Лука́ (Лукаш) Буске́вич (Бужкевич, Бузкевич) (? — після 1671) — український державний і військовий діяч доби Гетьманщини, дипломат. Генеральний писар Війська Запорозького реґіменту Петра Дорошенка (1667—1668), могилівський полковник (1671).

Походження

Шляхтич. Імовірно, походив з волинського православного шляхетського роду Божкевичів (Бужкевичів). Представник цього роду Григорій Бужкевич перед Визвольною війною був писарем Кременецького земського суду, коморником (1625—1636Яковенко Н. Матеріали до персонального складу канцелярій Волині, Наддніпрянщини та Східного Поділля (остання третина XVI — середина XVII століття) // До джерел: Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського. — Т. 1. — Львів, 2004. – С. 320–357, 1641—1648 Книга Київського підкоморського суду (1584–1644) / Упорядники: Г. Боряк, Т. Гирич та інші. — Київ, 1991).

Життєпис

Можливо, вперше згаданий у Реєстрі Війська Запорозького 1649 як козак міста Вільховець Білоцерківського полку (під іменем Лукаша Бущинського)Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — Київ, 1995.

Служив канцеляристом у Генеральній військовій канцелярії правобережного гетьмана Павла Тетері. Згаданий в інструкції послам Війська Запорозького на вальний сейм у Варшаві, яку 30 листопада 1664 затвердила рада під Лисянкою: другий у переліку канцеляристів ГВК, яким домагалися надання повноправного шляхетстваКрикун М. Інструкція послам Війська Запорозького на варшавський сейм 1664 року // Україна Модерна. Число 4-5/2000.

Не пізніше червня 1667 обраний генеральним писарем реґіменту гетьмана Петра ДорошенкаКривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010. У жовтні був серед підписантів Підгаєцької угоди з Річчю ПосполитоюКолодницький С. Битва гетьмана Петра Дорошенка під Підгайцями 1667 року. У січні 1668 разом з гетьманським братом Григорієм Дорошенком вів таємні перемови у Богушковій Слободі з московським послом В. Тяпкіним щодо можливості прийняття протекції Московії у разі відмови від Андрусівського перемир'я та виведення з України московських гарнізонів.

У серпні 1668 разом з генеральним суддею Григорієм Білогрудом очолив дипломатичну місію до Стамбула, завданням якої було представити султану Мегмеду IV розроблений Чигирином проєкт українсько-османського військово-політичного союзу. Посольство прибуло до столиці Оттоманської Порти в листопаді. В лютому 1669 Бускевич повернувся з підписаною угодою, що містила 17 пунктів, які передбачали формальну зверхність султана над Гетьманщиною без втручання в її внутрішні справи. У березні дипломат взяв участь у Корсунській раді, яка затвердила ці умовиСмолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — Київ: Темпора, 2011. За відсутності Бускевича генеральним писарем був обраний спочатку Нестор Посудевський-Кононович, пізніше — Михайло Вуяхевич. Втративши уряд, Бускевич залишився в близькому оточенні гетьмана, відповідав за «московський» і «лівобережний» вектори зовнішньої політикиКривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008. С. 198.

13 березня написав листа переяславському полковнику Р. Дмитрашку-Райчі, переконуючи його не використовувати свою всім відому мужність на шкоду Україні:

У квітні звернувся з листом до «сіверського гетьмана» Дем'яна Ігнатовича, пояснюючи причини прийняття Дорошенком османської протекції. Переконував, що правобережний гетьман мав на меті захист Війська Запорозького у той час, як «християнські монархи до нас не ласкаві». Запевнив, що цей союз тимчасовий («не дай Боже, аби ми так нерозсудливо сліпим поспіхом у турецьке іго шиї свої віддали»).

На початку березня 1671 обраний могилівським (подільським) полковником. Спільно з кримськими татарами вів бойові дії на Поділлі проти загонів коронного гетьмана Яна Собєського. Востаннє згаданий у документах у червні 1671Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування і полковники // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. – Львів, 1996. Можливо, загинув у бою.

Примітки