Во́ррен То́мас Фа́ррелл ( 26 червня 1943, Квінз) — американський політолог, активіст і автор семи книг про чоловічі та жіночі проблеми. Він є провідною фігурою Руху за права чоловіків. Спочатку Фаррелл став відомим в 1970-х роках як учасник другої хвилі фемінізму; він працював у Нью-Йоркській раді (NOW). Фаррелл виступає за «рух за гендерне звільнення», коли «обидві статі проходять милю в мокасинах одна одної».
Його книги охоплюють історію, право, соціологію та політику («"); спілкування пар («Жінки не чують, чого не говорять чоловіки» та «Возз'єднання батька і дитини»); економічні та кар'єрні питання («Чому чоловіки заробляють більше»); дитячу психологію та опікунство («Возз'єднання батька і дитини»); психологію та соціалізацію підлітків і дорослих («Чому чоловіки такі, які вони є», «Визволений чоловік» та «Чи дискримінує фемінізм чоловіків»). Усі його книги пов'язані з дослідженнями про чоловіків та жінок, включно з публікацією «Хлоп'яча криза»The Boy Crisis is scheduled for publication in January, 2018 by BenBella press., що вийшла у березні 2018 року.
Молодість і освіта Фаррелл народився в 1943 році. Він старший з трьох дітей, народжених у сім'ї батька-бухгалтера і домогосподарки. Він виріс у Нью-Джерсі. Фаррелл навчався в на першому та другому курсах, потім закінчив у Нью-Джерсі в 1961 році, де він був президентом учнівського колективу. Він був прийнятий Американським легіоном як обранець свого міста (Волдвік) до штату для хлопчиків Нью-Джерсі.
У 1965 році Фаррелл здобув ступінь бакалавра соціальних наук у Бувши студентом коледжу, Фаррелл був національним віцепрезидентом Студентської національної освітньої асоціації, завдяки чому президент США — Ліндон Б. Джонсон запросив його на конференцію Білого дому з питань освіти.
У 1966 році він здобув ступінь магістра з політології в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, а в 1974 році Воррен здобув ступінь доктора філософії. з тієї ж дисципліни в Нью-Йоркському університеті. Закінчуючи там докторську дисертацію, університеті він працював помічником президента Нью-Йоркського університету.
Викладання в університеті Фаррелл викладав курси університетського рівня з п’яти дисциплін (психологія; жіночі студії; соціологія; політологія; гендерні питання та питання виховання дітей). Це було в Школі медицини Каліфорнійського університету в Сан-Дієго; ; у відділі жіночих досліджень у штаті Сан-Дієго; у Бруклінському коледжі; Джорджтаунському університеті; Американському університеті і Ратґерському університеті.
Феміністична основа Коли наприкінці 1960-х років виникла друга хвиля жіночого руху, Фаррелл підтримав її, і відділення Нью-Йорка звернулося до нього з проханням створити чоловічу групу. Реакція цієї групи призвела до того, що він зрештою сформував ще близько 300 чоловічих і жіночих груп і став єдиним чоловіком, якого тричі обирали до ради директорів у Нью-Йорку (1971-74). У 1974 році Фаррел залишив NOW у Нью-Йорку та викладав у Ратґерсі, коли його дружина стала стипендіатом Білого дому, а він переїхав із нею до округу Колумбія. Згодом вони розлучилися.
Під час свого фемінізму Фаррелл писав статті для The New York Times і часто з’являвся в і шоу Філа Донаг'ю, а також був представлений у People, Parade та міжнародних ЗМІ. Це, а також його жіночі та чоловічі групи, до однієї з яких приєднався Джон Леннон, надихнули на створення книги «Визволений чоловік». Книга «Визволений чоловік» була написана з точки зору фемінізму, представляючи альтернативні сімейні та робочі умови, які могли б краще пристосуватись до робітниць жіночої статі та заохотити чоловіків, які піклуються про себе. «Визволений чоловік» був початком розробки Фарреллом паралелей для чоловіків із жіночим досвідом: наприклад, до досвіду жінок як «сексуальних об’єктів» Фаррелл назвав паралельний досвід чоловіків «об’єктами успіху».
