Володимир Колін (), при народженні Жан Колін (; , Бухарест — , Бухарест) — румунський письменник-фантаст та перекладач. Один із найважливіших авторів фентезі та наукової фантастики в румунській літературі, чиї основні твори відомі на кількох континентах, він також був відомим поетом, есеїстом, журналістом і автором коміксів. Після того, як наприкінці 1940-х він і його тодішня дружина Ніна Кассіан увійшли до лівого літературного гуртка «Orizont», Колін почав свою творчу діяльність як комуністичний і соцреалістичний письменник. У перші роки румунського комуністичного режиму його призначили на посаду в апараті цензури та пропаганди. Його роман 1951 року «Сонце сходить у дельті» () був раннім представником місцевої соцреалістичної творчості, але Коліну отримав за нього багато критики з боку тогочасного культурного істеблішменту за те, що в ньому було виявлено ідеологічні помилки. Поступово, після середини 1950-х років, Колін зосередився на своїй літературній творчості, та відмовився від комуністичної ідеології. Він є автором відомих творів, зокрема міфопоетичної збірки «Легенди з Вамленду» () та збірок казок. Як фантаст він дебютував у журналі «Colecția de Povestiri Științifico-Fantastice». Його творчість у жанрі наукової фантастики, вершиною якої став роман «Вавилон» () у 1978 році, принесла Коліну три премії Єврокону. Його посмертно відзначено за внесок у жанр, а нагорода, названа на його честь, регулярно вручається відомим румунським авторам наукової фантастики. З 1970 року і до самої смерті він був одним із редакторів літературного журналу Спілки письменників «Viața Românească».

Біографія

Ранні роки життя Володимир Колін народився в Бухаресті в родині емансипованих румунських євреїв. Він був сином державного службовця Лазара Коліна, та його дружини Елли.«Dicționar SF. COLIN, Vladimir (1921–1991)» Those Jews from Bârlad who overcome oblivion «Cassian, Nina: Introduction» Його мати була сестрою Анни Паукер, видатної активістки Комуністичної партії Румунії, а згодом одного з політичних лідерів комуністичної Румунії. З боку батька він також був племінником Лівіу Кон-Коліна, який був відомим юристом, який працював у міністерстві торгівлі.

Під час Другої світової війни та диктаторського режиму Іона Антонеску, як наслідок антисемітської політики Румунії, Коліну було відмовлено в доступі до навчальних закладів. У той час разом із поетесою Ніною Касіан він відвідував неформальні лекції з історії літератури та творчості Вільяма Шекспіра, які читав письменник Михаїл Себастіан.«Bun camarad, recunoștea virtuțile confraților, cu sinceritate, întotdeauna proaspăt, întotdeauna spontan» І Колін, і Кассіан у 1941 році приєдналися до тодішньої нелегальної комуністичної партії як активісти її крила Комуністичної молоді. Як згадувала Кассіан у 2008 році, ними керувало бажання «змінити світ на краще», ненавидячи як антисемітизм, так і фашизм.«Femeia fatală a literaturii române»

Колін одружився з Ніною Кассіан у 1943 році. Вони розлучилися через 5 років, і Кассіан знову одружилася з Ал. І. Штефанеску. Протягом періоду спільного життя і Кассіан, і Колін зблизилися з письменником і літературним критиком Овідом Крохмельнічану, пізніше відомим як активіст Комуністичної партії, а також з майбутнім істориком літератури Гео Шербаном і перекладачем Петре Соломоном.«Debutul literar, necunoscut, al lui Ovid S. Crohmălniceanu» «Petre Solomon, confrate și confident al lui Paul Celan. Prilejuri conjugate pentru a reflecta, din perspective noi, asupra unei prietenii inconfundabile» Пізніше Колін знову був одружений з художницею-графікесою Марчелою Кордеску. «Evocare»

