Фентезійна література — література, дія якої відбувається в уявному всесвіті, часто, але не завжди, без місць, подій або людей з реального світу. Магія, надприродні та магічні істоти є поширеними у багатьох із цих уявних світів. Фантастична література може бути спрямована як на дітей, так і на дорослих.
Фентезі вважається піджанром фантастики і відрізняється від жанрів наукової фантастики та жахів відсутністю відповідно наукової чи моторошної теми, хоча ці жанри збігаються. Історично більшість творів фентезі були в письмовій формі, але з 1960-х років зростаючий сегмент жанру фентезі набув форми фільмів, телесеріалів, графічних романів, відеоігор, музики та мистецтва.
Багато фантастичних романів, спочатку написаних для дітей і підлітків, приваблюють і дорослу аудиторію. Приклади включають «Аліса у Дивокраї», серію «Гаррі Поттер», «Хроніки Нарнії» та «Гоббіта».
Історія
Витоки Історії про магію та жахливих монстрів існували в усній формі ще до появи друкованої літератури. Класична міфологія рясніє фантастичними історіями та персонажами, найвідомішими (і, мабуть, найбільш актуальними для сучасного фентезі) є твори Гомера (грецького) та Вергілія (римського).John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Taproot texts», p 921
Великий вплив на жанр фентезі справила філософія Платона. У християнській платонівській традиції реальність інших світів і всеосяжна структура великого метафізичного та морального значення надали змісту фантастичним світам сучасних творів.
З Емпедоклом (приблизно 490—430 рр. до н. е.), елементи, які часто використовуються у фантастичних творах як уособлення сил природи.John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Elemental» p 313-4,
Індія має давню традицію фантастичних історій і персонажів, що сягає ведичної міфології. Панчатантра (Байки про Бідпая), яка, на думку деяких вчених, була складена приблизно в ІІІ столітті до нашої ери., Introduction, page xv; , Translator's introduction, quoting Hertel: «the original work was composed in Kashmir, about 200 B.C. At this date, however, many of the individual stories were already ancient.» Він заснований на давніх усних традиціях, включаючи «байки про тварин, які настільки старі, наскільки ми можемо собі уявити».
Індійська міфотворчість мала вплив у Європі та на Близькому Сході. Для ілюстрації центральних індійських принципів політичної науки він використовував різноманітні байки про тварин і чарівні історії. Розмовляючі тварини, наділені людськими якостями, тепер стали основною частиною сучасного фентезі.Richard Matthews (2002). Fantasy: The Liberation of Imagination, p. 8-10. Routledge. .
Baital Pachisi (Вікрам і вампі), колекція різноманітних фантастичних історій, розгорнутих у обрамлення, є, згідно з Річардом Френсісом Бертоном та Ізабель Бертон, зародком, кульмінацією якого стали «Арабські ночі» та який також надихнув "Золотого осла Апулея (ІІ століття нашої ери). «Декамерон» Боккаччо (бл. 1353 р.), «Пентамерон» (1634, 1636) і вся така жартівлива вигадана література.
Книга «Тисяча й одна ніч» («Арабські ночі») з Близького Сходу мала вплив на Заході з моменту її перекладу з арабської на французьку в 1704 році Антуаном Галланом.L. Sprague de Camp, Literary Swordsmen and Sorcerers: The Makers of Heroic Fantasy, p 10 Було написано багато наслідувань, особливо у Франції.John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Arabian fantasy», p 52
Форнальдарсагас, скандинавська та ісландська саги, обидві з яких засновані на стародавній усній традиції, вплинули на німецьких романтиків, а також на Вільяма Морріса та Джона Р. Р. Толкіна.John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Nordic fantasy», p 692 Англосаксонська епічна поема «Беовульф» також справила глибокий вплив на жанр фентезі. Хоча вона була невідома протягом століть і тому не була розроблена в середньовічних легендах і романах, кілька фантастичних творів переказали цю історію, наприклад «Грендель» Джона Ґарднера.John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Beowulf», p 107
Джерелом натхнення для багатьох фантастичних творів стали Кельтський фольклор і легенди.John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Celtic fantasy», p 275
Валлійська традиція була особливо впливовою завдяки її зв'язку з королем Артуром і її збору в одному творі, епосі «Мабіногіон». Одним із вагомих переказів цього був фентезійний твір Еванджелін Волтон.Michael Moorcock, Wizardry & Wild Romance: A Study of Epic Fantasy p 101 Також були вдосталь використані для фантазії ірландський Ольстерський цикл і Феніанський цикл. Однак найбільший його вплив був непрямим. Кельтський фольклор і міфологія стали основним джерелом для Артурового циклу лицарських романів Справа Британії. Незважаючи на те, що сюжет був значно перероблений авторами, ці романси розвивали дива, поки не стали незалежними від оригінального фольклору та вигадки, що стало важливим етапом у розвитку фентезі.Colin Manlove, Christian Fantasy: from 1200 to the Present p 12
З ХІІІ ст. Роман або лицарський роман — це тип прозової та віршованої оповіді, який був популярний в аристократичних колах високосередньовічної та ранньомодерної Європи. Це були фантастичні історії про сповнені дивовижних пригод, часто про мандрівного лицаря, якого зображували героїчними якостями, який вирушає на пошуки, але саме «наголос на любові та придворних манерах відрізняє його від жеста та інших видів епосу, в якому переважає чоловічий військовий героїзм».«Chivalric romance», in Chris Baldick, ed., Oxford Dictionary of Literary Terms, 3rd ed. (Oxford University Press, 2008). Популярна література також спиралася на теми романтики, але з іронічним, сатиричним або бурлескним наміром. Романи переробляли легенди, казки та історію відповідно до смаків читачів і слухачів, але до приблизно 1600 року вони вийшли з моди, і Мігель де Сервантес знаменито описав їх у своєму романі «Дон Кіхот». І все ж на сучасний образ «середньовіччя» більше впливає роман, ніж будь-який інший середньовічний жанр, а слово «середньовіччя» викликає в пам'яті лицарів, засмучених дівчат, драконів та інші романтичні образи.C. S. Lewis, The Discarded Image, p. 9
