Ян Герхард (, уроджений Віктор Лев Бардах, , псевдонім «Жерар» ; , Львів — , Варшава) — польський і французький офіцер, прозаїк і публіцист.

Учасник Другої світової війни у Французькому Руху Опору та польських збройних сил. У 1965—1971 роках головний редактор тижневика «Forum». Депутат Сейму ПНР 5-го скликання від ПОРП.

Біографія Народився у Львові у єврейській родині. Закінчив III державний ліцей та гімназію ім. короля Стефана Баторія, був членом правої сіоністської молодіжної організації «Бейтар».

Друга світова війна Після початку Другої світової війни залишив Польщу й у 1940 році вступив у польські збройні сили, які створювалися у Франції. Під час бойових дій отримав поранення та потрапив у полон, де видавав себе за француза. Після звільнення жив у Монпельє, почав здобувати вищу освіту та брати участь у діяльності підпілля. У 1941 році вступив до Французької комуністичної партії, з 1942 року — до партизанської організації («Іммігрантська робоча сила Французьких франтирерів і партизанів», ). У той час почав користуватися псевдонімом «Ян Герхард».

Був відряджений до Тулузи, де брав участь у замахах і диверсії. У березні 1943 року з власної ініціативи здійснив невдалий теракт у кінотеатрі «Varietes», де йшов німецький фільм «Єврей Зюсс». Згодом був призначений командиром округів «Північ» та «Па-де-Кале» FTP-MOI і після об'єднання підпільних організацій в єдиний рух — Французькі внутрішні сили — отримав звання майора.

Після звільнення Франції став одним з організаторів польських підрозділів у лавах Французької визвольної армії, яка діяла незалежно від Польських збройних сил. У січні 1945 року прийняв командування 29 польською піхотною групою 1-ої французької армії, яка брала участь у боях на території Німеччини.

Повоєнний період Після закінчення війни разом зі своїм підрозділом повернувся до Польщі. У 1945—1952 роках служив у народному війську польському на посаді заступника командира, а потім командира 34-го піхотного полку. 28 березня 1947 року брав участь в інспекції військ у південно-східній Польщі, під час якої вбили генерала Кароля Сверчевського. Надалі займався боротьбою з Українською повстанською армією та виконанням операції «Вісла».

29 вересня 1952 року Головне управління інформації Війська Польського заарештувало Герхарда за хибним обвинуваченням в участі в інспірованій французькою розвідкою змові з метою вбивства Кароля Сверчевського. Звільнений у 1954 році.

У 1960 році працював кореспондентом Польського агентства друку у Парижі. У 1965—1968 роках — літературний керівник кіностудії Rytm. У 1965—1971 роках — головний редактор тижневика «Forum».

Увійшов до створеної наприкінці 1970 року комісії зі з'ясування обставин смерті генерала Кароля Сверчевського під керівництвом , звіт про діяльність якої з нез'ясованих причин не склали або не опублікували.

У 1969—1972 роках — депутат Сейму ПНР 5-го скликання від Польської об'єднаної робочої партії.

Смерть 20 серпня 1971 року під час поїздки дружини та доньки за кордон Ян Герхард був зарізаний у своїй варшавській квартирі. Злочин мав широкий розголос і викликав чутки про те, що мотивом убивства був передбачуваний зв'язок Герхарда з «Червоною капелою», помста з боку УПА чи інші політичні причини.

12 травня 1972 року внаслідок спільного слідства міліції та Служби безпеки ПНР звинувачення у вбивстві з метою пограбування, поряд із двадцятьма аналогічними випадками, пред'явили нареченому доньці Зигмунту Грабацькому та його знайомому Мар'яну Войтасику. На процесі у Варшавському воєводському суді Гарбацький стверджував, що до злочину його підштовхнула незгода Герхарда на його шлюб із дочкою, а Войтасик діяв із патріотичних спонукань, вважаючи Герхарда винним у смерті генерала Сверчевського. 16 червня 1972 року обох обвинувачених визнали винними та засудили до страти, вирок був виконаний«Dobry Tydzień», nr 5 (14) 26 stycznia 2015, s. 44.. Сучасні історики, а також Мечислав Раковський, колишній прем'єр-міністр ПНР і друг убитого, також заперечують політичний характер убивства.

Похована на Військовому цвинтарі у Повонзках, ділянка B2-tuje-11.

Творчість Найбільш відомий твір — автобіографічний військовий роман «» (), за мотивами якого у 1961 році було знято художній фільм «Сержант Калень». Займався публіцистикою, автор нарисів на політичні й історичні теми.

Вибіркові публікації

Łuny w Bieszczadach, Wydawnictwo Lubelskie, Lublin 1980 (wydanie XI) Autopamflet, Czytelnik, Warszawa 1971 Berlin — 1945, Wydawnictwo MON, Warszawa 1970 Wielkie intermezzo, Wydawnictwo MON, Warszawa 1970 (wydanie II) Żołnierze i dyplomaci, Wydawnictwo MON, Warszawa 1970 (wydanie II) Niecierpliwość, Wydawnictwo MON, Warszawa 1967 (wydanie III) Charles de Gaulle, tom I і II, Książka i Wiedza, Warszawa 1972 Francuzi, Czytelnik, Warszawa 1965 Czas Generała, Wydawnictwo MON, Warszawa 1965 (wydanie II) Grenadierzy, Wydawnictwo MON, Warszawa 1957 Wojna i ja, Wydawnictwo MON, Warszawa 1958 Zoolityka, Wydawnictwo MON, Warszawa 1965

Деякі нагороди

Польща

Орден «Хрест Грюнвальда» ІІІ ступеняOrder Krzyża Grunwaldu, s. 101. Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі Кавалерський хрест Ордена Відродження Польщі Срібний хрест ордену Virtuti militari Золотий Хрест Заслуги. Хрест Хоробрих (двічі). Партизанський хрест Медаль Перемоги та Свободи Державна премія ПНР ІІ ступеня (1966)«Nowiny», nr 170 (5306), 20 lipca 1966, s. 2.

Франція

Воєнний хрест Хрест Бійця

Примітки

Посилання