О́льга Петрі́вна Попо́ва ( 17 травня 1941) — радянська і українська архітекторка, членкиня Національної спілки архітекторів України, архітекторка-проєктувальниця дитячого містечка «Казка», головна архітекторка міста Миколаїв протягом 1974—1977 років.
Житєпис Народилася 17 травня 1941 року.
У 1968 році закінчила архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Проєктну діяльність почала в Миколаївській філії інституту «Дніпроміст» з проєктування піонерських таборів, баз відпочинку, яхт-клубів і готелей. Згодом була залучена до створення монументальних споруд міста.
З 1974 року членкиня Спілки архітекторів СРСР.
На посаді головної архітекторки міста розробила концепцію комплексної забудови і благоустрою міста, внаслідок якої стало можливим проєктування першого в Радянському Союзі дитячого містечка «Казка», в зведенні якого брала активну участь на рівних зі своїм чоловіком, Вадимом Поповим.
Працювала в співавторстві з скульпторами Ю. А. Макушиним і І. В. Макушиною під час зведення пам'ятників О. С. Пушкіну, лейтенанту Шмідту, Ленінському комсомолу, М. П. Леонтовичу та іншим.
У 1991 році зайняла посаду головної архітекторки старої частини міста в Миколаєві. Разом з інститутом «Укрпроєктреставрація» розробила історико-архітектурний план Миколаєва і проєкт регенерації історичного середовища.
У 1996 році стала головною архітекторкою приватної фірми «Ліана-Зодчий». Брала участь у благоустрої територій Миколаївського зоопарку і створення Ново-Апостольської церкви.
Роботи Меморіальний комплекс «68-ми героям-десантникам» (Миколаїв, 1974); Реставрація будівлі колишньої трамвайної підстанції (Миколаїв); Дитяче містечко «Казка» (Миколаїв, 1982); Ресторанно-торговий комплекс «Біла акація» (Миколаїв); 72-й мікрорайон міста Миколаїв; Церква Святого Миколая в (село Рибаківка, Миколаївська область); Пам'ятник В. О. Сухомлинському (МНУ імені В. О. Сухомлинського, Миколаїв); Пам'ятник О. С. Пушкіну (Миколаїв, 1988); Пам'ятник лейтенанту Шмідту (Очаків); Ново-Апостольська церква (Миколаїв); Пам'ятник Ігнатію Шевченко (Миколаїв, 1994); Вірменська церква (Миколаїв, 2012).
Примітки