дуб ()
rzeczownik, rodzaj męski (1.1) dąb (1.2) dąb, dębina
(1.1) (1.2) ;
(1.1) Там стаіць высокі дуб. → Tam stoi wysoki dąb.
(1.1) скальны дуб • сябзячакветны дуб • коркавы дуб • галінасты / разложысты / стогадовы дуб • малады / стары дуб (1.2) мэбля з дубу → mebel z dębu
дубец , дубіна , дубінка , дубіначка , дуб'ё дубок , дубочак дубець , дубіць дубовы, дубаваты
даць дуба • дуб дубам • плесці з дуба вецце / плесці смалянога дуба • przysłowie: адзін дуб у полі - то не лес
дуб ()
rzeczownik, rodzaj męskorzeczowy (1.1) dąb () (1.2) dąb (drewno dębu)
(1.1-2)
(1.1) китайков дуб • лугов дуб • жалудзов дуб • медоносни дуб • дуб сладкарик • чарни дуб
(1.2) дубина
дубина , дубрава дубчок дубиско дубов
тварди яак дуб • моцни яак дуб • здрави яак дуб
odziedziczone ze , <
дуб ()
rzeczownik, rodzaj męski (1.1) dąb (1.2) dąb, dębina (drewno dębu) (1.3) tępak, bałwan, głąb
(1.1-3)
(1.3) дубина, дубина стоеросовая, дубинка, дубинушка, баран, болван, глупец, дебил, дурак, дуралей, дурачина, дурачок, дурень, дятел, идиот, козёл, кретин, мудак, недоумок, олух, осёл, пень, тормоз, тупец, тупица
(1.1) дерево
дубина /, дубинка /, дубинушка /, дуброва , дубравка , дубняк , дубак , дубьё , дубление дубок, дубочек дубеть, дубить дубовый, дубравный, дубильный
дать дуба • дуб дубом
дуб ()
rzeczownik, rodzaj męski (1.1) dąb (1.2) dąb, dębina (drewno dębu) (1.3) dłubanka (duże czółno wykonane z pnia drzewa np. dębu metodą wydłubywania lub wypalania)
(1.1-3) deklinacja II, wzór A1;
(1.1) В па́рку росте́ бага́то дере́в: дуби́, бу́ки, топо́лі, ве́рби, бере́зи, кашта́ни та ли́пи. → W parku rośnie wiele drzew: dęby, buki, topole, wierzby, brzozy, kasztany i lipy.
(1.1) дерево (1.3) човен
діброва , дібровка , дібровонька , дубина , дубняк , дубник , дубиння , дубовик , дубець дубок дубовий, дібровний
врізати дуба / дати дуба • правити смаленого дуба • плести смаленого дуба • правити сухого дуба • плести сухого дуба • стати дуба / стати дубом • високий як дуб • і великий дуб від малої сокири паде