» () лише 700 гульденів. Протягом нетривалого часу родина ван Схюрман проживала в Гаазі чи іншому місці поблизу, оскільки голова родини мав бути особисто присутнім на суді перед Фредеріком Гендріком Оранським у «справі великої важливості». В Гаазі близько 1620 року Анна Марія познайомилася та стала близькою подругою з . Остання була добре спілкувалася з великим колом відомих тогочасних художників і письменників, а також поетів, серед яких: , Пітер Гофт, Константин Гюйгенс, Йост ван ден Вондел та Якоб Катс. Саме вона першою розгледіла обдарованість Анни Марії та почала знайомити її з представниками тогочасної інтелігенції. Завдяки цьому ван Схюрен мала змогу спілкуватися з такими особистостями, як головним бібліотекарем Лейденського університету професором Гейнсіусом, професором теологічного факультету Лейденського університету , поетом теологом-кальвіністом та істориком церкви та іншими.

Переїзд до Франекера У жовтні 1623 року родина ван Схюрман переїхала до Франекера у Фрисландії. Ще 1585 року в місті було відкрито університет із факультетами теології, права, медицини, а також літератури та філософії, який був обов'язковим для всіх студентів. У той час голова родини планував навчатися в професора теології () разом зі своїм сином Йоганом Годсхалком й 30 жовтня 1623 року їхні імена були внесені до реєстру студентів (). Для старших чоловіків не було заборони на навчання, проте на практиці вони не могли відвідувати лекції. Незабаром голова родини раптово помер у п'ятдесят дев'ять років. У сімейній Вульгаті, де поміж тексту Священного писання було й генеалогічне дерево родини, невстановлений автор зробив напис: «У 1623 році, 15 листопада, у Франекері помер Фредерік ван Схюрман. Господь забрав його приблизно через годину після опівдня й він лежить похований під хором ». В автобіографічних спогадах Анна Марія писала, що була останньою, кого батько покликав до себе перед смертю. За її словами, вона пообіцяла йому тримати целібат та остерігатися «нерозривних, надзвичайно несправедливих мирських кайданів шлюбу» (). Розкриваючи тему впливу батька на її життя, Анна Марія згадувала, що саме він обирав, яких письменників вона повинна читати, вивчаючи латинську та грецьку мови. Це могло бути викликане стурбованістю стосовно цнотливості доньки, адже багато класичних письменників відкрито писали про кохання чи перелюб, і, як багато батьків, вважав, що їй краще не читати про такі речі. Дослідники не мають єдиного пояснення такої опіки з боку батька, пропонуючи серед різних варіантів наступні: власний нещасливий шлюб, страх, що талант доньки буде загублений сімейним побутом, спроба надмірного захисту від навколишнього світу. На деякий час після його смерті Анна Марія справді втратила внутрішню рівновагу. Свої переживання вона описала у короткій поемі французькою мовою, яку 1625 року опублікувано у збірці «Весілля» (). Дівчина порівнювала себе з некерованим кораблем, який кидає на хвилях; її почуття закам'яніли, а з цього стану вона була витягнута «Леді Філософією» (), яка прийшла до неї уві сні та радила стати розсудливою. Мало що відомо про перебування родини ван Схюрман у Франекері. Неподалік від цього міста в Леувардені мешкав двоюрідний брат її батька Абрагам ван Схюрман. Він був представником Фрисландії в й познайомив Анну Марію з нащадками фризької гілки династії Нассау. 1626 року її брат Йоган Годсхалк закінчив навчання й родина переїхала з Франекера до Утрехта.

Утрехтський період