Як оратор, Фаррелл був відомий тим, що створював для аудиторії досвід обміну ролями, щоб змусити представників обох статей «пройти милю в мокасинах іншого». Найбільшого розголосу отримали його «конкурс чоловічої краси» і «побачення зі зміною ролей». У чоловічому конкурсі краси всіх чоловіків запрошують відчути «конкурс краси повсякденного життя, якого не може уникнути жодна жінка». Під час «побачення зі зміною ролей» кожну жінку заохочували «ризикнути кількома зі 150 ризиків відмови, які зазвичай відчувають чоловіки між зоровим контактом і статевим актом».
Інтеграція чоловічих проблем у гендерні В інтерв’ю 1997 року Фаррелл заявив: «Все йшло добре до середини сімдесятих, коли NOW виступило проти презумпції спільної опіки. Я не міг повірити, що люди, яких я вважав піонерами рівності, казали, що жінки повинні мати перші можливості мати дітей чи не мати дітей — щоб діти не мали рівних прав на свого тата»J. Steven Svoboda (1997). “Interview with Warren Farrell” MenWeb.com, accessed 28 November 2012
«Чому чоловіки такі, як вони є» Кожна з книг Фаррелла містить особисту передмову, яка описує його погляд на те, як аспекти суспільної свідомості та його особистий розвиток привели до написання книги. У середині 1980-х Фаррелл писав, що вправи на зміну ролей і жіночі та чоловічі групи дозволили йому почути наростальну злість жінок на чоловіків, а також дізнатися про відчуття чоловіків, які відчувають, що їх неправильно представляють. Він написав книгу «Чому чоловіки такі, які вони є», щоб відповісти на запитання жінок про чоловіків у спосіб, який, як він сподівався, буде зрозумілим і для чоловіків.
Він розрізняв те, що, на його думку, було первинними фантазіями кожної статі та первинними потребами, заявивши, що «обидві статі закохувалися в представників іншої статі, які найменше здатні любити: жінки в успішних чоловіків; чоловіки в жінок, які молода і красива." Він стверджує, що жінки відчувають розчарування, оскільки «якості, необхідні для досягнення успіху на роботі, часто суперечать якостям, необхідним для досягнення успіху в коханні». Подібним чином він стверджує, що чоловіки відчувають розчарування, тому що «молода та красива жінка («генетична знаменитість») часто дізнається більше про отримання, а не про віддачу, тоді як старші та менш привабливі жінки часто дізнаються більше про те, як давати та робити для інших, що більше сумісний з коханням».
«Міф про чоловічу владу»
У 1993 році Фаррелл написав книгу «Міф про чоловічу владу», в якому стверджував, що широко поширене уявлення про надмірну соціальну та економічну владу чоловіків є хибним і що чоловіки систематично перебувають у невигідному становищі з усіх боків. Книга стала основоположним текстом Руху за права чоловіків і зробила Фаррелла однією з його провідних фігур.
«Міф про чоловічу силу» палко заперечувався деякими академічними феміністками, які критикували те, що чоловіки заробляють більше грошей, і що гроші — це влада. Фаррелл погоджується, що чоловіки заробляють більше грошей, і що гроші є однією з форм влади. Однак, він також додає, що «чоловіки часто відчувають себе зобов’язаними заробляти гроші, які витрачає хтось інший, поки вони помирають раніше, а почуття обов’язку — це не влада». Ця перспектива була більш повно розроблена в його книзі «Чому чоловіки заробляють більше».
У русі за права чоловіків «Міф про чоловічу силу» іноді називають «Біблією» та «Червоною пігулкою». Критики книги звинувачують її в пропаганді мізогінії. стверджувала, що Фаррелл фактично відмовився від своєї початкової позиції в рамках загальної негативної реакції проти фемінізму.
