Алла Давидівна Балтер (23 серпня 1939 — 14 липня 2000) — радянська і російська акторка театру та кіно. Народна артистка Російської Федерації (1998).
Життєпис Народилася 23 серпня 1939 року у Києві в єврейській родині.
Закінчила Київське театральне училище при Київському драматичному театрі імені І.Франка по курсу М. М. Крушельницького.
Свій творчий шлях майбутня акторка розпочинала в Ленінграді, де грала на сцені Театру імені Ленінського комсомолу.
У 1961—1965 роках — актриса Київського академічного драматичного театру імені Лесі Українки та інших театрів України.
З 1971 по 1982 роки — акторка Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського.
З 1982 по 1984 рік працювала в складі трупи Московського театру на Таганці.
З 1984 року була провідною актрисою Театру імені Володимира Маяковського у Москві.
Померла 14 липня 2000 року на 61-му році життя в Москві від раку хребта, похована на Ваганьківському цвинтарі (ділянка № 24).
Родина Перший чоловік — Еммануїл Анброх (1935—2015), воротар футбольного клубу «Таврія» з Сімферополя (1958—1965 роки, 130 ігор), переможець першості СРСР у класі «Б» 1964 року. Останнім часом проживав у Бат-Ямі в Ізраїлі. Другий чоловік — Еммануїл Віторган (нар. 1939), народний артист Росії , Син — Максим Віторган (нар. 1972), актор, режисер.
Творчість
Ролі у театрі
«Вестсайдська історія» Артура Лорентса — Аніта «Кішка на розпеченому даху» Теннессі Вільямса — Мег «Хай живе королева, віват!» Роберта Болта — Марія Стюарт «Гра тіней» Ю. Едліса — Клеопатра «Вікторія» Теренса Реттагена — леді Нельсон «Горбун» Славомира Мрожека — Баронеса «Чуму на обидва ваші будинки» Григорія Горіна — сеньйора Капулетті «Ляльковий будинок» («Нора») Ібсена — фру Лінне
Фільмографія
— Ступінь ризику — Алла — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Удар у відповідь — Леля — Таке коротке довге життя — Лідія Павлівна — Поема про крила — епізод — Скринька Марії Медичі — Деніза Монсегюр — Транзит — «Русалка», дружина Анатолія Даниловича — Останній візит — Сейра Бертон — Коли святі марширують — дружина джазового трубача Бориса Вешніна — І повертається вітер… — мамо Михайла — Чорний квадрат — Ракітіна — Я люблю — Надія — Зоряна ніч у Камергерському — Каменська (серія «Смерть і трохи кохання») — Таміла Шалвівна Бартош
Телевистави
— Три роки — Юлія Белавіна 1972 — Посмертні записки Піквікського клубу — міс Емілія Вордль — Мораль пані Дульської — пані Юльясевич — Молода господиня Ніскавуорі — Незважаючи на похилий вік — Ніна Спиридонівна — Ваша дочка Олександра — Ешелон — Іва — Ювілейне танго — Кішка на розпеченому даху — Маргарет — Після дуелі — імператриця Олександра Федорівна, дружина Миколи I
Визнання та нагороди Заслужена артистка РРФСР (1990)Почётное звание присвоено указом президиума Верховного Совета РСФСР от 26 апреля 1990 г. Народна артистка Російської Федерації (1998) — за значні заслуги у розвитку театрального мистецтва
Примітки
Посилання Вмираючи від раку, Алла Балтер продовжувала грати на сцені