Професор Габрієль Гідеон (Гаві Сіллі)

Народився в містечку Стелленбош (англ. Stellenbosch) — місто в ПАР в Західно-Капській провінції) , 13 липня 1916 - 15 червня 2000 помер) — південноафриканський астрофізик, органіст, диригент, композитор африканської духовної музики, колишній голова FAK і голова скликання університету з Стелленбош .Він, мабуть, зробив найбільший внесок у просування церковної музики в Південній Африці.Його внесок як перекладача, аранжувальника, композитора та хорового диригента надав до перегляду та розширення джерел літаратурної-музики на африкаанс. Гаві Сіллє був головним організатором конгрегації Стелленбош.

Сіллі був викладачем математики в Університеті Стелленбоша протягом 37 років . Завдяки своїй великій любові до церковної музики та хорового співу він був знаменитістю в широках колах більше 50 людей знали Гаві. Він був головним материнським общини в Стелленбосі протягом 25 років , а з 1941 по 1945 рік став диригентом хору. Сіллі також був популярним доповідачем астрономії. Після того як він пішов на пенсію в 1975 році з посади професора математики в університеті він почав працювати викладачем музики в Університеті "Фрі Стейт" у Блумфонтейні з метою просування церковної музики. Там у 1983 році вийшов на пенсію. Будучи головою Федерації африкаанс культурних асоціацій з 1980 по 1984 рік, Сіллі присвятив себе культурній співпраці між африканерами. Сіллі вважав, що «секрет виживання африкаанерської культури полягає не в насильстві чи розпалюванні людей про славне минуле країни, а в поширенні афрікаанськой культури на наших земляків-африканерів»).

1. Сім'я

Рев. SJM van Niekerk (народився 22 вересня 1852), дід Gawie Cillié по материнській лінії, був другим пастором конгрегації NG у Смітфілді , де він був конфірмований у жовтні 1877 року. У 1887 році, коли він і його сім'я були на відпочинку в Парлі , він несподівано помер. GG Cillié старший, батько Gawie Cillié, видатний африкаанс-просвітитель. Місіс. Марія Сілліє, мати Гаві Сілліє, за словами проф. HB Thom розумна жінка з сильною особистістю.

Зі сторони батька Сіллє, якого також називали Кляйн-Гаві, щоб відрізнити його від свого батька з тими ж іменами, був онуком Карла Даніеля Сіллє та Марти Гелени, народженої Маре, з ферми Ребоксклоф, Блауввлей, Веллінгтон . Батько Сіллі, педагог Габріель Гідеон Сіллі ( Веллінгтон , 10 вересня 1870 – Стелленбос , 1 квітня 1958), був сьомим із десяти дітей своїх батьків. GG Cillié старший був одружений у 1905 році з Марією Елізабет ван Нікерк ( Смітфілд , 5 червня 1879 – Мідделбург, Кейп , 4 березня 1927), а після її смерті з Марією Сусанною Барбарою Уйс у 1931 році. Від першого шлюбу народилося п’ятеро синів і дві дочки.

Батько Марії Сіллє, преп. SJM van Niekerk, народився 22 вересня 1852 року і був учнем преподобного. GWA van der Lingen 's Paarlse Gymnasium , одна з небагатьох капських шкіл, де в той час виховували любов африканських дітей до своєї мови. Після богословського навчання в семінарії в Стелленбосі він був конфірмований у своїй першій конгрегації, конгрегації NG у Смітфілді , у 1877 році. Його попередником у Смітфілді був преподобний. Піт Ру, дідусь по материнській лінії великих лідерів африканської культури Семюеля Анрі Пеллісс’є та Мейбл Янсен , а також професора богослов’я Джорджа Мюррея Пеллісс’є .

Під час Першої війни за незалежність (1880–1881) його відкрита симпатія до бурів викликала на нього гнів значної частини англомовних людей у ​​Смітфілді . Його покликали до реформатської конгрегації Зіруста в 1885 році , коли один зі старійшин написав, що він дізнався, що "U ed. one where Afrikaander zyt".Однак Ван Нікерк не хотів залишати Смітфілд. Він був першим прихильником африкаанс як культурної мови та перекладу Біблії на африкаанс, але перш ніж він зміг продовжити це питання, він несподівано помер під час відпустки в Парлі в 1887 році.

