Hibiscus sabdariffa — це вид квіткових рослин з роду гібіск, який походить з Африки, швидше за все, із Західної Африки, а також зустрічається в Індії, особливо в Магараштрі з місцевою назвою "амбалі". У 16-му та на початку 17-го століть він був поширений у Вест-Індії та Азії відповідно, де з тих пір натуралізувався в багатьох місцях. В побуті рослину часто називають розеллою, суданською рожею (суданською трояндою), а Фармацевтична енциклопедія просто транслітерує латинську назву: гібіскус сабдарифа. Стебла використовуються для виробництва луб’яного волокна, а з висушених чашечок, що мають присмак журавлини, зазвичай заварюють популярного чаю, відомого як каркаде.

Опис Hibiscus sabdariffa — однорічна або багаторічна трав'яниста рослина або дерев'янистий напівчагарник, що досягає 2–2.5 м заввишки. Листя глибоко три-п'ятилопатеве, 8–15 см завдовжки, розташоване почережно на стеблах.

Квіти 8–10 см у діаметрі від білого до блідо-жовтого кольору з темно-червоною плямою біля основи кожної пелюстки; мають потужну, масивну чашечку при основі, 1–2 см завширшки, яка підростає протягом сезону до 3–3.5 см і стає м’ясистою і насичено яскраво-червоною, коли плід дозріває, що триває близько шести місяців.

Назва

Азія Рослина відома як karkadeh (كركديه) арабською, chin baung (ချဉ်ပေါင်) бірманською мовою, luoshen hua (洛神花) китайською, kraceī́yb (RTGS : krachiap) в тайській мові, ສົ້ມ ພໍ ດີ /sőm phɔː diː /in lao,Reinhorn, Marc, Dictionnaire laotien-français, Paris, CNRS, 1970, p. 688. ស្លឹក ជូរ /slɜk cuː /ស ណ្តា ន់ ទេស /sɑndan tẹːh /, ម្ជូរ បារាំង /məcuː baraŋ /,Pauline Dy Phon, វចនានុក្រមរុក្ខជាតិប្រើប្រាស់ក្នុងប្រទេសកម្ពុជា, Dictionnaire des Plantes utilisées au Cambodge, Dictionary of Plants used in Cambodia, ភ្នំពេញ Phnom Penh, បោះពុម្ពលើកទី ១, រោងពុម្ព ហ ធីម អូឡាំពិក (រក្សាសិទ្ធិ៖ អ្នកគ្រូ ឌី ផុន) គ.ស. ២០០០, ទំព័រ ៣៤៣-៣៤៤, 1st edition: 2000, Imprimerie Olympic Hor Thim (© Pauline Dy Phon), 1er tirage: 2000, Imprimerie Olympic Hor Thim, pp. 343-344; Mathieu LETI, HUL Sovanmoly, Jean-Gabriel FOUCHÉ, CHENG Sun Kaing & Bruno DAVID, Flore photographique du Cambodge, Toulouse, Éditions Privat, 2013, p. 360. або ម្ជូរ ព្រឹក /məcuː prɨk/ кхмерською та cây quế mầu, cây bụp giấm або cây bụt giấm в’єтнамською.

Південно-Східна Азія, включаючи Північно-Східну Індію та материкову частину Південної Азії Рослина відома як пунді-палле чи пунді-соппу (ಪುಂಡಿ ಪಲ್ಯ / ಪುಂಡಿ ಸೊಪ್ಪು) мовою Каннада, гоілфа (হইলফা) мовами силеті і чукур (চুকুর), амламадур (অম্লমধুর) на Бенгалі. Також відомий як тенгамора (টেঙামৰা) різними корінними етнічними групами Ассаму, дачанг або датчанг у атонгів, мвіта серед бодо (ще одна корінна етнічна група Ассаму), аміле серед чакмас переважно в Читтагоні, ґальда серед Ґарос, гансеронґ серед карбі (Корінна група Асаама), серед Лоти Нагаланда, гантсеруп, матпіппулі (മത്തിപ്പുളി) та пулівенди (പുളിവെണ്ട) в Малаяламі, амбаді (अंबाडी) в Магараштрі, охрео, серед Маоса, сілло, сугрі серед Мейтей, белчанда (बेलचण्डा) серед непальців, паланга (ଖଟାପାଳଙ୍ଗ) в районах Джагатсінгпур та Каттак і такабгенді (ଟକଭେଣ୍ଡି) на мові одії в районі Баласор Одіша, пуліча кеераї (புளிச்சகீரை) в Тамілі та ґонґура (గోంగూర) у Телугу. антур-сен (червона розелла) або лакгер антур у Мізо, гміакгу сайпа (червона розелла) або мату гміакгу в Марі в Мізорамі, Індія та штаті Чин, М'янма. Люди Марма називають її япунг. У регіоні Чота Нагпур вона відома як кудрум або дгепа сааґ на діалекті Наґпурі/Садрі. Вона також відома під різними назвами у різних мовах цього регіону, наприклад іпіл джонґор, що означає «зірковий плід» мовою мундарі.

