Література плановою мовою окциденталь (інтерлінгве) існує з моменту її створення Едгаром де Валем в 1922 році. Хоча вона переважно складається з оригінальних оповідань та перекладів, опублікованих у центральному журналі цієї мови, Cosmoglotta, також існують повнометражні романи та поетичні антології, зокрема написані такими авторами, як Вісенте Косталаго, Ян Амос Кайш та Ярослав Подобський.

За словами іспанського окциденталіста Вісенте Косталаго, історію літератури цією мовою можна загалом розділити на чотири розділи:

Перший період (1921—1927): рання література від створення мови до переїзду центрального управління мови до Відня. Віденська епоха (1927—1949): література з моменту переїзду до Відня до зміни назви мови з окциденталь на інтерлінгве. Період застою (1950—1999): від зміни назви Інтерлінгве до створення першої групи Yahoo!. Відродження мови через використання інтернету (1999): Література з першої групи Yahoo!.

Рання література (1921—1927) Першою відомою публікацією на окиденталі є книга «Трансцендентна алгебра, математична ідеографія, експеримент з філософською мовою» (Transcendent алгебра, ideografie matematical, Experiment de un lingue filosofic) президента таллпіннського товариства «Космоглотт» Якоба Лінцбаха, пропозиція пазиграфічної системи Проте вона є науково-популярним твором, отже не може вважатися першим зразком художньої літератури.

Першим же художнім твором став «Гімн» (Hymne) фінського журналіста та письменника Каарло Хаммара (релігійна поезія на тему притчі про безплідну смоковницю, Лк. 13:6-9) у перекладі К. Й. Саарінена, надрукований в часописі «Kosmoglott» № 1–2 (25–26) за 1925 рік.

Наступні літературні твори з'явилися у спеціальному додатку до «Kosmoglott» (1926 р.), який мав на меті публікацію як наукових, так і художніх текстів. У першому випуску були переклади двох віршів Йоганна Вольфганга фон Гете в перекладі А. Томана: 48-го вірша Vier Jahreszeiten (Чотири сезони) і «Нічної Пісні Мандрівника» — остання паралельно з перекладом творця мови Едгара де Валя вільної адаптації Михайлом Лермонтовим Горные вершины… Цей же випуск містив поетичні переклади де Валя (за підписом EW) з німецької (Генріх Гейне), російської (Лермонтов, Парус), іспанської (Рамон де Кампоамор), французької (Альфред де Мюссе), англійської (Генрі Лонгфелло та естонської (Лідія Койдула) мов, а також переклади Томана віршів чеського поета, номінанта на Нобелівську премію Ярослава Врхлицького. У тому ж році Томан опублікував серед іншого «Націоналізм на Заході», перший розділ книги 1918 «Націоналізм» бенгальського поета Рабіндраната Тагора.

Віденський період (1927—1949) Другий період історії літератури на окциденталі почався у Відні 1927 р. і закінчився 1949 р., коли назва мови була змінена на інтерлінгве. У Supplement al Cosmoglotta 7 (1927) було представлено переклад твору перського поета Сааді Ширазі, а в наступному числі — Li Francia depos li guerre Германа Кейзерлінга і фрагмент Suicide Томаша Масарика.

Низка перекладів була надрукована в 1930-х роках, у тому числі «Де мій дім» Костянтина Бальмонта у перекладі А. Томана в співпраці з М. Гільбертом, А. Демінже та Е. де Валем, «Мануель Менендес» Едмондо де Амічіса та «Спуск у вир» Едгара Аллана По, також перекладені Томаном за участю де Валя. У 1940-х роках у мімеографічних бюлетенях (так звана «Cosmoglotta serie B») друкувалися в перекладі В. Лейенбергера початок Євангелія від Йоанна та притча про милосердного самарянина, а в перекладі Дж. Дж. Джохо — уривок з «Одіссеї» (діалог між Одіссеєм та Поліфемом).

Крім того, було опубліковано кілька оригінальних творів, таких як поетична антологія Li Astres del Verne (Зірки весни) Подобського, Krasina, raconta del subterrania del Moravian carst Яна Амоса Кайша та кілька творів А. Е. Кортінаса та П. Дмитрієва. У 1930 році вийшли Historiettes in Occidental Ріка Бергера, збірка оповідань, спочатку опублікованих у його журналі «Helvetia». Це була французько-окцидентальська диглота в двох стовпчиках, з перекладом окремих слів на полях сторінки, тобто мала не стільки художню, скільки навчальну спрямованість.

Застій (1950—1999)

Період застою розпочався в 1950 році, коли Occidental-Union проголосував за зміну назви мови на інтерлінгве, і закінчився в 1999 році, коли було створено першу інтерлінгве-мовну групу Yahoo!

