Швидкісна залізниця Мангайм — Штутгарт () — залізниця завдовжки 99 км у Німеччині, яка сполучає міста Мангайм і Штутгарт. Офіційне відкриття лінії відбулося 9 травня 1991 року, а сполучення «Intercity-Express» розпочалося 2 червня. Тоді ж була відкрита високошвидкісна залізниця Ганновер — Вюрцбург. На будівництво цієї залізниці було витрачено приблизно 4,5 мільярда німецьких марок, вона має 15 тунелів і понад 90 мостів.

Планування Планування нової залізниця між Мангаймом і Штутгартом (двома найбільшими містами Баден-Вюртемберга) розпочалося в 1970 році. Залізничні колії, які вона замінила, повторювали рельєф місцевості та слідували річкам і долинам, що призводило до крутих ухилів і гострих кривих і, отже, непридатних для швидкісних поїздів. Федеральний транспортний план 1973 року містив наступні мінімальні вимоги до змішаного руху для розміщення важких, повільних вантажних поїздів і легких швидких пасажирських поїздів:

максимальний ухил 1,25% (іноді 2,0%) криві з невеликим вильотом і мінімальним радіусом від 4800 до 7000 м максимальна швидкість на лінії від 250 до 300 км/год середні витрати на будівництво від 30 до 50 мільйонів німецьких марок за кілометр сполучення між двома залізничними вузлами.

Щоб виконати ці вимоги, необхідно було побудувати велику кількість споруд, таких як мости та тунелі.

Крім того, довелося шукати нову технологію: по всій своїй довжині знаходиться нижче рівня ґрунтових вод і потребує нової технології водовідведення. проходить через пористі товщі гірських порід, які протікають в результаті проливних дощів на схилах над ним. Ця геологічна особливість вимагала дорогих засобів захисту, які були використані вперше.

Перша заява про планування маршруту Мангайм — Штутгарт була опублікована в 1974 році. Федеральне міністерство транспорту видало дозвіл на будівництво в 1975 році, а будівництво розпочалося в 1976 році. Понад 6000 заперечень призвели до деяких змін маршруту під час будівництва. Будівництво деяких дільниць часом повністю припинялося. У семи місцях протести прилеглих мешканців призвели до будівництва тунелів мілкого закладення. Найдовшим тунелем такого типу був , який веде через ліс, оголошений водоохоронною зоною, поблизу Мангайм-Рейнау .

Маршрут має (порівняно низький) максимальний градієнт 12,5 на тисячу з кривими, які мають нормальний радіус 7000 м і мінімальний радіус 5100 м. Підйоми обмежені максимум 80 мм. Проектна швидкість для поїздів ICE становить 300 км/год, місцями обмежена до 250 км/год. Для запланованих операцій спільного використання траси пасажирськими і вантажними поїздами, а також для операцій з технічного обслуговування були передбачені роз'їзди кожні п’ять-сім кілометрів.

Будівництво Першу дистанцію завершено 31 травня 1987 року між вузлом Рейнської залізниці в Мангеймі та Грабен-Нойдорфом . Eisenbahn-Journal Extra 1/2007, Die DB in den 80ern, S. 28; Остання секція — друга галерея Фройденштайнського тунелю, яка завершена за кілька місяців до відкриття всієї лінії. Meldung Rohbauarbeiten am Freudensteintunnel beendet. In: Die Bundesbahn, Ausgabe 8 1990, S. 823 Комерційна експлуатація почалася в 1991 році.

Перед початком пасажирських перевезень було здійснено дві тисячі випробувальних рейсів для ознайомлення водіїв з технічними характеристиками водіння на високошвидкісних трасах, такими як сигналізація в кабіні та запобігання застосуванню екстреного гальмування. Konrad-H. Naue, Bringfried Belter: Endspurt für die Neubaustrecken Hannover–Würzburg und Mannheim-Stuttgart. In: Die Bundesbahn, Jahrgang 1990, Heft 10, S. 937–940

Операції Залізниця Мангайм — Штутгарт відкрита для комерційних операцій 9 травня 1991 року, а перший рейс ICE на цьому маршруті відбувся 2 червня. Максимальна швидкість спочатку становила 250 км/год з 280 км/год, дозволених для подолання затримок.

Максимальна швидкість наразі становить 250 км/год незалежно чи є затримки чи ні. Відкриття лінії скоротило час у дорозі від Мангайма до Штутгарта з 90 до 44 хвилин в 1991 році. До 2007 року час у дорозі було скорочено ще до 35–38 хвилин.

З моменту відкриття на цьому маршруті працюють лінії ICE: Лінія 11: Берлін-Східний, Берлін-Головний, Берлін-Шпандау, Брауншвайг, Кассель-Вільгельмсгее, , Франкфурт-на-Майні, Мангайм, Штутгарт, Ульм, Аугсбург і Мюнхен (відправлення кожні дві години в обидва кінці) Лінія 22: Гамбург, Ганновер, , Кассель-Вільгельмсгее, Фульда, Франкфурт, Мангайм, Штутгарт (відправлення кожні дві години в обидва кінці) Лінія 42: Амстердам/Дортмунд, Дуйсбург, Дюссельдорф, Кельн, Франкфуртський аеропорт – Мангайм, Штутгарт, Ульм, Аугсбург і Мюнхен (відправлення кожні дві години в обидва кінці)

Потяги, що курсують між Гайдельбергом і Карлсруе (включно з TGV), також використовують північну частину цього маршруту.

Хоча роз'їзди збудовані кожні 5-7 км, щоб дозволити вантажним поїздам курсувати на тій самій лінії та в той самий час, що й пасажирські поїзди, їх трафік перенесено на ніч, коли пасажирські поїзди не курсують.

Примітки

Література Joachim Seyferth: Die Neubaustrecken der Deutschen Bundesbahn. Wiesbaden 1983 Ernst Rudolph: Eisenbahn auf neuen Wegen: Hannover–Würzburg, Mannheim–Stuttgart. Darmstadt 1989, Berndt von Mitzlaff, Ralf Roman Rossberg: Jahrbuch des Eisenbahnwesens 42: Hochgeschwindigkeitsverkehr. Darmstadt 1991, Bundesbahndirektion Karlsruhe: Streckenkarte Neubaustrecke Mannheim–Stuttgart 1:100.000. Karlsruhe 1990 Neue Bahnhöfe an der Neubaustrecke Stuttgart-Mannheim in db. 11/1988. Stuttgart 1988