Австралія В Австралії розелла відома як розелла або плід розелли. Вважається, що рослина потрапила в Австралію в результаті обмінів між торговцями Макассаре.

Африка У племені йоруба на південному заході Нігерії розель відома як ìsápá, та якува у народу гауса з північної Нігерії, який також називає насіння ґурґузу, а оболонку капсули — зобородо або зобо.

Серед племені Тів Центральної Нігерії рослина називається "ашве", а капсула - "аґбенде ашве". В основному його споживають як суп у трьох видах: листя або варять, або готують на пару та подрібнюють на жорнах, у такому вигляді воно вважається делікатесом через збереження характерного «смаку» (трохи кислуватий смак) листя. Зовнішня оболонка капсули (зелений сорт) також готується як суп, який не має смаку листя. Червоний варіант капсули рідко (якщо взагалі взагалі) готують, замість цього кип’ятять, екстракт охолоджують і п’ють (як чай або содову воду з додаванням цукру). Ця форма відома як «зобо», що насправді є запозиченою назвою, так само як і цей спосіб приготування. Традиційно червоний варіант використовувався як барвник для фарбування деревини тощо.

Латинська Америка і Карибський басейн Розелла відома як саріл або флор де Ямайка в Центральній Америці та щавель у багатьох частинах англомовного Карибського басейну, включаючи Тринідад і Тобаго, Ямайку та більшість островів у Вест-Індії.

Використання В Індії рослина в основному культивується для виробництва луб'яних волокон, які відділяють із стебел рослини та плетуть з них мотузки або тчуть мішковину. Волокно можна використовувати як замінник джуту при виготовленні мішковини. Гібіски, зокрема розеллу, використовують у народній медицині як сечогінний і легкий проносний засіб.

Червоні чашечки рослини все частіше експортуються до Сполучених Штатів і Європи, зокрема до Німеччини, де їх використовують як харчові барвники. Його можна знайти на ринках (у вигляді квітів або сиропу) у таких місцях, як Франція, де є громади сенегальських іммігрантів. Зелене листя використовується як гострий варіант шпинату. Листям приправляють для смаку сенегальську страву з риби та рису thieboudienne. Належний облік не ведеться, але уряд Сенегалу оцінює національне виробництво та споживання в на рік. У М’янмі їхнє зелене листя є основним інгредієнтом каррі.

Бразильці використовують гірке коріння рослини як шлунковий, пом’якшувальний та розсмоктуючий засіб.

Як овоч У Біхарі та Джаркханді розелла також відома як «кудрум» місцевою мовою. Яскраво-червоні пелюстки плодів використовується для солодко-кислого смаку чатні.

У Сатпуда-Прадеш (поблизу кордону штату Магараштра / Ґуджарат) розелла називається кхате-фуле мовою місцевих племен. Листя кхате-фуле змішують із зеленим перцем чилі, сіллю, трохи часнику, щоб приготувати чатні та бхаджі, які подають із джоваром (сорго) або баджра (пшоном), та пласкими паляницями. Це їдять племена як сніданок, щоб почати свій день. Суху страву або "сухі баджі" готують із листя хате фюлеhttps://vanitascorner.com/khate-fule/.

У кухні Андгра розеллу називають ґонґура і широко використовують. Листя запарюють з сочевицею і варять з них густу бобову юшку дал. Ще одна унікальна страва готується шляхом змішування смаженого листя зі спеціями та приготування ґонґури паччаді, найвідомішої страви Андгра та Телангана, яку часто називають королевою всіх страв Андгри. У Маніпурі її називають Суґрі та використовують як овоч. Його, як правило, готують без олії, відварюючи з деякими іншими травами та сушеною рибою, і це улюблена страва жителів Маніпурі. Практично в кожній родині є ця рослина вдома.

У бірманській кухні, її називають chin baung ywet (букв. кислий листок), розелла широко використовується і вважається доступною. Це, мабуть, найбільш поширений і популярний овоч у М’янмі. Листя смажать з часником, сушеними або свіжими креветками і зеленим чилі або готують з рибою. Популярною стравою є також легкий суп із листя розели та бульйону з сушених креветок.

