«Велика битва» («Il grande attacco») — італійська військова кінодрама 1978 року, знятий режисером Умберто Ленці на кіностудії «Dania Film».

Сюжет Під час Олімпійських ігор 1936 року в Берліні офіцер Вермахту Манфред Роланд організовує вечерю з групою друзів та іноземних знайомих, щоб відсвяткувати цю подію. Серед гостей — відома німецька акторка Аннеліза Аккерманн, американський бригадний генерал Гарольд Фостер та канадський військовий кореспондент Шон О'Хара. Роланд і Фостер дарують один одному однакові медальйони з написом «В надії на Бога» англійською та німецькою мовами відповідно, і вся компанія вирішує знову зустрітися через чотири роки.

Шість років по тому Європа опиняється в розпалі Другої світової війни, і колишніх друзів примусово розкидає різними шляхами. Аннеліза вийшла заміж за Роланда, і хоча їхній союз щасливий, вона змушена жити в підпіллі через своє таємне єврейське походження, яке робить її мішенню расової політики нацистів. В Америці молодший син Фостера Джон вилітає з коледжу і, попри застереження батька, йде до армії, як і його старший брат Тед. Попри обопільні надії на швидке закінчення війни, конфлікт лише загострюється, і незабаром США вступають у війну проти Німеччини. Роланда відправляють боротися з партизанами на окупованих територіях, де він змушений проводити страти без суду і слідства, попри свої моральні переконання. Тим часом хтивий полковник СС Юргенс дізнається про походження Аннелізи і, погрожуючи арештом, змушує її до сексуальних послуг. О'Хара тим часом використовує свої старі військові зв'язки, щоб отримати призначення на передову як кореспондент у Північній Африці.

У Парижі лейтенант Вермахту Курт Ціммер починає розрахункові стосунки з Даніель — красивою француженкою, чоловіка якої вбили німці, і яка змушена займатися проституцією з окупантами, щоб вижити. Подавши рапорт на переведення на Північноафриканський фронт, Ціммер отримує «прощальне» завдання у Франції — керувати транспортуванням величезної залізничної гармати, яка є ціллю для партизанів. Водночас Джона через його вільну французьку мову направляють у диверсійно-десантний загін. Він десантується в тил ворога, щоб об'єднатися з місцевим осередком Французького Опору та знищити цю гармату. Місія завершується успіхом, але Джон виявляється єдиним уцілілим зі свого підрозділу, тоді як Ціммер ледве рятується життям.

Через кілька місяців Джона, Ціммера та Роланда окремо перекидають до Тунісу на їхні відповідні фронти. Джон заводить дружбу з британським командос, капітаном Мартіном Скоттом, який змушений залишити родину на Різдво, щоб повернутися на службу. Роланд дивом виживає під час повітряної атаки союзників і зустрічає Ціммера, який зачитує йому листа від Аннелізи. Вони обоє не знають, що в цей самий час Аннелізу заарештувало Гестапо за примхою Юргенса. Слідчі пропонують їй уникнути концентраційного табору, якщо вона видасть місця перебування своїх колег, які пішли в підпілля через нацистський режим. Не маючи жодної можливості для втечі, Аннелізі вдається вирватися з-під варти на час, достатній для того, щоб накласти на себе руки.

Союзники готуються до наступу на лінію Марет, і Скотт отримує завдання розчистити шлях від мін для танкового загону. У ніч перед атакою з Джоном зв'язується Фостер і повідомляє, що Тед загинув у бою. О'Хара намагається втішити Джона, цитуючи йому рядки Джона Донна «По кому подзвін», поки Скотт вирушає на розмінування. Усе йде шкереберть, коли їх помічають німецькі вартові на чолі з Ціммером і затискають в окопі до світанку. За кілька хвилин до прибуття танків Скотт і його вцілілі люди здійснюють відчайдушний ривок до бойових машин. Скотту вдається застрибнути на танк і попередити екіпаж до того, як вони наїдуть на міни. Завдяки його подвигу танки союзників проривають німецьку оборону. Роланд гине, коли його позицію штурмують, а Скотт забирає з його тіла трофейний медальйон «В надії на Бога». О'Хара гине від випадкового артилерійського снаряда, а в Парижі партизани вбивають Даніель, помилково сприйнявши її за колаборантку.

Битва на лінії Марет завершується перемогою союзників. Скотт дарує Джону медальйон, і той, не усвідомлюючи всього трагізму ситуації, помічає його схожість із батьківським. Джона підвищують у званні та призначають ад'ютантом генерала Джорджа Паттона, а Скотт каже Джону, що попереду ще багато битв і нових воєн. В Америці генерал Фостер відвідує могилу свого сина Теда в той самий момент, коли йому повідомляють про підвищення Джона.

У ролях

Хельмут Бергер — Курт Циммер, лейтенант Саманта Еггар — Анналіз Екерман Джуліано Джемма — Мартін Скотт, капітан Джон Г'юстон — Шон О'Хара Стейсі Кіч — Меннфред Роланд, майор Рей Лавлок — Джон Фостер Альдо Массассо — Вільям Макшейн Венантіно Венантіні — Майкл Іда Галлі — Сібіл Скотт Едвіж Фенек — Даніель Генрі Фонда — генерал Фостер Альдо Барберіто — майор СС Рік Батталья — роль другого плану Андреа Босіч — роль другого плану Массімо Бонетті — роль другого плану Маріо П'яве — роль другого плану Розаріо Бореллі — роль другого плану Ермелінда Дефеліче — роль другого плану Еміліо Делле П'яне — роль другого плану Аттіліо Доттезіо — роль другого плану Джузеппе Кастеллано — роль другого плану Лучано Катеначчі — роль другого плану Джованні Чанфрілья — роль другого плану П'єранджело Чівера — роль другого плану Джеффрі Коплстон — роль другого плану Мірко Елліс — роль другого плану Андреа Фантазія — роль другого плану Том Феллегі — роль другого плану Манфред Фрейбергер — роль другого плану Марко Гульєльмі — роль другого плану Фульвіо Мінгоцці — роль другого плану Франко Одоарді — роль другого плану Лоренцо П'яні — роль другого плану Джакомо Россі Стюарт — роль другого плану Ланфранко Спінола — роль другого плану Макс Туріллі — роль другого плану Білл Вандерс — роль другого плану Гай Доулман — роль другого плану Ріккардо Петрацці — роль другого плану Патрік Рейнольдс — роль другого плану Мікеле Соаві — роль другого плану Роберт Спеффорд — роль другого плану

Знімальна група Режисер — Умберто Ленці Сценарист — Чезаре Фругоні Оператор — Федеріко Дзанні Композитор — Франко Мікаліцці Продюсери — Міно Лой, Лучано Мартіно

Посилання