Комуністичний письменник Після перевороту в серпні 1944 року проти Антонеску, який був прихильником країн Осі, і початку радянської окупації, Колін став відомим прихильником лівих поглядів. Того року, у віці 23 роки, він також закінчив середню школу Кантемір-Воде в Бухаресті та опублікував свій перший вірш у журналі «Victoria».«Omul și arta. Vladimir Colin, autor de proză fantastică» Цей вірш мав назву «Маніфест» (), і підписаний «Штефан Колін». Колін навчався на факультеті літератури Бухарестського університету, але залишив заклад лише через рік, проводячи більшу частину свого часу, працюючи в Комуністичній спілці молоді, яка найняла його видавцем книг. У 1945—1946 роках він був активістом Центрального комітету Комуністичної спілки молоді, пізніше Колін був редактором телерадіокомпанії в Бухаресті, працював редактором у різних лівих журналах, зокрема «Orizont», «Flacăra» та «Revista Literară». У 1945 році він опублікував «Poemul lui Octombrie» — переклад російськомовних віршів радянського письменника Володимира Маяковського.Vladimir Maiakovski, Poemul lui Octombrie, Editura Cartea Rusă, 1945

Як співробітники журналу «Orizont», Колін, Кассіан і Соломон підтримували точку зору, що письменники повинні були занурюватися в соціальну боротьбу, тобто точку зору, яку представляло одну з головних літературних тенденцій у післявоєнній молодій літературі Румунії. Вони були дещо близькі до групи письменників, зібраних навколо Гео Думітреску, водночас контраствали з богемною групою, сформованою навколо Константа Тонегару та журналу" Kalende", з Літературним гуртком Сібіу, з сюрреалістами (Герасим Люка, Долфі Трост та їхні колеги), а також з незалежними та відомими авторами, такими як Пауль Целан та Іон Карайон.

Після встановлення румунського комуністичного режиму Володимир Колін став відомим своєю голосною підтримкою нової влади. У 2006 році Президентська комісія з вивчення комуністичної диктатури в Румунії відзначила його (разом зі Штефанеску, Соріном Тома та низкою інших осіб) серед відомих комуністичних активістів, відповідальних за цензуру.Raport Паралельно він займався поетичною творчістю: його дебютний том «27 віршів» () вийшов друком у 1947 році. Незабаром після цього Колін став одним із румунських письменників, які писали в стилі соціалістичного реалізму, у цей час він опублікував оповідання «Полум'я між небом і морем» (, 1950 рік), а потім у 1951 році повість «Баклан прямує до моря» (), і пізніше того ж року роман «Сонце сходить у дельті» (). Дія усіх цих 3 творів відбувалася в дельті Дунаю. Незважаючи на те, що вони в основному відповідали культурним настановам режиму, багато тих, хто рецензував їх у комуністичній пресі, визнали ці твори незадовільними, що стало предметом тривалої літературної дискусії.Selejan, p.57-68, 206—207 Спілка письменників скликала спеціальну сесію для розгляду справи Коліна. З цієї нагоди кілька його колег-письменників висловили критику від імені Союзу, серед них Бен Корлачіу, Петру Думітріу, Александру Яр і Михаїл Новіков, більшість із яких висловили думку, що Колін піддався впливу «формалізму».Selejan, p.66-67

1953—1980 роки Після того, як він дебютував у фентезі та дитячій літературі зі збіркою «Казкові історії» (), яка принесла йому Державну премію з прози за 1953 рік, Колін прийняв жанр фентезі як свій улюблений засіб вираження, написавши твори «Неймовірна битва між імператором Рогозом і Пінтілі» (, 1953 рік), «Toroiman» (1954 рік), «Історії трьох брехунів» (, 1956 рік), «Десять історій гномів» (, 1957) і «Казки про людину» (, 1958 рік). У 1961 році він видав міфопоетичну збірку «Легенди з Вамленду» (), також відомою як «Міфологія людини», яка стала однією з найпопулярніших його книжок.

