«Кам'яні сни» — роман-реквієм азербайджанського письменника Акрама Айліслі, присвячений осмисленню вірмено-азербайджанського конфлікту в період його наростання в кінці 1980-х років. Значне місце в романі займає історія рідного села автора — Айліс у Нахічеваньській області, більшість населення якої становили вірмени, майже повністю знищені під час різанини 1919 рокуBetween Paris and Fresno: Armenian studies in honor of Dickran Kouymjian. Mazda Publishers, 2008. ISBN 1568591683, 9781568591681. P.283: «Following the massacre of the Armenian population of Agulis by the Turkish army in 1919…». Роман має посвяту — «пам'яті земляків моїх, які залишили після себе неоплаканий біль».
Роман викликав різке неприйняття в Азербайджані, де письменника звинуватили в симпатіях до вірмен і розкритикували в азербайджанських ЗМІ, спілці письменників (у якій Айліслі не перебував більш ніж 20 років), культурні та релігійні авторитети, президент і парламент Азербайджану. Обурення викликало і те, що в книзі автор зображує лише напади азербайджанців на вірмен, зокрема, погроми в та Сумгаїті, а описи випадків вірменської агресії проти азербайджанців, такі як Ходжалинська різанина, відсутні. На думку низки західних ЗМІ, у романі є критика Гейдара Алієва за встановлення в Азербайджані політичної тиранії.
Підтримку Айліслі висловили низка азербайджанських письменників та правозахисників, численні письменники та правозахисні організації за межами країни, які звинуватили уряд Азербайджану в організації цькування письменника.
Історія публікації Роман написано в 2006—2007 роках, проте опубліковано лише через кілька років. Спочатку він був частиною трилогії, рукопис якої Айліслі надсилав знайомим літераторам. Рецензія на рукопис Айліслі «Грандіозна пробка. Нетрадиційний роман у трьох оповідях» () з'явилася 2012 року в журналі «Дружба народов» (№ 2). У першій частині трилогії йшлося про колишнього ректора інституту, про якого пущено чутку, ніби він попросив політичного притулку під час поїздки до Ємену. В другій частині оповіді герой, літній бакинський інтелігент, намагався запобігти вбивству старого-вірменина на вулиці, внаслідок чого його самого жорстоко побито і він помер у лікарні. У третій частині йшлося про високопоставленого співробітника, наближеного до «Раїса» — керівника республіки.
В інтерв'ю письменник стверджував, що до публікації роману його підштовхнула екстрадиція 2012 року до Азербайджану та подальше помилування владою лейтенанта , засудженого за вбивство в Угорщині офіцера вірменської армії:
Коли з'явилася можливість опублікувати роман російською, автор звернувся до перекладачів, проте переклад його не влаштував, і він почав перекладати сам. Російський переклад роману за редакцією М. Гусейн-заде опубліковано наприкінці 2012 року в журналі «Дружба народов» (№ 12). Ця публікація збіглася із 75-річним ювілеєм Айліслі. Азербайджанською мовою роману так і не надруковано, проте він доступний у вигляді мережевої публікації.
Навесні 2013 року видавництво «Норк» випустило переклад роману вірменською мовою.
Сюжет Грудень 1989 року. Конфлікт між вірменами та азербайджанцями наростає; в Баку розлючені натовпи вбивають вірмен, що зустрічаються їм на шляху. У передостанню неділю грудня до бакинської лікарні надходить у тяжкому стані відомий театральний актор Садай Садигли. Його товариш, також актор Нуваріш Карабахли, розповідає доктору Фарзані, що Садигли намагався захистити від натовпу єразівЄрази — єреванські азербайджанці; тіт — біженці з Вірменії, змушені залишити її через наростання міжнаціонального конфлікту. старого-вірменина, якого ті жорстоко вбивали. Лікар проводить операцію, проте Садигли не приходить до тями. Карабахли розповідає доктору Фарзані про артиста, який завжди вирізнявся незалежністю поглядів, через що неодноразово конфліктував із представниками влади (зокрема з «Першим» — колишнім керівником республіки, ім'я якого не називається).
