Габріель на фото зліва.
Габрієль Сібберн, повне ім'я Луї Фредерік Габріель Сібберн (28 травня 1824, Копенгаген — 2 травня 1903, Гольменс) — данський філософ.
Його батько - відомий філософ .
Біографія
Закінчив у 1842 році середню школу "Borgerdydskolen" (Борґрідсколен, Школа громадянської гідності, найновіша назва "") у Копенгагені. Спочатку відвідував лекції з теології та філософії, але з 1848 р. повністю зосередився на філософії. 1849-50 рр. брав участь як рядовий у Першій Шлезвізькій війні. 1852 р. склав магістерський іспит з філософії, а наступного року опублікував свою дисертацію у вигляді книги в надії на можливість академічної кар'єри. Як син одного з професорів філософії, він також був серед можливих кандидатів на професорську посаду в 1850-х роках, але філософський факультет двічі відхилив його роботи, подані на захист докторської дисертації - доля, не виключено, пов'язана із загальними неприязними стосунками між двома професорами філософії, впливовим Р. Нільсеном і . 1858 рік - Сібберн написав роботу «Про гуманізм» (дан. "Om humanisme", Принцип гуманізму), де вперше термін «гуманізм» використовується у значенні певного погляду на життя. 1864 року, з подачі Георга Брандеса, він розпочав з ним співпрацю, яка вилилася у суперечку про віру і знання. У філософському плані Сібберн водночас зумів зберегти себе вільним від впливу як Серена К'єркегора, так і панівного на той час філософського спекулятивного методу та метафізики. Задовго до того, як зробив свій внесок у дискусію, він сформулював атаку на дуалізм Р. Нільсена, спробу примирити віру і знання, виходячи з власного нерелігійного, гуманного, моністичного погляду на життя, який наголошує на врахуванні як індивідуального (людини), так і об'єктивних фактів (істини). Сібберн проповідує раціональну самоідентифікацію: людина повинна усвідомлювати розумне і не покладатися на авторитети: "Людина є найвищим сенсом земного буття... Саме життя є орієнтиром життя". Цей напад Габріель сформулював у розлогих нотатках до "Вступу до раціональної етики" та "Логіки основних ідей і дуалістичної філософії" Р. Нільсена. Георг Брандес використав ці праці як зразки для своїх стилістично більш елегантних рецензій на згадані праці та у своїй дебютній книзі "Дуалізм і новітня філософія", так само як Сібберн, ймовірно, відповідальний за більшість філософських статей Брандеса, опублікованих під маркуванням "Gg" - "g" - це С, Габріель Сібберн. У 1866-67 роках він отримав муніципальну стипендію для навчання в Німеччині, Франції та Італії. Під час перебування в Парижі провів три місяці в майже щоденному контакті з філософом Брандесом, на якого звернув увагу Іпполіт Тейн. Втім, сам він більше цікавився П'єр Жане. Жане, так само, як Сібберн вчився в студії в A. L. C. D. de Tracy, P. J. G. Cabanis та G. Garnier. Повернувшись додому, він кілька років читав лекції з французької філософії та інших предметів з дозволу міністерства. Його дружба з Брандесом тривала до 1872 року, після чого вони розійшлися. Брандес, з його радикальною критикою релігії, витіснив Сібберна на задній план. Пропрацювавши кілька років викладачем філософії, Габріель Сібберн зрозумів, що не має можливості продовжувати навчання в університеті, тому подав заяву і отримав посаду окружного суперінтенданта копенгагенської служби допомоги бідним, яку займав до 1893 року.
Роботи
Книга «Про гуманізм» (дан. "Om humanisme", 1858). Книга «Стоїчна та епікурейська мораль. Філософсько-історичне порівняння» (дан. «Den Stoiske og Epikuræiske Moral. En Philosophisk-Historisk Sammenligning», 1853). Книга «Dialektisk Spøg af Harmonikos» (1860). Книга «Bevægelsens Betydning for det aandelige Liv. To Foredrag, etc» (1871).
Джерела Dansk Biografisk Leksikon: https://biografiskleksikon.lex.dk/Gabriel_Sibbern Sibbern, Ludvig Frederik Gabriel, 1824-1903, Filosof // Dansk biografisk Lexikon / XV. Bind. «Про гуманізм»: https://books.google.com.ua/books?id=i4LJmgEACAAJ&printsec=frontcover&hl=ru&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false