Розгром кінної групи Жлоби — військово-стратегічна операція білогвардійських сил Російської армії генерала Врангеля проти військ Південного фронту Червоної армії в Північній Таврії наприкінці червня — на початку липня 1920 року, що полягала в оточенні та розсіюванні переважно силами білої піхоти фронтально атакуючої кінної групи червоних в районі Мелітополя.

Деякими військовими фахівцями операція визнається класичним прикладом оточення та повного знищення великої групи кінноти переважно силами піхотиГолубинцев А. Разгром конной группы Жлобы 20 июня 1920 года. // Русская Армия генерала Врангеля. Бои на Кубани и в Северной Таврии / Составление, научная редакция, предисловие и комментарии доктора исторических наук С. В. Волкова — М.: ЗАО Центрполиграф, 2003. — С. 610..

Положення сторін до початку операції До середини червня 1920 року між протиборчими сторонами в Північній Таврії склалася наступна обстановка.

Російська армія Врангеля Донський корпус генерала Ф. Ф. Абрамова займав ділянку на захід від Ногайська — села Романівка, Юр'ївка, станції Нельгівка та Чернігівка. 1-й корпус генерала О. П. Кутепова займав район: колонія Вернесдорф, хутір Куркулак, Еристівка та Василівка. 2-й корпус генерала Я. А. Слащова займав ділянку лівіше 1-го корпусу, лівим берегом Дніпра до села Верхня Лепетиха. Ще далі лівим берегом Дніпра зосередилася група генерала І. Г. Барбовича.

Червона армія 13-та радянська армія І. П. Уборевича була розташована правим берегом Дніпра, посилена , та стрілецькими дивізіями, двома окремими стрілецькими бригадами, імені Блінова та Зведеною кінною групою Д. П. Жлоби у складі 18 кінних полків, добре забезпечених матеріально та технічно. Річка Дніпро роз'єднувала протиборчі сторони. Командування почало формувати на лівому березі Дніпра в районі міст Олександрівськ, Оріхів та Пологи ударне угруповання з піхотної групи І. Ф. Федька (північніше) та кінної групи Жлоби (південніше) з метою завдати головного удару по частинах Російської армії, готовим здійснити вихід з Північної Таврії на оперативний простір.

29 червня 1920 року кінна група Жлоби, зосереджена в районі Царекостянтинівка — Пологи перейшла в наступ у напрямку Токмак — Чернігівка, мала задачу прорватися до Мелітополя і вийти в тил 1-го армійського корпусу Кутепова, відрізавши його від Донського корпусу АбрамоваГолубинцев А. Разгром конной группы Жлобы 20 июня 1920 года. // Русская Армия генерала Врангеля. Бои на Кубани и в Северной Таврии / Составление, научная редакция, предисловие и комментарии доктора исторических наук С. В. Волкова — : ЗАО Центрполиграф, 2003. — С. 607—608..

Командування Російської армії Врангеля розробило операцію з припинення цього прориву.

Сили сторін

Російська армія Врангеля

Донський корпус (командир — генерал-лейтенант Ф. Ф. Абрамов; всього близько 4000 багнетів і шабель): 2-а донська дивізія (1500 багнетів і близько 1000 шашок); 3-я донська дивізія генерала Гусельщикова (3500 багнетів і близько 4000 шашок). Частина (командир — генерал-лейтенант О. П. Кутепов; всього близько 6000 багнетів і шашок): (1800 багнетів); Дроздівська дивізія (2500 багнетів); 2-а кінна дивізія (1500 шашок).

А також: частина 13-ї дивізії, 4 бронепоїзди та броньовики, 20 літаків та 70 гармат.

Загальне керівництво операцією — Головнокомандувач Російської армією генерал-лейтенант барон П. Н. Врангель. Чисельність угруповання військ Російської армії досягала 10-11 тис. багнетів і шабель.

Робітничо-селянська Червона армія

Зведена кінна група (командувач — Д. А. П. Жлоба): 1-й кінний корпус (3800 шабель); 2-а Ставропольська кавалерійська дивізія (начальник — П. Є. Дибенко, 1340 шабель); дві кавалерійські бригади 40-ї дивізії (1500 шабель); 9 літаків.

Загальне керівництво операцією — командувач 13-ї армії Південно-Західного фронту І. П. Уборевич. Чисельність військ Червоної армії в операції оцінюється від 7,5 до 12 тис. шабель.

