Каср аль-Хайр аш-Шаркі (, в перекладі — «Східний палац благоденства») — замок посеред Сирійської пустелі. Був побудований халіфом Омейядів Хішамом ібн Абд аль-Маліком у 728-29 роках в районі, багатому пустельною фауною.

Вочевидь, використовувався як військовий та мисливський форпост.Un Château du désert: Qasr al-Hayr ach-Charqi — UNESCO World Heritage Centre .

Палац є аналогом Каср аль-Хайр аль-Гарбі («Західного палацу благоденства»), побудованого роком раніше за наказом того ж самого халіфа трохи західніше.

Це один із так званих пустельних замків.

Розташування Каср аль-Хайр аш-Шаркі розташований у 28 км від Аль-Сухна та в 100 км від Сергіополя (Русафа), біля гори Бішрі поблизу Середніх Пальмірських гір.

Архітектура На стиль будівництва вплинули традиції візантійської та сасанідської архітектури.

Палац складається з великого відкритого двору, оточеного товстими фальшбортами та вежами, що охороняють входи та кожен кут.Un Château du désert: Qasr al-Hayr ach-Charqi — UNESCO World Heritage Centre Руїни складаються з трьох основних компонентів, відомих як Малий корпус, Великий корпус і Зовнішній корпус, кожен з яких відрізняється формою та функціями.

Палац містить залишки кімнат, арок і колон, які є частинами величезного королівського комплексу, включаючи менші споруди, зал прийомів, мечеть, велику баню, сади, внутрішні дворики та складну систему контролю води.

Вважається, що кожна з них зроблена з дрібнозернистого вапняку з бурштиновим відтінком, кожна з цих структур є складною та візуально приголомшливою. Крім використання каменю, ці вежі демонструють унікальний і чарівний декоративний дизайн із використанням цегли та штукатурки.

Більший палац мав кілька поверхів, величезну браму та багато веж. Були також оливкові двори.

Палац забезпечувався водою через канал довжиною в 5,7 км.

Каср аль-Хайр аш-Шаркі був остаточно залишений на початку XIV ст., що дає безпрецедентну можливість вивчити міське життя, порядок і планування протягом раннього ісламського періоду.

Розкопки на цьому місці проводив відомий історик ісламського мистецтва Олег Грабар в 1964—1971 рр. Розкопки цього місця дали історикам і археологам унікальний приклад екологічних розробок, декоративних елементів і матеріалів, таких як кераміка та монети.

Деякі з прикрашених частин були перевезені до Національного музею Дамаска, а ворота були реконструйовані в музеї Дейр-ез-Зор.

Статус Всесвітньої спадщини 8 червня 1999 р. цю пам'ятку було внесено до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в категорії «Культура».

Галерея

Див. також Пустельні замки

Примітки