Перелік римських узурпаторів містить імена осіб, які отримали або намагалися отримати незаконно владу в Римській імперії.
У Східній Римській імперії (395—1453) повстання, заколоти й узурпація влади стали такими сумнозвісними (з точки зору середньовічного Заходу, де узурпація була рідкістю), що термін «візантійство» в деяких мовах став синонімом для політичних інтриг, змови і зради ().
Узурпатори, які стали законними імператорами В історії відомі державні діячі, які починали як узурпатори, але згодом стали легітимними імператорами або шляхом встановлення беззаперечного контролю над імперією, або через підтвердження їхньої позиції римським сенатом чи законним імператором.
Перша громадянська війна Римської імперії
Гальба (68-69) у Тарраконській Іспанії, убитий 15 січня 69 року Отон (69) у Римі, покінчив життя самогубством 16 квітня 69 року Вітеллій (69) у Верхній Германії, убитий 22 грудня 69 року Веспасіан (69-79) в Юдеї, укріпився на троні
Друга громадянська війна Римської імперії
Септимій Север (193—211) у Паннонії
Криза ІІІ століття
Макрін (217—218) у Сирії, колишній префект преторіанської гвардії Геліогабал (218—222) Максимін Фракієць (235—238) на Рейні, колишній центуріон Гордіан I і Гордіан II (238) в Африці, самогубство після поразки в битві Філіп Араб (244—249) на Сході, колишній префект преторіанської гвардії Децій (249—251) в Паннонії Требоніан Гал (251—253) Еміліян (253) в Італії, вбитий вояками Валеріан (253—260) Клавдій Готичний (268—270) Квінтил (270) Авреліан (270—275) Флоріан (276) Проб (276—282) Кар (282—283) Діоклетіан (284—305)
Західна імперія
Костянтин Великий (306—337) Максенцій (306—312) Ветраніон (350) Юліан Філософ (360—363) Магн Максим (383—388) і Флавій Віктор (384—388) Майоріан (457—461)
Усі останні імператори Заходу були прийняті Сенатом (можливо, за винятком Константа II), але ніколи не визнавалися імператором Сходу. Троє з них (Костянтин III, Пріск Аттал і Констант II) правили разом із законним імператором Заходу Гонорієм, який одного із них, Костянтина III, визнав своїм співправителем в 409 році. Костянтин III, без згоди Гонорія, призначив свого сина Константа II співімператором.
Костянтин III (407—411) Пріск Аттал (409—410) Констант II (409—411) Іоанн (423—425) Петроній Максим (455) Авіт (455—456) (невідомо, визнаний імператором Сходу чи ні) Лівій Север (461—465) Олібрій (472) Гліцерій (473—474) Ромул Августул (475—476)
Узурпатори, які не стали законними імператорами У I—V століттях деякі політики і командувачі проголошували себе імператорами або навіть були призначені чинним імператорами. Однак їх не вважають законними правителями, оскільки вони не скинули чинного імператора, або не встановили контроль над усією імперією, або не були схвалені сенатом чи іншими співімператорами.
Вони перераховані разом з іменами імператорів, за час правління яких намагалися узурпувати владу. Зазначена дата є роком спроби узурпації. Імператор Узурпатор Діяльність узурпатора ПортретКлавдій (41–54) Луцій Аррунцій Каміл Скрибоніан (42)Імператорський легат Далмації. Вважався можливим наступником Калігули, він покінчив життя самогубством на острові Ісса після того, як його війська покинули йогоГальба (68–69) Німфідій Сабін (68)Преторіанський префект Нерона, проголосив себе імператором після самогубства Нерона, стверджуючи, що він був позашлюбним сином Калігули. Убитий преторіанською гвардією, коли Гальба наближався до Риму Тит (79–81) Теренцій МаксимСхожий на Нерона узурпатор повстав в Азії, згодом знайшов притулок у Артабана III ПарфянськогоДоміціан (81–96) Луцій Антоній Сатурнін (89) Римський намісник Верхньої Німеччини. Не зміг залучити до повстання германських союзників через раптове танення криги на Рейні; розбитий намісником Нижньої Германії Авлом Буцієм Лаппієм МаксимомМарк Аврелій (161—180) Авідій Кассій (175) Римський намісник Сирії повстав в Єгипті та Сирії і проголосив себе імператором після чуток про смерть Марка Аврелія. Продовжив своє повстання навіть після того, як дізнався, що Марк Аврелій живийСептимій Север (193—211) Песценній Нігер (193—194) Римський намісник Сирії повстав в Єгипті, Азії та Сирії і проголосив себе імператором після смерті Пертінакса, зазнав поразки в битві та вбитий під час втечі до Парфії Клодій Альбін (196—197) Намісник Британії, спочатку союзник Септимія Севера. Після смерті Песценнія Нігера повстав у Британії та Галлії. Убитий у битві при Лугдунумі.