Роберт Престон (1435 – 1503) – І віконт Горманстон, ірландський пер, державний діяч, політик, юрист XV століття, обіймав посади заступника лорд-канцлера Ірландії та лорд-заступника Ірландії.

Життєпис Походження та історичний фон Роберт Престон був сином Крістофера Престона, ІІІ барона Горманстона та Джейн д’Артуа: його мати була дочкою сера Дженіко д’Артуа та його першої дружини Джоан Таффе. Її батько, сер Дженіко, був найманим воїном із Гасконі, що вступив на англійську королівську службу в 1390-х роках і згодом став значним землевласником в Ірландії (звідси незвичайне ім’я хлопчика Дженіко, яке стало загальним для наступних поколінь родини Престонів). Роберт успадкував від свого батька титул і став IV бароном Горманстон в 1450 році. Пізніше його мати повторно вийшла заміж за Джайлза Торндона, колишнього лорд-скарбника Ірландії.

Роберт Престон мав тісні зв’язки з Роулендом ФіцЮстасом, І бароном Портлестер, що одружився з двоюрідною сестрою Роберта Престона - Маргаритою д'Артуа, що стала його третьою дружиною. Роберт Престон та Роуленд ФіцЮстас стали прибічниками зятя барона Портлестера – VIII або «Великого графа» Кілдер. Разом із лордом Портлестер Роберт Престон був одним із перших сподвижників Братства Святого Георгія, військової гільдії, що проіснувала недовго, створеної для захисту Пейлу (англійської колонії в Ірландії, чотирьох графств, які перебували під безпосереднім правлінням Англії). Інший корисний шлюбний зв’язок був через його сестру Елізабет, що вийшла заміж за його друга дружина Крістофера Планкетта, І барона Дансані.

Кар’єра У 1460 році, протягом короткого періоду, коли Річард Йоркський контролював королівський уряд від імені Генріха VI, посаду лорд-канцлера Ірландії обіймав Джон Дінгем, І барон Дінгем, а Роберта Престона було призначено його заступником. Його викликали до ірландської палати лордів, «як це було колись з його батьком та дідом». Парламент Ірландії прийняв акти в 1460 і 1462 років, що відновлювали пріоритет лорда Горманстон над Девідом Флемінгом, V бароном Слейн, але їхня суперечка затягнулася до 1478 року, коли Горманстон отримав титул віконта. Наступного року Едуард IV призначив свого другого сина Річарда, якому було лише чотири роки, лорд-лейтенантом Ірландії, а Горманстон був призначений лордом-заступником Ірландії. У 1470 році Корона Англії надала йому допомогу в розмірі 20 фунтів стерлінгів на рік, яка виплачувалася з орендної плати за деякі землі в графстві Міт.

Після падіння дому Йорків Горманстон, як і більшість англо-ірландської знаті, підтримав претензії претендента на корону Ламберта Сімнела проти нової династії Тюдорів. Армія Сімнела була повністю розгромлена в битві біля Сток-Філд в 1487 році. Як і майже всі його брати по зброї, Горманстон був помилуваний за цей акт «державної зради» в 1488 році і повернутий у милість Корони Англії.

У 1493 році Генріх VII знову призначив його лорд-депутатом: Роберт Престон провів засідання парламенту у Дрогеді та раду в Трімі, на якій були присутні Джеральд ФіцДжеральд, VIII граф Кілдер («Великий граф») та більшість інших провідних англо-ірландських магнатів, куди прибув і Горманстон. Метою цих засідань парламенту та ради було зберегти мир в Ірландії. Рада, здається, не принесла жодних корисних результатів: незабаром після цього Горманстон, Кілдер та інші аристократи Ірландії були викликані до Англії для звіту про своє управління Ірландією. Горманстон помер у травні 1503 року.

Родина Роберт Престон одружився з Джанет Моліно, дочкою сера Річарда Моліно з Сефтона та його першої дружини Джейн Гейдок, дочкою сера Гілберта Гейдока з Бредлі. У них було щонайменше четверо дітей:

Вільям Престон – ІІ віконт Горманстон (помер у 1532 році) Єлизавета Престон – вийшла заміж за Томаса Фіцджеральда з Лакка, лорд-канцлера Ірландії Енн Престон – вийшла заміж за Крістофера Наджента, ІІІ барона Делвін Кетрін Престон – вийшла заміж за Патріка Бермінгема, головного лорд-суддю Ірландії.

Джерела Journal of the Co. Kildare Archeological Society 1902 Journal of the Co. Kildare Archaeological Society 1902 Richardson, H. G. (October 1943). "The Irish Parliament Rolls of the Fifteenth Century". The English Historical Review. Oxford University Press. 58 (232): 448–461: 456. JSTOR 553673. Betham, William (1834). "Henry VI". The origin and history of the constitution of England, and of the early parliaments of Ireland. Dublin: William Curry. pp. 368–375. Otway-Ruthven J.A. A History of Medieval Ireland Barnes and Noble reissue 1993 Calendar of Irish Chancery Letters c.1244-1509 Otway-Ruthven History of Medieval Ireland Burke's Complete Peerage