Роберт Джозеф Барро (, , Нью-Йорк, США) — американський макроекономіст, професор економіки Гарвардського університету імені Пола М. Варбурга, старший науковий співробітник Гуверівського інституту Стенфордського університету. Вважається одним із засновників нової класичної макроекономіки. Він є автором багатьох книг та понад 300 статей в наукових журналах.

Академічна кар'єра Після закінчення середньої школи, Барро вступив до Гарвардського університету, де отримав ступінь з бакалавра з фізики 1965 року. Продовжив навчання в Гарвардській школі бізнесу, де отримав ступінь магістра з бізнесу в 1966 році, а також ступінь доктора філософії з економіки в 1970 році. Під час студентства Барро був лібералом, на його думку, для вирішення будь-якої проблеми повинен втрутитися уряд, пізніше став прихильником думки, що свобода є основним принципом. 1970 року приєднався до факультету економіки Массачусетського технологічного інституту (МІТ), також працював у Чиказькому та Гарвардському університеті. Роберт Барро співредактор Гарвардського щоквартального журналу економіки, у минулому — президент Західної економічної асоціації і віце-президент Американської економічної асоціації.

Економіст відомий своїми дослідженнями у галузі макроекономіки, економічного зростання та економіки розвитку, а також своїми внесками до поведінкової економіки та економіки релігії. Однією з найвідоміших праць є «Макроекономіка: теорія та політика» (), яка вперше була опублікована в 1978 році. Барро розглядає такі питання: загальна роль макроекономічних політик в економічному розвитку, політика стабілізації, монетарна політика, включаючи вплив грошей на ціни, фіскальна політика, міжнародні економічні відносини. Ця книга стала основним підручником з макроекономіки для студентів та вчених по всьому світу. Іншою важливою працею є «Раціональні очікування та теорія змінної інфляції» (), опублікована в 1978 році. У цій книзі економіст висунув ідею, що рівень інфляції залежить від очікування населення та їх раціональності.https://www.peoples.ru/science/economy/robert_barro/

Р. Барроу є автором численних популярних і високоцитованих публікацій: Чи є державні облігації чистим багатством?" () (1974) — у цій статті Барро запропонував концепцію еквівалентної фінансової підтримки, згідно з якою фінансова підтримка уряду висувається у формі державних боргів, які вирівнюють виплати між поколіннями; «Раціональні очікування та теорія економічної політики» () (1976) — у цій статті започаткував теорію раціональних очікувань, згідно з якою люди здатні прогнозувати майбутнє, використовуючи інформацію, яка доступна зараз; «Правила, дискреція та репутація в моделі монетарної політики» () (1989) — у цій статті Барро разом із Робертом Гордоном висунув модель «правил проти дискреції», згідно з якою краще застосовувати правила, а не дискреційні політики, для досягнення макроекономічної стабільності; «Рікардіанська еквівалентність» () (1989) — сформулював теорему Рікардо-Барро, згідно з якої збільшення державного боргу не має ефекту на споживання, оскільки населення очікує, що буде змушене платити більше податків у майбутньому; «Економічне зростання в різних країнах» (1991) — у цій статті Барро досліджує фактори, які визначають рівень економічного зростання в різних країнах, зокрема роль грошей, освіти та капіталу.

Барро є автором теорії економічного зростання, у якій він досліджує, як країни можуть досягти сталих темпів економічного зростання. Його дослідження показали, що країни, які інвестують у людський капітал, такий як: освіта і здоров'я, мають вищий рівень економічного зростання. Досліджував роль монетарної політики уряду в регулюванні економіки. Він вивчав вплив інфляції та валютних курсів на економіку та ринок праці, ще одним предметом дослідження була поведінкова економіка.

У 2017 році економіст пояснював прийняте урядом рішенням про зниження податків. Барро казав: «Я вважаю самоочевидним, що прискорення зростання економіки краще уповільнення», бо «мільйони людей отримують вигоди від підвищення темпів економічного зростання, яке зазвичай супроводжується збільшенням зарплат та зниженням рівня безробіття, а це особливо корисно для тих, хто найбільше потребує».

Барро вважає, що кейнсіанський мультиплікатор менше одиниці. Він вважає, що з кожним доларом, який уряд позичає та витрачає, витрати в інших частинах економіки зменшуються майже на стільки ж.

Разом з Ксав'є Сала-і-Матіном ідею остаточного зближення декілька регіонів країни до однакового рівня життя. Вони грунтувались на прикладі південних штатів Сполучених Штатів, які між 1880 і 1980 роками поступово наздоганяли північні штати зі швидкістю приблизно 2-3 % на рік.

Варто зауважити, що Барро був відвертим противником стимулювання витрат, називаючи законопроект Обами про стимулювання «сміттям» і «найгіршим законопроєктом з 1930-х років».

Книги У науковому надбанні Барро є такі книги: «Економічний ріст» ()  — 1995 рік, співавторство з Х.Сала-і-Мартін; «Ніщо не є святим: економічні ідеї для нового тисячоліття» ()  — 2002 рік; «Нова економіка людської поведінки» (); «Розуміння економіки: ринки та вибір у вільному суспільстві» () — 1997 рік; «Детермінанти економічного зростання» () — 1996 рік; «Макроекономіка середнього рівня» () — 2007 рік; «Детермінанти демократії» () — 1997 рік; «Макроекономіка: сучасний підхід» () — 2007 рік ; «Багатство релігій: політична економія віри та приналежності.» () — співавторство з Рейчел Макклірі, 2019 рік; «Європейська макроекономіка» () — співавторство з Вітторіо Гріллі, 1994 рік; «Макроекономіка» () — 1984 рік; «Гроші, очікування та бізнес-цикли»() — 1981 рік; «Кризи урядів: поточна світова фінансова криза та рецесія» () — 2011 рік; «Освіта має значення: Глобальні досягнення шкільної освіти з 19 по 21 століття» () — співавторство з Йонг-ва Лі, 2015 рік.

Нагороди Роберт Барро отримав багато нагород і відзнак за свою плудну наукову роботу. Ось деякі з них:

Стипендіант економічне Економічного товариства, обраний у 1980 році. Стипендіант Гуггенхайма. Почесний член Американської економічної асоціації. Член Економетричного товариства. Золота медаль з економіки університету Колумбії, 1997 рік. Премія в галузі економіки ім. Хуана Карлоса І, 2003 рік

Цитати  — «Nothing Is Scared (2002)».

 — «Rational Expectations and Macroeconomics in 1984».

Особисте життя Роберт Барро одружений з Рейчел МакКлірі, у шлюбі народилось четверо дітей: два сини і дві доньки. Подружжя спільно працюють у сфері економіки: публікують наукові статті, 2019 році спільно видали книгу. У 2000-х вони працювали над проблемами впливу релігії на економічне зростання. Барро зауважує, що сильні релігійні переконання радше відіграють позитивну роль в економічному розвитку, натомість надто ретельне дотримання релігійних переконань має вже протилежний ефект.

Примітки

Джерела Robert J. Barro . [Electronic resource]. — Mode of access: https: https://scholar.harvard.edu/barro/home Роберт Барро [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://www.peoples.ru/science/economy/robert_barro/ Robert J. Barro [Electronic resource]. — Mode of access: https://www.nber.org/people/robert_barro Баева А. В. Роберт Джозеф Барро как основатель «новой классической макротеории» Архивная копия от 8 октября 2022 на Wayback Machine // Научные исследования экономического факультета. Электронный журнал. Том 9. Выпуск 1.