Серед племені paites з Маніпуру Hibiscus sabdariffa та Hibiscus cannabinus, відомі серед місцевих жителів як anthuk, готують разом з куркою, рибою, крабами, свининою чи будь-яким іншим м’ясом і готують як суп в одній з їхніх традиційних кухонь. На пагорбах Гаро в Меґгалаї її називають ґалда і вживають у відвареному вигляді зі свининою, куркою або рибою. Після мусону листя сушать і подрібнюють на борошно, а потім зберігають для приготування протягом зими в рагу з рисовим борошном, відомому як galda gisi pura. На пагорбах Кгасі в Меґгалаї місцева рослина відома як джаєв, а листя використовуються в місцевій кухні, готуються як із сушеною, так і зі свіжою рибою. Бодо та інші корінні ассамські громади північно-східної Індії готують листя з рибою, креветками або свининою, а також відварюють його як овочі, що дуже смакує. Іноді вони додають місцевий луг під назвою карві або кхар, щоб зменшити його терпкість і додати смаку.

На Філіппінах листя і квіти використовують для додання кислинки страві з курки тинола (куряче рагу).

У В'єтнамі молоде листя, стебла і плоди використовують для приготування супів з рибою, зокрема вуграми.

У Малі висушене та мелене листя, також зване джіссіма, зазвичай використовується в кухні Сонґаї в регіонах Тімбукту, Ґао та їх околицях. Це основний інгредієнт принаймні двох страв: одна називається djissima-goundae, де рис повільно вариться в бульйоні, що містить листя та баранину, а інша страва називається djissima-mafé, де листя готують у томатному соусі., включаючи баранину. Відзначимо, що джиссіма-ґундай також вважається доступною стравою.

У Намібії її називають мутете, і її споживають люди з регіону Каванґо на північному сході Намібії.

У центральноафриканських країнах Конго-Кіншаса, Конго-Браззавіль і Ґабоні листя називають oseille і використовують у пюре або в соусі, часто з рибою та/або баклажанами.

Напій

У Карибському басейні готують напій із плодів розели (видалені чашечки з насіннєвими коробочками). Його готують шляхом кип’ятіння свіжих, заморожених або висушених плодів розели у воді протягом 8-10 хвилин (або поки вода не стане червоною), потім додають цукор. Під час кип’ятіння також можна додати лавровий листок і гвоздику. Його часто подають охолодженим. Це робиться в Сент-Вінсенті і Гренадинах, Тринідаді і Тобаго, Гаяні, Антигуа, Барбадосі, Белізі, Сент-Люсії, Домініці, Гренаді, Ямайці, Американських Віргінських островах і Сент-Кітс і Невісі, де рослину або плід називають щавлем. Напій є одним із кількох недорогих напоїв (aguas frescas), які зазвичай вживають у Мексиці та Центральній Америці; вони зазвичай виготовляються зі свіжих фруктів, соків або екстрактів. У мексиканських ресторанах США цей напій іноді називають просто Ямайка (). Він дуже популярний у Тринідаді і Тобаго, особливо як сезонний напій на Різдво, де воліють корицю, гвоздику та лавровий листок замість імбиру. Він також популярний на Ямайці, зазвичай приправлений ромом.

У Гані, Малі, Сенегалі, Гамбії, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуарі та Беніні чашечки використовують для приготування холодних солодких напоїв, популярних на світських заходах, часто змішуючи з листям м’яти, розчиненими ментоловими цукерками та/або фруктовими ароматизаторами.

Суданський «Каркаде» (كركديه) — холодний напій, який готують шляхом замочування висушених чашечок каркаде в холодній воді на ніч у холодильнику з додаванням цукру та соку лимона або лайма. Потім його споживають з кубиками льоду або без них після відціджування квітів . У Лівані іноді додають підсмажені кедрові горіхи.

Розеллу використовують у Нігерії для приготування освіжаючого напою, відомого як Zobo, і додається натуральний фруктовий сік ананаса та кавуна. Також в освіжаючий напій іноді додають імбир.

З появою в США інтересу до південно-прикордонної кухні чашечки продаються в пакетиках, як правило, з написом "flor de Jamaica", і вже давно доступні в магазинах здорової їжі в США для приготування чаю. На додаток до популярного домашнього напою, Jarritos, популярна марка мексиканських безалкогольних напоїв, виробляє газований напій зі смаком flor de Jamaica. Імпортні Jarritos можна легко знайти у США.