Інститут астрофізики АН Таджикистану — наукова установа у складі Академії наук Республіки Таджикистан. Інститут був заснований в 1958 році на базі астрономічної обсерваторії, створеної в 1932 році. Інституту підпорядковані Гісарська обсерваторія, Обсерваторія Санглох і Памірська високогірна обсерваторія. 2002 року в Інституті було 60 співробітників, 30 з яких складав науково-технічний персонал.
Історія Таджицька астрономічна обсерваторія була заснована в Душанбе 13 листопада 1932 року. Це відбулось після прибуття ленінградських астрономів - С. Г. Натансона, Д. О. Мохнача, Б. В. Окуньова, О. В. Маркова. Головна будівля обсерваторії була збудована у 1936 році. Основними науковими завданнями для обсерваторії були дослідження змінних зір, метеорів, комет та астроклімату Таджикистану для вибору місця для більшої обсерваторії. Первинна матеріальна база була передана з Ленінградського університету та Пулковської обсерваторії. У 1941 році обсерваторія була включена до складу Таджицької філії АН СРСР. З 1948 року у зв'язку з перейменуванням міста Душанбе на Сталінобад обсерваторія називається Сталінабадською астрономічною обсерваторією.
У 1958 році на базі обсерваторії засновано Інститут астрофізики Академії Наук Таджицької РСР. За два роки до цього була заснована нова спостережна станція в 14 км на південний захід від Душанбе — Гісарська обсерваторія. А в 1980 році було завершено будівництво обсерваторії Санглох в 90 км на південь від Душанбе. Інститут має третю спостережну станцію — Памірську високогірну обсерваторію «Сонячний астрономічний наземний комплекс Памір».
Після здобуття Таджикистаном незалежності, установа ще раз змінила назву і тепер називається Інститут астрофізики АН Таджикистану. 2006 інститут приєднався до проекту ISON і з 2007 року в Гісарській обсерваторії в межах цього проєкту відновилися регулярні спостереження на АЗТ-8.
Керівники обсерваторії 1932—1933 — Ігор Станіславович Астапович 1933—1937 — Володимир Платонович Цесевич 1942—1945 — Олександр Васильович Соловйов 1947—1959 — Олександр Васильович Соловйов 1959—1971 — Пулат Бабаджанович Бабаджанов 1971—1977 — Олег Васильович Добровольський 1978—1992 — Музафар Нусратуллаєвіч Максумов Maksumov Muzaffar — личная страница 1992—2002 — Пулат Бабаджанович Бабаджано 2002—2014 — Хурсанд Ібадінов з 2014 — Гульчехра Ісроїлівна Кохірова
Інструменти 6.5-дюймовий рефрактор (100 мм апохромат Цейса) (1933) 162-мм рефрактор Штейнгеля (1933) Астрономічний годинник (1933) 150-мм кометошукач (1933) найпростіші кутомірні інструменти (1936) два подвійні астрографи з об'єктивами Індустар-13 (D = 67 мм, F = 300 мм) (1938) — для фотографічного огляду змінних зір астрокамера з об'єктивом Індустар-17 (D = 97 мм, F = 500 мм) (1938) — для фотографічного огляду змінних зір метеорний патруль на базі фотоапаратів (1939) У 1956 році на обсерваторії було введено в роботу новий, більш світлосильний метеорний патруль, що складається з трьох агрегатів з паралактичним монтуванням, по 7 аерофотознімальних камер НАФА з об'єктивами «Уран-9» (D=100 мм, F=250 мм). АЗТ-7 (1957 рік) — пізніше був перенесений до Гісарської обсерваторії астрографи «Індустар-13», «Індустар-17», подвійні малі астрографи «Комета А», «Комета Б» (з ЕОП),
Спостережні бази Гісарська обсерваторія Обсерваторія Санглок Памірська високогірна обсерваторія «Сонячний астрономічний наземний комплекс Памір». Знаходиться в Мургабському районі на східному Памірі, на висоті 4350 метрів над рівнем моря. Має 250 ясних ночей на рік. За рік випадає менше 100 мм опадів. Є філією обсерваторії Санглок.
Відомі співробітники В інституті працювали відомі українські астрономи — Ігор Астапович, Володимир Цесевич, Світлана Герасименко, Микола Кисельов.
2469 Таджикистан 2746 Гісао 3013 Доброволєва 3945 Герасименко 4011 Бахарєв 4207 Чернова 4208 Кисельов 7164 Бабаджанов
Примітки
Посилання Інститут астрофізики АН РТ на wikimapia.org Інститут астрофізики Академії Наук Таджикистану ГісАТ Інформ Історія обсерваторії та інституту ПРО СПІВПРАЦЮ АСТРОНОМІВ ТАДЖИКИСТАНУ І ГАО НАН УКРАЇНИ