Основна частина роману являє собою сни і спогади Садигли, який перебуває в комі. Він подумки переміщається до рідного села Айліс (Агуліс), у якому колись жили . Садигли в дитинстві застав вижилих вірменок, уже старих, і зі вдячністю згадує їхню доброту. Одного разу, почувши молитву старої-вірменки біля Вангської церкви (однієї з дванадцяти церков, що колись існували в Айлісі) Садигли був вражений неземним сяйвом, що йшло від храму.
Цікавився історією Айліса й тесть Садигли, доктор Абасалієв, який збирав усі відомості про село і ділився своїми відкриттями із зятем. На думку Абасалієва, у хворобах та психічних відхиленнях багатьох жителів села виявилася своєрідна одержимість «джинами» — предки цих людей заселилися в будинки знищених 1919 року вірмен, а деякі з них самі брали участь у вбивствах.
Спостерігаючи за наростанням у Баку антивірменської істерії, що переростає в погроми та вбивства, Садай Садигли починає шаленіти. Жорстокість, що чиниться навколо, накладається на дитячі переживання, викликані розповідями айліських старих людей про різанину вірмен. У Садигли народжується ідея, що для спокутування провини своїх співвітчизників він має прийняти хрещення в Ечміадзіні. Не в змозі поділитися з кимось цією немислимою ідеєю, Садай щодня ходить на вокзал і проводить поїзд Баку—Єреван.
У суботу, за день до побиття, Садигли зустрічається зі своїм старим другом Джамалом, від якого дізнається, що Айліс знову охопили антивірменські настрої. А його інший односелець Бабаш, що просунувся номенклатурними сходами, днями опублікував у газеті під назвою «Вірменський підлий слід». Директор театру пропонує Садигли головну роль у новій виставі, яка прославляє нового «Господаря» республіки і очорнює колишнього, перед яким усі схилялися ще недавно. Садигли йде, не в змозі змиритися з усім, що відбувається в останні місяці.
Проходить кілька днів, Садигли, як і раніше, перебуває в комі. Його відвідує тесть, доктор Абасалієв, і читає йому знайдені рукописи з історії Айліса. На початку січня приходить звістка про загибель Нуваріша Карабахли, який, за чутками, викинувся з балкона. Не виходячи з коми, Садигли помирає 12 січня — напередодні 1990 року.
Персонажі
Садай Садигли — відомий театральний актор, родом з Айліса. Нуваріш Карабахли — комічний театральний актор, товариш Садигли. Фарид Фарзані — літній хірург, завідувач відділення в лікарні. Зульфі Абасалієв — літній лікар на пенсії, родом з Айліса. Азада ханум — дружина Садигли, стоматологиня, дочка Абасалієва. Бабаш Зіядов («Бомба Бабаш») — друг дитинства Садигли, який згодом досяг високого становища в партійній номенклатурі. Джамал («Джамбул Джамал») — друг дитинства Садигли, згодом чабан. Мопасан Міраламов — директор театру.
Реакція
Засудження та репресії 31 січня 2013 року кілька десятків молодих людей влаштували перед будинком письменника демонстрацію, скандували: «Акрам, забирайся з країни!», та спалили його фотографію. За даними радіо «Свобода», у мітингу брали участь активісти правлячої партії « Новий Азербайджан». 1 лютого вони ж улаштували на одній із центральних вулиць Баку символічний похорон книги Айліслі. Попри те, що в Азербайджані діє заборона на масові зібрання, поліція в обидві ці акції не втручалася.
У рідному селі письменника, Айлісі, де розгортається одна зі сюжетних ліній роману, також організовано масову маніфестацію. Присутні на центральній площі скандували гасла "Смерть Акраму Айліслі! ", "Зрадник! ", «Акрам — вірменин» і спалили всі його книги. Спалення книг письменника пройшло також у Гянджі. — відповів на це письменник.