«Жінки не чують, чого не говорять чоловіки», і «Возз’єднання батька та дитини» Збільшення кількості розлучень у 1980-х і 1990-х роках звернуло увагу Фаррелла на дві проблеми: бідність спілкування між парами та втрата дітьми батька у справах про опіку над дітьми.
У книзі «Жінки не чують, чого не говорять чоловіки» Фаррелл стверджує, що пари часто не використовують спілкування між парами поза консультуванням, якщо особа, яку критикують, не знає, як змусити себе почуватися в безпеці. Фаррелл розробляє метод під назвою «Кінематографічне занурення», щоб створити таку безпеку та подолати те, що, на його думку, є біологічною схильністю людини до захисної реакції на особисту критику.
Щоб розглянути питання про втрату батька дітьми у справах про опіку над дітьми, Фаррелл написав книгу «Возз’єднання батька та дитини», яка є метааналізом досліджень про оптимальний сімейний порядок для дітей після розлучення. Висновки включають приблизно 26 способів, за якими діти, які розлучилися, почуваються краще, коли переважають три умови: ; близькість батьків; і ніякоїненормативної лексики. Його дослідження з цієї книги забезпечили основу для того, щоб він часто виступав у першому десятилітті 21-го століття як свідок-експерт у справах про опіку над дітьми щодо балансу між правами матері та батька, необхідного для створення оптимального сімейного порядку для дітей після розлучення.
«Чому чоловіки заробляють більше» На початку 21-го століття Фаррелл відчував, що він переглянув кожну суттєву проблему дорослого чоловіка і жінки, крім різниці в оплаті праці (тобто, що чоловіки як група мають тенденцію заробляти більше грошей, ніж жінки як група). У книзі «Чому чоловіки заробляють більше: разюча правда про різницю в оплаті праці — і що жінки можуть з цим зробити» він документує 25 відмінностей у виборі роботи та життя між чоловіками та жінками, які пояснюють більшу частину або всі причини різниці в оплаті праці точніше, ніж твердження про поширену дискримінацію жінок Фаррелл пише, що чоловіки вирішили заробляти більше грошей, у той час, як кожна з жінок вибирала більш збалансоване життя. Ці 25 відмінностей дозволили Фарреллу запропонувати жінкам 25 способів отримати більшу оплату — і супроводжувати кожну можливі компроміси. Компроміси охоплюють більшу кількість годин і років роботи, технічну або більш небезпечну роботу, переїзд за кордон або робота з ночівлею. Це призвело до значної похвали «Чому чоловіки заробляють більше» як книги про кар’єру для жінок.Список статтей:
Why Men Earn More was chosen by U.S. News & World Report as one of five “Great Career Books.”
Деякі висновки Фаррелла в книзі «Чому чоловіки заробляють більше» включають його аналіз даних бюро перепису населення про те, що жінки, які ніколи не одружувались і не мають дітей, заробляють на 13% більше, ніж їхні колеги-чоловіки, і що гендерний розрив в оплаті праці здебільшого стосується одружених чоловіків з дітьми, які заробляють більше від жінок.
У цій книзі присутні такі теми, як важливість оцінки компромісів; що «шлях до високої зарплати є платною дорогою»; «Парадокс оплати» (що «оплата праці — це влада, яку ми втрачаємо, щоб отримати владу платити»); і, оскільки чоловіки заробляють більше, а жінки мають більш збалансоване життя, чоловіки мають більше вчитися у жінок, ніж жінки — у чоловіків.
«Чи дискримінує фемінізм чоловіків?» Книга Фаррелла «Чи дискримінує фемінізм чоловіків?», опублікована у 2008 році, є дискусійною книгою з феміністським співавтором . Фаррелл вважав, що гендерні дослідження в університетах рідко включають чоловічу стать, окрім як для її демонізації. Ця книга була спробою Фаррелла перевірити, чи буде дозволено включити позитивний погляд на чоловіків до університетської програми гендерних досліджень, навіть якщо це буде спростовано феміністками. Фаррелл і Стерба обговорили 13 тем, від прав дітей і батьків до «хлоп'ячої кризи».
Критика