Бахушрутія () — це рання буддійська школа, яка була одним із пізніх відгалужень махасанґіки, заснована вченим буддійським майстром, ерудованим у буддійській традиції, внаслідок чого й отримала відповідну назву. Цій школі приписують численні написи в Амараваті () та Наґарджуніконі ().
Хоча їх зазвичай відносять до групи махасанґіки, у багатьох питаннях їхнє вчення збігається з вченням сарвастівадінів. Доктринальні особливості цієї школи включають те, що вчення Будди Шак'ямуні про анітьяту (непостійність), дуккху (страждання), шунья (внутрішнє неіснування об'єктів), анатман (бездушність) і нірвану (найвищий екстаз) є локоттарою (), на противагу іншим його вченням на інші теми, які тому називаються лаукікою ().
Доктрини Вони вважали, що санґха, чернеча спільнота, перебуває поза земними законами, і повністю погоджувалися з п'ятьма догмами або положеннями Махадеви, а саме з тим, що араханти:Lal Hazra, pagg. 113-4
піддаються спокусам; мають залишок невігластва мають сумніви щодо певних речей; досягають знання за допомогою інших досягають плодів шляху з вигуком.
Махаяни вірили в існування двох видів істини: сангвріті () та парамартхи (). Вчений XXI століття Парамартха () вважає, що ця школа відіграла значну роль у примиренні двох основних систем буддизму, а саме та махаяни. Кажуть, що Бахушрутія стала «мостом між ортодоксальною та махаянською школами», а «Сатьясіддхішастра» () вважається її головним доктринальним трактатом.
Примітки
Література
Kanai Lal Hazra. Buddhism and Buddhist Literature in Early Indian Epigraphy. Munshiram Manoharlal Publishers Pvt. New Delhi, 2002. ISBN 81-215-1037-6