Володимир Колін дебютував у жанрі наукової фантастики, написавши короткі оповідання для" Colecția de Povestiri Științifico-Fantastice", яка функціонувала як літературний додаток до журналу «Știință și Tehnică» під редакцією Адріана Рогоза.Mike Ashley, Transformations: the History of the Science-fiction Magazine, Vol. 2: from 1950 to 1970, Liverpool University Press, Liverpool, 2005, p.316. Він став особливо відомим завдяки своїм роботам у жанрі фентезі, починаючи з роману 1964 року «Десятий світ» (). За ним вийшов том оповідань 1966 року «Друге майбутнє» (), роман про меч і чари 1972 року «Розваги для відьом» () і збірка оповідань «Пастки часу» (), а також повість 1975 року «Останній аватар Трістана» () і том оповідань «Зуби Хроноса» (). Однією з найуспішніших книг у цій категорії став роман «Вавилон» () 1978 року, який також зробив його відомим за межами Румунії. Колін також продовжував публікувати ненауково-фантастичні твори, такі як міфопоетичний роман «Пентаграма» () 1967 року та поема для дітей «Кселе, зоряний кіт» () 1984 року. Інші фантастичними творами письменника є «Історія письма» (, 1966 рік), «Неможливий оазис, фантастичні історії» (, 1982 рік) і «Час з вершником і вороном» (, 1985 рік).

У 1970 році Володимир Колін став членом редакції журналу «Viața Românească», і обіймав цю посаду до своєї смерті. Протягом того десятиліття він і Адріан Рогоз стали членами «Літературного клубу марсіан» (), заснований Сержіу Феркашаном, який об'єднував інших видатних румунських авторів наукової фантастики та пропагандистів, зокрема Джордже Ананія, Хорія Араме, Йона Хобана та Санда Радіан.«Cenaclul marțienilor — din nou pe orbită» Коліна також відзначили як одного із небагатьох румунських авторів коміксів, а також за внесок у мистецтво та літературний жанр, який тільки створював традицію в Румунії під час комунізму.«Lumea copiilor de altădată»

Останні роки творчості Його доробок у фантастиці приніс Коліну 3 нагороди Єврокону за його життя (визнання, з яким не зрівнявся жоден інший румунський письменник). На додаток до однієї з 19 нагород на Євроконі 1976 року, він отримав нагороду за найкращий роман за «Вавилон», і нагороду за літературні досягнення за все життя (1989 рік).The ESFS Awards Роман «Вавилон» також став лауреатом премії 1978 року Бухарестської секції Спілки письменників (раніше він отримав таку ж відзнаку за збірку «Пастки часу»). У 1980 році він отримав премію «EUROPA», яка була вручена в Стрезі в Італії. Того ж року Падуанський університет вручив йому Європейську нагороду «Provincia di Treno» за внесок у фентезі та дитячу літературу.

Окрім власного літературного внеску, Колін займався перекладами з французької мови. У 1980 році він опублікував у виданні «Editura Ion Creangă» свою версію перекладу «Замку у Карпатах» Жуля Верна, дія якої відбувається в Трансільванії, та в якій діючими особами є кілька етнічних румунів.«Remarques sur la traduction en roumain du Château de Carpathes de Jules Verne» «Cu Lucian Boia și Ion Hobană în lumea lui Jules Verne» «Arcul Carpatic. Topos, logo, ideolegmă» Відомо, що його текст значною мірою зберіг оригінальне написання румуномовних слів Верна, тоді як пізніші переклади намагалися визначити їх передбачувані вихідні варіанти. Серед інших письменників, перекладених Коліном, є П'єр-Жан Беранже, Андре Жід і Жерар Клайн. Він також у 1970 році склав антологію французької науково-фантастичної літератури «Un pic de neant. O antologie a anticipaţiei franceze contemporane» («Шматок порожнечі — антологія сучасної французької науково-фантастичної літератури»), та румунську антологію, опубліковану у 1975 році у Франції виданням «Éditions Marabout» — «Les meilleures histoires de la Science Fiction roumaine» («Найкращі історії румунської наукової фантастики»). У 1984 році Колін переніс інсульт, який назавжди позбавив його можливості продовжити письменницьку діяльність.

Літературна творчість

Дебютні твори та пов'язані дебати