Геліогабал (218—222)Трикціан (бл. 218) Геллій Максим (219) Офіцер Легіону IV Скіфського, повстав у Сирії, страчений (кінець 219) Командир легіону III Галліка, повстав у Сирії, страчений (бл. 221) Повстав у ДакіїСелевк (узурпатор) (після 221) Ним міг бути Юлій Антоній Селевк у Мезії або М. Флавій Вітеллій Селевк, консул 221 рокуАлександр Север (222—235) Саллюстій (бл. 227) Повстав у Римі, піднесений Олександром до Цезаря, страчений за замах на вбивство, префект преторіанської гвардіїТавріній (бл. 232) Повстав на Сході, покінчив життя самогубством у Євфраті після того, як його прославили АвгустомОвіній Камілл Імовірний узурпатор, згаданий лише в «Історії Августів», який тепер вважається вигаданим персонажем Максимін Фракієць (235—238) (235) Колишній консул; наказав кільком воїнам Максиміна зруйнувати міст, який дозволяв імператору переправитися назад через Рейн (235) Повстав на Сході за підтримки солдатів, вірних колишньому імператору Александру СеверуГордіан III (238—244) (240) Повстав в Африці, губернатор провінціїФіліпп I Араб (244—249) Йотапіан (248)Повстав на Сході, вбитий власними вояками Пакаціан (248) Повстав на дунайському кордоні, вбитий власними воякамиТребоніан Галл (251—253)Еміліян (253) Сілбаннак (253) Повстав у Рейні, імовірно, 253 року (дата остаточно не визначена), відомий зі знайдених лише двох монет, які назвали «Святим Граалем римської нумізматики» через свою надзвичайну рідкістьДецій (249—251) (250)Повстав у Римі, страчений (251—252) Повстав у Фракії, убитий незабаром після проголошення себе імператором Двоюрідний дядько Валента Фессалонікійського, в ІлліріїГаллієн (253—268)Інгенуй (260) Повстав у Паннонії, покінчив життя самогубством, колишній намісникМакріан Старший (вересень 260 — осінь 261) Повстав на Сході, убитий власними солдатамиМакріан Молодший (вересень 260 — осінь 261)Повстав на Сході, убитий власними солдатамиКвієт разом із Макріанами Старшим і Молодшим (вересень 260 — осінь 261)Повстав на Сході, убитий власними солдатамиРегаліан (260) Повстав у Паннонії, правив разом зі своєю дружиною (осінь 261)Преторіанський префект, повстав на Сході, страчений (261) Повстав в Ахаї, згаданий лише в «Історії Августів»; тепер вважається вигаданим персонажемВалент Фессалонікійський (261)Імовірно, проголошений імператором у Салоніках (261) Повстав в Єгипті, страченийМуссій Еміліан (261 — весна 262)Повстав в Єгипті, страченийІмператориГалльської імперіїПостум I (260—269)Повстав у Галлії, Іспанії та Британії.Постум II (260—269)Син і співправитель Постума IЛеліан (269)Повстав у Нижній Германії.Марій (269)Наступник у Галлії та Британії після Постума.Вікторин I (269—271)Наступник Марія.Вікторин ІІ (271)Наступник Вікторина І.Тетрик I (271—274)Наступник Вікторина IТетрик II (273—274)син і співправитель Тетрика IІмператориПальмірської імперіїОденат (260—267)Повстав у Месопотамії (260—267)Син та співправитель Одената (267)Наступник Одената в Єгипті, Сирії та МесопотаміїЗенобія (272)Правила від імені свого малолітнього сина ВабаллатаВабаллат (267—273)Наступник ОденатаФіктивні узурпатори (265)Один із «Тридцяти тиранів», перелічених Требеллієм Полліоном, імовірно, вигаданий персонаж Сатурнін (264)Один із «Тридцяти тиранів»; імовірний узурпатор; убитий власними легіонерами через запровадження ним надто суворої дисципліни (266)Один із «Тридцяти тиранів», перелічених Требеллієм Полліоном, імовірно, вигаданий персонажКлавдій II Готський (268—270) (269—270)Один із «Тридцяти тиранів»; імовірний узурпатор, згаданий лише в «Історії Августів» Авреліан (270—275)Спонсіан Повстав у Дакії, його існування підтверджено лише кількома сумнівними нумізматичними доказамиДоміціан II (270—271)Повстав, найімовірніше, в Південній Галлії (271)Повстав у Римі, державний службовець, замішаний у корупції (271) Повстав у Далмації, вбитий власними вояками (271)Існування узурпатора поставлено під сумнів (273)Повстав в Єгипті, однак існування цього узурпатора поставлено під сумнівПроб (276—282) (280)Прокул (280) (280)Кар, Карин, Нумеріан (282—284)Діоклетіан (284—305)Аманд й Еліан (285)Каравзій (286—293)Аллект (293—296)Доміцій Доміціан (297)Аврелій Ахіллей (297—298) (303)Галерій (305—311) Доміцій Олександр (308—311)Костянтин Великий (309—337) (333/334)Констанцій II (337—361)Магненцій і Децензій (350—353)Непоціан (350)Каравзій II (354—358), існування якого ставиться під сумнівСільван (355)Валент (364—378) Прокопій (366)Марцелл (366) (372)Валентиніан I (364—375)Фірм (372—375)Феодосій Великий (379—395)Євгеній (392—394)Гонорій (395—423) (406—407) (407)Максим Іспанський (409—411, 420—421)Пріск Аттал (414—415) (411—413) (412—413)Геракліан (412—413)Валентиніан III (423—455) Іоанн (423—425)Боніфацій (427)Антемій Прокопій (467—472)Арванд (468) (470)
Регіональні узурпатори після падіння Риму (476)
(496), в долині Ебро (Іспанія), страчений (506), в долині Ебро, страчений
Див. також
Список римських імператорів Список візантійських імператорів
Примітки