Місіс. Сіллі відігравала провідну роль в Асоціації африканських християнських жінок і була генеральним скарбником з 1913 року до своєї смерті. Вона вважається однією з перших жінок-журналістів Південної Африки. З 1916 року вона писала колонку про діяльність ACVV для De Goede Hoop , а з травня 1917 року також для Huisgenoot .

Найвідомішим братом Гаві Сіллі, п’ятою дитиною його батьків, був Піт Сіллі (1917–1999), колишній голова правління Naspers і редактор Die Burger понад 23 роки (з квітня 1954 до кінця 1977)  . який у 1999 році помер Ораньєзіхті , Кейптаун .

На момент смерті Сіллє живим був лише його молодший брат Сибранд. У 2007 році, під час святкування 100-річчя старої будівлі середньої школи для дівчаток Блумхоф , він сказав, що десятиліття тому в школі також були хлопчики, тому що він і його четверо братів, а також їхні дві сестри були всі там. Сибранду, колишньому проректору Кейп-Технікону, було тоді вже 85 років, і він розповідав, що діти йшли до школи у віці п’яти-шести років, але йому було лише чотири роки, коли його прийняли в 1928 році. Його швидко проминула суб. A і B – лише тиждень або близько того в кожному – потім до ст. 1, а в 1929 році на вул. 2. У 1930 році він був зарахований до середньої школи Паула Руса для хлопчиків, де також ходили до школи його брати.

2. Навчання

Сіллі отримав природничу освіту в Стелленбошському університеті , де отримав ступінь бакалавра наук. (1928) та маг. (1929) досягнуто. З 1930 по 1933 рік він навчався за стипендією Родса в Оксфордському університеті, був доктором філологічних наук. в астрофізиці та з 1933 по 1935 рік у Гарвардському університеті зі стипендією Фонду Співдружності, де він отримав ступінь магістра з астрономії.

3. Академічна кар'єра

Після трьох з половиною років роботи в Університеті Вітватерсранд і Преторійському університеті в липні 1939 року він прийняв посаду професора математики в Стелленбошському університеті . Він продовжував працювати на цій посаді до 1975 року. Він напистрав и книги з астрономії та був членом Королівського астрономічного товариства в Лондоні з 1932 року. Після його виходу на пенсію у віці 65 років у Стелленбосі він разом із дружиною переїхав до столиці Фрі Стейту , Блумфонтейна , де його призначили викладачем церковної музики в Університеті Орандж Фрі Стейт .

4. Музика

Його інтерес до музики йшов паралельно з його кар'єрою вченого-природознавця і становив, так би мовити, одночасну професію. Це є видатним південноафриканським прикладом математичних і музичних здібностей в одній людині.  Будучи школярем і студентом у Стелленбосі , він мав уроки гри на фортепіано та виконував вправи на гармонії, але навчання грі на органі під керівництвом проф. Яннаша , який надихнув його любов до духовної музики.

В Оксфорді він був активним учасником Оксфордського хору Баха та студентом органа Оллчіна в Королівському музичному коледжі в Лондоні , тоді як у Гарварді він також брав активну участь у чоловічому хорі Г. Воллеса Вудворта, Harvard Glee Club. Навчання під керівництвом Яннаша, мантія якого як церковного музиканта лягла на плечі Сіллі, та досвід університетського хорового співу в Оксфорді та Гарварді стали вирішальними для його кар’єри музиканта.

На Стелленбосі Материнська конгрегація в церковному хорі Стелленбоша на початку п'ятдесятих. Прямо за органом стоїть Gawie Cillië і праворуч від нього його дружина Hettie. Один із двох їхніх синів стоїть праворуч у другому ряду ззаду. Ззаду, третій зліва, стоїть Філіп Маклаклан , наступник Сіллі на посаді керівника хору Стелленбоського університету з 1955 по 1976 рік. Кріс Свейнпол перед органом. Він був співорганістом Сіллі з 1956 року і в той час був молодим викладачем органу в університеті.

