Оксалілхлорид — органічна хімічна сполука з формулою (COCl)2. Безбарвна рідина з різким запахом, диацилхлорид щавлевої кислоти, є популярним реагентом в органічному синтезі.
Одержання Оксалілхлорид вперше був одержаний у 1892 році французьким хіміком Адрієном Фоконьє, реакцією діетилоксалату з пентахлоридом фосфору. Його також одержують шляхом обробки щавлевої кислоти пентахлоридом фосфору.
Оксалілхлорид промислово виробляють з етиленкарбонату. Фотохлорування дає тетрахлорид, який згодом розкладається:
C2H4O2CO + 4 Cl2 → C2Cl4O2CO + 4 HCl C2Cl4O2CO → C2O2Cl2 + COCl 2
Реакції Оксалілхлорид реагує з водою, утворюючи лише газоподібні продукти: хлористий водень (HCl), вуглекислий газ (CO 2 ) і оксид вуглецю (CO).
Цим він значно відрізняється від інших ацилхлоридів, які гідролізуються з утворенням хлористого водню та вихідної карбонової кислоти .
Застосування в органічному синтезі
Окислення спиртів Розчин, що містить ДМСО та оксалілхлорид, з подальшим додаванням триетиламіну перетворює спирти на відповідні альдегіди та кетони за допомогою процесу, відомого як окиснення Сверна.
Синтез ацилхлоридів Оксалілхлорид зазвичай використовується N, N -диметилформамідом як каталізатором в органічному синтезі для одержання ацилхлоридів з відповідних карбонових кислот. Подібно до тіонілхлориду, у цій реакції реагент розкладається на леткі побічні продукти, що спрощує обробку. Одним із другорядних побічних продуктів реакції, що каталізується N,N-диметилформамідом, є сильний канцероген, що виникає внаслідок розкладання N,N-диметилформаміду. Порівняно з тіонілхлоридом оксалілхлорид має тенденцію бути більш м’яким і селективнішим реагентом. Він також дорожчий, ніж тіонілхлорид, тому його, як правило, використовують у менших масштабах.
Ця реакція включає перетворення ДМФА в похідне імідоїлхлориду (Me2N=CHCl+), схоже на першу стадію в реакції Вільсмаєра–Хака. Імідоілхлорид є активним хлоруючим агентом.
Формілювання аренів Оксалілхлорид реагує з ароматичними сполуками в присутності хлориду алюмінію з утворенням відповідного ацилхлориду в процесі, відомому як ацилювання Фріделя-Крафтса. Одержаний ацилхлорид можна гідролізувати з утворенням відповідної карбонової кислоти.
Одержання оксалатних діефірів Як і інші ацилхлориди, оксалілхлорид реагує зі спиртами з утворенням естерів:
Як правило, такі реакції проводять у присутності основи, такої як піридин. Діефір, отриманий з фенолу, ефір фенілового оксалату, є ціалумом, активним інгредієнтом світлових паличок.
Інше Повідомляється, що оксалілхлорид був використаний у першому синтезі діоксантетракетону (C4O6), оксиду вуглецю.
Запобіжні заходи У березні 2000 року Airbus A330-300 авіакомпанії Malaysia Airlines отримав пошкодження, які не підлягали ремонту, після витоку забороненого для перевезення оксалілхлориду (помилково декларованого як гідроксихінолін) у вантажний відсік. Він токсичний при вдиханні, хоча більш ніж на порядок менш токсичний, ніж споріднена сполука фосген.
Див. також
Оксаліл Окислення Сверна
Примітки