У 1951 році зі створенням мови інтерлінгва багато окциденталістів стали прихильниками цього нового проєкту. Це посилило значну дестабілізацію руху, розпочату Другою світовою війною, і хоча «Cosmoglotta» продовжувала видаватися, її періодичність і наклад знижувалися, а в 1985 році видання фактично припинилося. За словами есперантистського автора Дона Харлоу, її новий редактор Адріан Пілгрім заявив, що окциденталь можна назвати «мертвою мовою».

Проте публікації нової літератури на інтерлінгве тривали протягом 1950-х і на початку 1960-х років, серед перекладів були «Говорить мати» чеха Іржі Марека у 1954 році, «Li alocution al chefes de Lebak» Мультатулі та «Весільна сорочка» Кржезини.

Серед інших перекладених книг — «Un Adío» («Прощання») Арвіда Бреннера і «Пустельник» Бо Бергмана, перекладений Еріком Альстремом в 1958 році. У 1964 році Френсіс Р. Поуп опублікував «Poemas» («Вірші»), антологію, що складається з віршів, перекладених з німецької, французької та англійської мов.

Відродження окциденталя в епоху інтернету (1999) Після десятиліття занепаду у 1980-х та 1990-х роках відродження інтерлінгве почалося у 1999 році зі створення інтернет-групи Yahoo!. На початку 2000-х було створено Вікіпедію на інтерлінгве, в якій на року налічується статей.

З 2000 року на окциденталі було опубліковано багато оригінальних текстів, а також переклади, першим з яких був роман Стендаля «Пармський монастир» (Li Cartusie de Parma), перекладений Робертом Вінтером у 2011 році. У 2012 році Томас Шмідт опублікував Li Munde de Sandra в Інтернеті, в журналі «Posta Mundi», що містить матеріали штучними мовами. За цим був його ж переклад «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері у 2014 році та Li Romance de Photogen and Nycteris Дейва Маклеода, опублікуваний у 2019 році,.

У період з 2021 по 2023 рік іспанський письменник Вісенте Косталаго написав кілька поетичних антологій, збірок оповідань і новел на інтерлінгві, зокрема Li sercha in li castelle Dewahl e altri racontas, Li tesor de Fluvglant, Antologie hispan, Fabules, racontas e mites.

Список оригінальних творів Cтаття Вісенте Косталаго «Litteratura in Occidental», опублікована у часописі Cosmoglotta № 329, 2022, містить перелік творів, написаних мовою окциденталь. Автор зазначає, що хоча більшість літератури на цій мові складають переклади, існує важливий пласт автентичних творів.

Твори класичного періоду (1920–1940-ві роки) Ярослав Подобський (Jaroslav Podobský): «Li Astres del Verne» («Зірки весни», 1935, 1947) — невелика збірка поезій, присвячена Едгару де Валю та іншим діячам руху. «In Obscuritá» («У темряві», 1948). Ян Амос Кайш (Jan Amos Kajš): «Krasina» (1938) — розповідь про підземелля Моравського карсту. Автор написав цей твір спеціально для того, щоб довести можливість існування оригінальної літератури на окциденталі. А. Е. Кортінас (A. E. Cortinas): був одним із найбільш плідних авторів оригінальних оповідань у часописі *Cosmoglotta*: «Li vive pende a un fil» («Життя висить на волосині», 1945). «Li mendico» («Жебрак», 1945). «Li incarcerat princessa» («Ув'язнена принцеса», 1947). «Pro amore al musica» («З любові до музики», 1946). Інші автори та анонімні твори: Енгельберт Пігаль (Engelbert Pigal): «Pro principie, Un parábol» («Заради принципу, притча», 1929). А. Кофман (A. Kofman): «Li censor» («Цензор», 1933). П. Дімітрієв (P. Dimitriev): оповідання «Cacuma» (1949). С. В. Беєр (S. W. Beer): «Vive li passate» («Хай живе минуле», 1938). Ільмарі Федерн (Ilmari Federn): «Quiet vicinos» («Тихі сусіди», 1947). «Curt amore» («Коротке кохання», 1935). «Li squale e li marinero» («Акула та моряк», 1944). «Li savagi Ganses» («Дикі гуси», 1944).

Сучасний період (XXI століття) Томас Шмідт (Thomas Schmidt): «Li Munde de Sandra» («Світ Сандри», 2012). Вісенте Косталаго (Vicente Costalago): «Li sercha in li castelle Dewahl e altri racontas» («Пошук у замку де Валя та інші оповідання», 2021). «Li tresor de Fluvglant» («Скарб Флувгланта», 2022).

Косталаго підкреслює, що наявність такої різноманітної оригінальної літератури — від поезії до науково-фантастичних оповідань — свідчить про життєздатність окциденталя як повноцінної літературної мови.

Примітки

Джерела