Хід операції

Загальний оперативний стан План оперативних дій командування Червоної армії та 13-ї армії на Південно-Західному фронті у другій половині червня 1920 року полягав у наступному: група 13-ї армії, що знаходиться на правому березі Дніпра (Латиська та 52-а стрілецькі дивізії) мала розвинути наступ з району Берислава у загальному напрямку Каховка — Перекоп; група Федько (30-а, 46-а та 15-а дивізії, 2-а стрілецька бригада та дві бригади 23-ї стрілецької дивізії), розвернувшись на фронті Шеребець — Оріхів — Пологи, мала завдавати удару у напрямку Мелітополя. Дії цих двох груп мали скувати головні сили противника.

У цей час кінна група Жлоби, зосереджена до 27 червня в районі Гусарка — Попівка — Бельманка — Царекостянтинівка, націлювалася на Мелітополь. До 21-ї години 27 червня частини кінного корпусу досягли: 1-а кавалерійська дивізія — Царекостянтинівки, а 2-а кавалерійська дивізія — Попівки — Олексіївки. Кінний корпус Жлоби було посилено 2-ою кавалерійською дивізією імені Блінова та 40-ою стрілецькою дивізією. Ударній кінній групі Жлоби була поставлена найближча ціль розгромити Донський корпус, а далі захопити в найкоротший термін район Мелітополя. Захоплення Мелітополя виводило ударну групу Жлоби в тил головних сил Токмацької групи Російської армії, відрізаючи її від Криму[militera.lib.ru/h/kakurin_vatsetis/index.html Какурин Н. Е., Вацетис И. И. Гражданская война. 1918—1921. — СПб.: Полигон, 2002. — с. 577, 578].

Головнокомандувач Російської армією П. Н. Врангель 25-26 червня від своєї агентури дізнався про підхід кінної групи Жлоби і так описує свої дії на початку операціїВрангель П. Н. Записки (книга вторая). Глава 4. В Северной Таврии:Отримано відомості про підхід на східну ділянку фронту кінного корпусу «товариша» Жлоби. Частини останнього прибули з Кавказу залізницею і висаджувалися на станціях Волноваха, Розівка, Царекостянтинівка. 14-ого червня (27 червня 1920 року за новим стилем) я повернувся до Мелітополя. Я вирішив не дати супротивникові закінчити зосередження та вирвати у нього з рук ініціативу. Того ж дня я віддав наказ: До 16 червня (29 червня 1920 року за новим стилем) військам прийняти наступне угруповання: Донському корпусу, залишивши заслін на бердянському та маріупольському напрямках, зосередити головну масу кінноти в район Верхній Токмак — Чернігівка — Семенівка, маючи завдання атакувати надалі на фронті Пологи — Вербове; 2-му корпусу, залишивши заслін на олександрівському напрямку, головну масу своїх сил, у тому числі і всю кінноту та Дроздівську дивізію, зосередити на північний захід від Великого Токмака, маючи завдання атакувати противника на фронті Вербове — Оріхів.

Початок кінного рейду групу Жлоби 28 червня, захопивши кулемети та полонених 3-ї Донської дивізії, кінна група Жлоби прориває фронт Донського корпусу та займає Чернігівку. 3-я Донська дивізія генерала Гусельщикова була змушена відійти на лінію Михайлівка — річка Бегім-Чокрак, також вступила в бій і 2-а Донська дивізія.

29 червня частини кінного корпусу до 8 години з боєм виходять на лінію Ніколайдорф — Шпаррау і, розвиваючи подальший наступ, до 14 години висуваються в район Клефельд — Александркроне та Шардау — Марієнталь. У цей час кінні сили Російської армії чисельністю до кавалерійської дивізії за підтримки бронемашин і ескадрильї в 12 літаків переходять із району Михайлівка у рішучий наступ у фланг і тил кінної групи. Під тиском цих сил лівофлангові частини корпусу Жлоби змушені відійти на лінію Гнаденфельд — Шпаррау. Перегрупувавшись, кіннота Жлоби знову відкидає кінні частини Врангеля на річку Юшанли. При цьому авіація Російської армії завдає великих втрат кінному складу корпусу Жлоби.

30 червня білі силами піхоти здійснюють спроби наступу з Рікенау на Ніколайдорф, але після короткого бою відходять на висоти, розташовані в 6 км на захід від Ніколайдорфа.