З моменту свого призначення професором у Стелленбосі й до виходу на пенсію як церковного музиканта в 1964 році Сіллі чверть століття був помітним у колах церковної музики на африкаанс. Як органіст материнської конгрегації Стелленбош з 1939 по 1964 рік, він відродив хорову традицію регулярного хорового співу під час богослужінь, вранці в материнській церкві та ввечері в студентській церкві (пізніше церковна будівля конгрегації NG Стелленбош -Центральний). Ця частина конгрегації відпала з відокремленням Стелленбошського центрального центру в 1959 році .

У 1945 році Капський Синод (пізніше Церква NG у Західній і Південній Капській провінції) доручив його своїй комісії з церковної музики та співу ретельно дослідити та затвердити Нову Алілуйю «Алілуйя» . На першому засіданні широкої комісії була призначена музична підкомісія, яка перевірила музику Нової Алілуї , а потім побачила, що всі пісні, які не відповідають вимогам «справжнього» церковного співу, будуть відхилені. який хотілося зібрати замість тому 1931 року. Спочатку 200 мелодій було номіновано на пропуск, а згодом, після того, як вони по черзі прозвучали перед широкою комісією, близько 100 із запропонованих 200 були відхилені. Однак слова більшості відкинутих лідерів довелося зберегти в новому томі; тому проф. PK de Villiers, AC van Velden and Rev. WEH Söhnge призначено складати нові мелодії замість відхилених.

Багато з цих нових мелодій не були популярними серед учасників, тому третє (покращене) видання було опубліковано в 1959 році, яке було розширено «додаванням старих, популярних мелодій як альтернативних мелодій до ряду пісень». Крім того, деякі гармонізації, які, на думку музичних експертів, неможливо відтворити, були замінені «перевіреними, спрощеними гармонізаціями».

Однією з яскравих подій під час більш ніж двадцятилітнього служіння Сіллі як органіста материнської конгрегації було освячення нового органу конгрегації в суботу, 31 жовтня 1953 року, після того як конгрегація вже почала приділяти цьому увагу з 1948 року. Спочатку довелося побудувати спеціальну платформу замість хиткої органної галереї, яка датується 1863 роком, а потім виникли проблеми з серйозним ослабленням вартості південноафриканського фунта, через що орган, замовлений в Америці, був недоступним для виготовлення. Тоді орган було замовлено в Британії, але цей план також провалився, тому більшість труб та інших частин органу опинилася в німецькій фірмі Aug. Laukhuff було замовлено, і орган був здебільшого побудований у церкві органобудівниками Cooper, Gill & Tomkins.

Під час освячення органу, першого нового після 95 років, відбулася коротка служба, а потім органна гра кількох запрошених органістів. Через тиждень, у неділю ввечері 1 листопада , після вечірньої служби церковний хор Stellenbosse виконав хорові твори всіх відомих південноафриканських композиторів. У Стелленбосі вперше пролунав орган із трьома столами.

Він розширив мізерний репертуар церковного хору на африкаанс перекладами, обробками богослужбових пісень і власними творами. Попутно його творчість у церковній музиці розширювалася написанням творів, співпрацею у перегляді Нової Алілуйя (1951), у складанні Африкаанс хорової книги (1956), у перегляді мелодій африкаанс Псалми та в запропонованій редакції та розширення книги гімнів на африкаанс. Крім того, він також намагався зібрати мелодії пісень і повернути деякі з них в обіг.

Приклад хору материнської церкви був заразливим. У 1941 році Сіллі запросили керувати хором Стелленбоського університету, а в 1946 році — нещодавно заснованим хором семінарії. Це був початок великого розквіту хорового співу в Стелленбосі. З цього, у 1946 році, народився перший студентський співочий фестиваль, який став щорічною інституцією зі постійним зростанням, як щодо кількості учасників, так і за якістю репертуару. Він також організовував літні школи та громадські мітинги.

Підйом хорового співу в Стелленбосі здобув загальнонаціональну славу завдяки святковим гастролям хору семінарії (з 1946 р.), а згодом також хору університету (з 1952 р.).