5 лютого 2013 року Спілка письменників Азербайджану прийняла заяву, в якій виключила Айліслі зі своїх лав і засудила його романРустам Шахсуваров. «Каменные сны» продолжают будоражить азербайджанское общество. Кавказская политика, 09.02.2013.Роман «Кам'яні сни» став предметом особливого обговорення в парламенті Азербайджану, де його одностайно засуджено. Голова Партії демократичних реформ назвав роман російським замовленням на підрив суспільної консолідації в АзербайджаніВ Азербайджане устроили травлю писателя, осудившего армянские погромы. Бакинские политики требуют проверить его «генетический код» // NewDayNews.ru 06.02.13. Депутати вимагали позбавити Айліслі громадянства, урядових нагород та перевірити його «генетичний код», щоб з'ясувати, чи не вірменин він. Спікер парламенту заявив, що «в походженні всіх, хто підтримує Айліслі, є щось підозріле»Депутаты предложили лишить Айлисли гражданства // Contact.az, 01.02.2013. — відповів Айліслі.
5 лютого сина Айліслі звільнено з роботи в митному комітеті, а дружину письменника — з дитячої бібліотеки, де вона протягом 30 років працювала директоркою. Міністерство освіти Азербайджану «на вимогу» вчителів літератури ухвалило рішення про вилучення зі шкільних підручників творів Айліслі. Вистави за п'єсами Айліслі знято зі сцен азербайджанських театрів.
7 лютого указом президента Азербайджанської Республіки Ільхама Алієва, Акрама Айліслі позбавлено звання «Народний письменник Азербайджану» та державної пенсіїРаспоряжение Президента Азербайджанской Республики о лишении Акрама Айлисли (Акрама Наджаф оглу Наибова) персональной пенсии Президента Азербайджанской Республики . Официальный сайт Президента Азербайджанской Республики. На думку Ільхама Алієва, у романі «Кам'яні сни» письменник образив співгромадян «у неналежній для азербайджанського письменника формі» та «спотворив реалії, пов'язані з історією Азербайджану», зокрема, суть вірмено-азербайджанського, нагірно-карабахського конфлікту. У зверненні президента наголошується, що про позбавлення Айліслі звання народного письменника та президентської пенсії просили на різних рівняхРаспоряжение Президента Азербайджанской Республики о лишении Акрама Айлисли (Акрама Наджаф оглу Наибова) почётного звания Азербайджанской Республики «Народный писатель» . Офіційний сайт Президента Азербайджанської Республіки. Правляча партія «Новий Азербайджан» заявила, що схвалює позбавлення письменника Акрама Айліслі персональної пенсії Президента Азербайджану та почесного звання народного письменникаМубариз Гурбанлы: «Акрам Айлисли унизил свой народ» // day.az. 07.02.2013..
Коментуючи указ про позбавлення персональної пенсії та звання народного письменника, голова Комітету з прав людини Міллі Меджлісу Рабіят Асланова заявила, що таке рішення підтримують усі: «Ми вважаємо, що так воно й має бути. Кожен повинен знати, що першим обов'язком для азербайджанця є його відданість Батьківщині та інтереси азербайджанського народу. Якщо проти цих інтересів робляться будь-які кроки, такі дії негайно повинні припинятися й каратися».
Акрама Айліслі також засудили представники азербайджанської інтелігенції. Президент академії наук висловив думку, що книга Айліслі принижує азербайджанський народ, заявивши, що вона написана односторонньо, і в ній немає балансу думок. Керівництво Спілки письменників Азербайджану заявило про виключення Айліслі зі складу спілки, хоча сам Айліслі стверджує, що ще 1991 року написав офіційну заяву про свій вихід. Голова Спілки письменників Азербайджану Анар заявив, що «Акрам знищив себе». Із гнівним засудженням роману виступили також секретар Спілки письменників, президент азербайджанського PEN-клубу Чингіз Абдуллаєв та головний редактор газети «Бакинський робітник» Рахман Гаджієв. Негативний відгук на рецензію Лева Аннінського висловив азербайджанський письменник Раміз АббаслиРамиз Аббаслы, Неоплаканная боль Аннинского. 2017. Народний артист Азербайджану звинуватив Айліслі в зраді, тому що «ця людина від початку й до кінця не змогла приховати своєї любові до вірмен». Звинувачення в зраді прозвучало і від директора Азербайджанського державного академічного театру опери та балету, заслуженого діяча мистецтв Акіфа Мелікова.