1 липня вночі корпус Жлоби вирішує здійснити нічний наліт на позиції білих, але не виявляючи супротивника, без бою займає Фріденсдорф — Моргенау — Рікенау. Вдень бої продовжуються у цьому ж районі. У ніч проти 2 липня частини 1-ї кавалерійської дивізії здійснюють наліт на район Блюменорт — Тиге — Орлово, зарубавши у зазначених селищах до 400 чол. піхоти білих.

2 липня о 13 годині частини 1-го корпусу Жлоби та 2-ї кавалерійської дивізії (Дибенко) повели наступ у загальному напрямку Прагенау — Астраханка. Зустрівши за день кілька разів опір супротивника (під Прагенау, Ліхтфельдоль), що чіплявся для виграшу часу за окремі населені пункти і стримував натиск кінноти червоних кулеметним та артилерійським вогнем, кінна група заночувала в районі Тігервейде — Ліхтенфельд — Александеркрон — Прагенау.

Початок оточення кінної групи

У цей час білі стягують великі піхотні сили у цей район і беруть кінну групу Жлоби у лещата з півночі та півдня.

«Офіційне повідомлення штабу Головнокомандувача ЗСПР № 534 16 червня.

На всьому фронті армії зав'язалися великі бої зі свіжими частинами противника, що підійшли. Кінна група противника, що відтіснила наші частини з району В. Токмака та Чернігівки, була атакована нашою кіннотою з півдня і відкинута нею до Чернігівки, причому нами захоплені 2 гармати та полонені. Кінні частини противника, що знову підійшли, зупинили наш подальший успіх. Бій у цьому районі триває. На схід від В. Токмака червоні після завзятих боїв відтіснили наші частини від Вернерсдорфа. На Оріхівському та Олександрівському напрямах наші наступаючі частини завдали червоним сильний удар і зайняли ряд селищ, захопивши полонених та військову здобич. Бій продовжується. На Дніпрі супротивник у кількох пунктах намагається переправлятися на наш берег, але енергійними діями наших частин відбивається».

Історик Какурин наводить відомості, що до вечора 2 липня частини Врангеля, призначені для ліквідації кінної групи Жлоби, розташовувалися таким чином: 2-а Донська дивізія (1500 багнетів і близько 100 шашок) головними силами зосередилася в районі Оріхівка; 3-я Донська дивізія (2000-3000 багнетів) займала район села Астраханка; частини 1-го армійського корпусу займали такі райони: (1800 багнетів) — район Орлов — Тиге — Розенрот — Лінденау, Дроздовська (2500 багнетів) і 2-а кінна дивізія (1500 шашок) — район Гальбштадт — Молочна. У районі Великий Токмак зосереджувалися частини 13-ї піхотної дивізії. На залізничній ділянці Федорівка-Стульнєво курсували бронепоїзди; авіаційні сили під командою генерала Ткачова мали сприяти розвідкою та вогневою атакою з повітря. Загальна чисельність сил, виділених для оточення кінноти червоних, сягала 10-11 тис. осіб. Це сильно занижені цифри, сам Генерал Врангель вказує такі цифри — «загальна чисельність військ склала — 15000 багнетів і 6500 шашок».

Підсумком боїв 17-19 червня було потрапляння величезних мас червоної кавалерії Жлоби в мішок. «Кінна маса т. Жлоби, втягнута протягом попередніх боїв в утворений вузький мішок, внаслідок охоплюючого розташування стійких флангових частин Російської армії, виявилася оточеною з усіх боків. Внаслідок природної тісноти, що склалася, група Жлоби втратила значною мірою найголовнішу якість кінноти — рухливість і маневреність».

Враховуючи це становище, командування Російською Армією ухвалило рішення: «У ніч на 20 червня було наказано нічним маршем перейти в колонію Рікенау і далі на схід. Кіннота Жлоби попередніми боями з 3-ї Донський дивізією виявилася втягнутою в мішок. Корнілівці мали його закрити».

Генеральна битва 3 липня та розсіювання кінної групи 20 червня 1920 року на лінію залізниці, що прилягала до місця передбачуваних дій, було висунуто чотири бронепоїзди; зосереджені були також броньовики та літаки та посилені піхотні частини. Практично весь корпус противника було виявлено у районі колонії Ліхтфельд, і начальник генерал вирішує провести атаку противника. Все перегрупування було зроблено вночі, і ще до світанку 20 червня білі частини перейшли в наступ для оточення та остаточної ліквідації червоної кінноти Жлоби (повідомляв військовий фахівець, учасник боїв у Північній Таврії на боці білих козаць генерал Голубінцев).