Відродження В епоху Відродження романс продовжував бути популярним. Тенденція була до більш фантастичної фентезі. Англійська «Смерть Артура» сера Томаса Мелорі (бл. 1408—1471) була написана прозою; цей твір домінує в літературі Артура. Артурівські мотиви постійно з'являлися в літературі після його публікації, хоча твори були сумішшю фантастичних і нефантастичних творів.John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Arthur» p 60-1, У той час він та іспанський «Амадис Гальський» (1508) (також проза) породили багатьох наслідувачів, і цей жанр був добре сприйнятий народом, створивши такі шедеври поезії Відродження, як «Орландо лютий» Лудовіко Аріосто та «Вільний Герусалим» Торквато Тассо. Розповідь Аріосто, багато чудес і пригод були вихідним текстом для багатьох фантазій про пригоди.John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Ariosto, Lodovico» p 60-1,
В епоху Відродження Джованні Франческо Страпарола написав і опублікував «Приємні ночі Страпароли» (1550—1555), збірку оповідань, багато з яких є літературними казками. Джамбаттіст Базіль написав і опублікував Пентамерон, збірку літературних казок, першу збірку історії, які будуть містити виключно історії, які пізніше будуть відомі як казки. Обидва ці твори містять найдавнішу записану форму багатьох добре відомих (і більш незрозумілих) європейських казок.Steven Swann Jones, The Fairy Tale: The Magic Mirror of Imagination, Twayne Publishers, New York, 1995, , p38 Це був початок традиції, яка одночасно вплинула на жанр фентезі та була включена в нього, оскільки багато творів казкового фентезі з'являються донині.L. Sprague de Camp, Literary Swordsmen and Sorcerers: The Makers of Heroic Fantasy, p 11
У роботі з алхімії XVI століття Парацельс (1493—1541) ідентифікував чотири типи істот із чотирма елементами алхімії: гноми, земні елементали; ундини, водні елементали; сильфи, повітряні елементалі; і саламандри, елементалі вогню.Carole B. Silver, Strange and Secret Peoples: Fairies and Victorian Consciousness, p 38 Більшість цих істот зустрічаються у фольклорі, а також алхімії; їхні імена часто використовуються як синоніми з подібними істотами з фольклору.C.S. Lewis, The Discarded Image, p135
Просвітництво На початку епохи Просвітництва стали дуже популярними літературні казки, наприклад, написані Шарлем Перро (1628—1703) і Мадам д'Ольнуа (бл. 1650—1705). Багато казок Перро стали основними казками і вплинули на фентезі як таке. Дійсно, коли мадам д'Ольнуа назвала свої твори contes de fée (казки), вона винайшла термін, який зараз зазвичай використовується для цього жанру, таким чином відрізняючи такі казки від тих, які не містять чудес.Jack Zipes, The Great Fairy Tale Tradition: From Straparola and Basile to the Brothers Grimm, p 858, Це вплинуло на пізніших письменників, які так само сприймали народні казки в епоху романтизму.L. Sprague de Camp, Literary Swordsmen and Sorcerers: The Makers of Heroic Fantasy, p 9-11
Кілька фентезі, орієнтованих на дорослих читачів, також були опубліковані у Франції XVIII століття, включно з «contes philosophique» Вольтера «Вавилонська принцеса» (1768) і «Білий бик» (1774).Brian Stableford, The A to Z of Fantasy Literature, p xx, Scarecrow Press, Plymouth. 2005.
Ця епоха, однак, була особливо ворожою до фантазії. Письменники нових типів художньої літератури, такі як Дефо, Річардсон і Філдінг, мали реалістичний стиль, і багато ранніх реалістичних творів критично ставилися до фантастичних елементів у художній літературі.Lin Carter, ed. Realms of Wizardry p xiii–xiv Doubleday and Company Garden City, NY, 1976
Проте в епоху Єлизаветинської ери в Англії фантастична література стала надзвичайно популярною та підживлювала популістські та антиавторитарні настрої протягом 1590-х років. Теми, про які писали, включали «казкові країни, в яких статі обмінювалися місцями [і] люди та безсмертні змішувалися».
Романтизм Романтизм, рух кінця XVIII та початку ХІХ століття, був драматичною реакцією на раціоналізм, кидаючи виклик пріоритету розуму та пропагуючи важливість уяви та духовності. Його успіх у реабілітації уяви мав фундаментальне значення для еволюції фентезі, а його інтерес до середньовічних романів надав багато мотивів сучасному фентезі.John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Romanticism», p 821
Романтики посилалися на середньовічну романтику як на виправдання творів, які вони хотіли створити, на відміну від реалістичного тиску Просвітництва; вони не завжди були фантастичними, іноді просто малоймовірними, але виправдання використовувалося навіть з фантазії.John Grant and John Clute, The Encyclopedia of Fantasy, «Romance», p 821 Одним із перших літературних результатів цього захоплення був готичний роман, літературний жанр, який розпочався в Британії з «Замку Отранто» (1764) Гораса Волпола, який є попередником як сучасного фентезі, так і сучасної фантастики жахів. Одним із відомих готичних романів, який також містить велику кількість елементів фентезі (похідних від «Арабських ночей»), є «Ватек» (1786) Вільяма Томаса Бекфорда.Brian Stableford, The A to Z of Fantasy Literature, p 40, Scarecrow Press, Plymouth. 2005.