«Коли ми були на війні…» (), авторська назва «Пісенька гусара» — вірш Давида Самойлова, який увійшов до його збірки віршів 1981—1985 років «Голоси за пагорбами». Було покладено музику Віктором Столяровим, який прочитав його у журналі «Огонек». Пісня набула популярності як старовинна козацька.
Сюжет Текст вірша, стилізований під народну пісню, є внутрішнім монологом бійця-кавалериста, в заголовку названого гусаром, хоча ніщо в тексті на його приналежність до конкретного виду кінноти не вказує, немає в ньому і точних історичних маркерів. Під час перекуру, за показною байдужістю, він приховує сильний душевний біль, пов'язаний зі зрадою коханої. Він шукає загибелі в бою, чекає на неї, як позбавлення від цього страждання .
Особливості поетики Поет Станіслав Мінаков, аналізуючи вірш, звертає увагу, що єдине слово, яке автор вживає в зменшувально-пестливій формі — це «», на яку ліричний герой, який відчуває себе покинутим і перебуває в екстремальних умовах війни, переносить всю свою ніжність (у козацьких варіантах до трубочки також нерідко приєднується «»). Мінаков вказує на спорідненість цієї деталі з архетипічним образом козака, який «проміняв жінку на тютюн та люльку» й на цілу низку віршованих та пісенних текстів, де куріння грає подібну роль, від знаменитої пісні часів Великої вітчизняної війни «Давай закуримо» до ГУЛАГівського «Недовірка» Юза Олешковського.
Критика вірша Поет Дмитро Сухарєв вважав вірш невдалою спробою стилізації під старовинну солдатську пісню, протиставляв йому фронтові пісні Льва Толстого, що «йшли в народ», звернувши увагу на «ріжучі слух» усічення останнього рядка в четвертій і п'ятій строфах вірша і незвичайне «лгала» (а не «врала») .
Втім, не розуміє сенсу усічення строф й Станіслав Мінаков, висловлюючи припущення, що таким чином поет хотів урізноманітнити ритміку вірша (що для Давида Самойлова досить незвичайно) або таким чином висловити душевний надрив свого ліричного героя (що у нього в даному випадку не надто вийшло) . Мінаков також пише, що деякі читачі та слухачі бачать у рядку «[про] кохану або про дружину» непотрібне протиставлення цих двох понять .
Письменник Юрій Милославський проводить паралелі між «гусарським» віршем Самойлова та «Заповітом» Лермонтова, що починається з рядківВіч-на-віч, брате, я б хотів З тобою говорить: На світі, кажуть, мало днів Мне остается жить!й завершується проханням вмираючого офіцера, розповісти про його смерті дівчині, яка швидше за все про нього навіть не спитає .
Пісня Пісня відома у виконанні Пелагеї, Кубанського козачого хору, ансамблю «Козаче коло» та інших. На диску, що вийшов в 2009 році в серії «Антологія однієї пісні», вона записана в 47 варіантах .
Примітки
Література