Неми́чинці — село в Україні, у Гвардійській сільській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 622 особи.

Географія Село розташоване на Південному Заході Хмельницького району

Історична довідка

Історично село було підпорядковане різним адміністративно-територіальним одиницям:

За адмін.поділом 16 ст. Летичівський повіт 16 ст. За адмін.поділом 19 ст. Проскурівський повіт 19 ст. За адмін.поділом 20 ст. Хмельницький район

Дмитро Феофанович Леонтович Дмитро Феофанович Леонтович (1851 р. н.) – батько видатного композитора, навчався у Подільській духовній семінарії і закінчив курс семінарських наук 31 травня 1875 р. у другому розряді.

Географія служіння Дмитра Феофановича на духовній ниві у Подільській єпархії була доволі розгалуженою: с. Монастирок Брацлавського повіту, с. Шершні Тиврівської волості Вінницького повіту, села: Новоселиця Літинського, Білоусівка Брацлавського, Немичинці Проскурівського, Носівці Гайсинськогоповітів, с. Марківка Кублицької волості.

До сьогодні залишаються білі плями в подальшій долі та місці служіння о. Дмитра. Але у той же час, з листа-прохання Дмитра Феофановича відомо, що у 1917 р. він був настоятелем Свято-Дмитрівської церкви с. Немичинці Проскурівського повіту (тепер Хмельницький район Хмельницької області).

Прохання було адресоване Преосвященнійшому Пімену, єпископу Балтському,вікарію Подільської єпархії, та датоване 22 вересня 1917 р. Щоб показати надзвичайно жалюгідне становище о. Дмитра на той час, вважаємо за потрібне привести весь текст цього прохання: «Після довгих для мене поневірянь Подільською єпархією за пошуком для себе священицького місця я, Преосвященним Митрофаном, єпископом Подільським і Брацлавським, призначений на священицьке місце у Свято-Дмитрівську церкву с. Немичинці Проскурівського повіту, де зазнав повного зубожіння церковної садиби, в якій квартирували наші російські війська, які проходили на фронт і назад. Будинок, призначений під квартиру для священика, являє собою якусь руїну, де з-під прогнилої підлоги вилазять жаби, скло у вікнах побите, вхідні двері настільки осіли в землю разом зі стінами будівлі, що їх доводиться відкопувати для того, щоб зняти. З чотирьох, у тому будинку, кімнат, я міг би користуватися лише двома, але і тих не маю чим опалювати, бо залишки соломи в садибі, яка належала моєму попереднику, забрана військами, а закупити таку у кого-небудь з місцевих жителів неможливо, в одному випадку через неймовірну її дорожнечу, а в іншому через її нестачу. Крім таких важких для мене умов життя я рішуче не маю ніякої можливості перевезти в с. Немичинці і своє майно і мою родину, розкидану по світу, бо і сам не маю певного притулку і вимушений дні і ночі проводити в чужому житлі, харчуватись крихтами, служачи обтяжливо їм, самому морально мучитися і страждати фізично. За підрахунком підводчиків, що виявили готовність перевезти моє майно з колишньої моєї парафії з с. Білоусівка Брацлавського повіту в с. Немичинці Проскурівського повіту, мені потрібно заплатити дві тисячі карбованців, яких я не маю, а залізнично-дорожнє керівництво приватних вантажів не приймає; збути своє майно я не можу, бо втративши його, придбати його вже не зможу. Якби я навіть і зумів перевезти мою родину і майно без усіляких витрат з мого боку, то і тоді я не зможу бути впевненим, що я, моя родина і моє майно не зникне у випадку наступу ворогів Росії на Подільську губернію. Зважаючи на вищевикладене покірно прошу Ваше Преосвященство відрахувати від мене цю парафію, яку я зараз займаю – с. Немичинці, і зарахувати за мною парафію – с. Антонівка Ямпільського повіту або с Носівці Гайсинського повіту,щоб позбавити мене від необхідності потрапити у руки кредиторів, і цим Ви надасте можливість, порівняно спокійно, дожити мій призначений Богом вік».

У наступному, другому своєму проханні від 5 жовтня 1917 р., Дмитро Феофанович наголошує, що священицьке місце у с. Носівці Гайсинського повіту вакантне на час написання другого листа, тому він знову прохає про переміщення у цю парафію. Прохання о. Дмитра було задоволено, про що йдеться у резолюції Благочинної Ради 1-го округу Гайсинського повіту, де вказано про його призначення на настоятельське місце у Свято-Покровську Церкву с. Носівці.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 98,9% російська 0,69%

Визначні пам'ятки Церква св. Дмитра Храм засновано: 1771 р. Коментар: Церква [ГСК, с. 242]. Церква була у 18 ст. — згоріла. Нова церква св. Дмитра збудована у 1771 р. — дерев'яна триверха. У 1846 р. перебудована на одноверху. У 1893 р. збудована дерев'яна дзвіниця. Новий іконостас 1880 р. [ПЦ, c. 883]. Церкви нема [КХм].

Топоніми «Центр» «Загора» «Цегольня» «Мазурщина» «Слобода» «Казня» «Говди» «Сад» «Осадьби»

Найпоширеніші прізвища села Немичинці

Капустяк Купельський Трембач Крулік Василишин Суховій Галерея

Примітки

Посилання Погода в селі Немичинці