Цуцик – роман українського письменника Віталія Запеки, вперше опублікований у 2019 році.
Історія створення За словами автора, думка про написання книги з’явилася під час гри із своєю собакою, яка надала поштовх "… до написання … книжки й стала прототипом…. Я тоді працював над чимось іншим, а вона була в такому грайливому настрої – бігала з м’ячиком, підсовувала мені його, щоб я кидав. Я сховався від неї на балкон, закурив… і от саме там, у тій паузі, й виникла ідея".
Також В. Запека зауважив, що "Цуцик" – "…погляд на нас, людей, зі сторони. Війна в цій книзі лише як середовище, головна її думка — щоб ми не забували, що ми люди".
Сюжет В романі відображені події на Донбасі на початку російсько-української війни, які представлені очима маленької собаки.
Народжене під гуркіт артилерійської канонади, собача разом із братьями, сестрами та матір'ю мешкає в кущах біля річки, в облаштованій схованці. Змалку щенок звикає до того, що навколо існує виключно ворожий світ.
Одного разу його сім'я гине в сутичці з вовками, а він випадково, впавши в річку, рятується.
Вибравшись на берег, щенок в пошуках їжі йде до села та потрапляє до одного з будинків, де, на його думку, стає членом зграї двоногих. Хазяйська донька на ім'я Юля дає щенкові прізвисько Барсик та багато часу провадить граючись із ним. Але невдовзі до цієї оселі приходять, за визначенням щенка, "однакові". Відчуваючи небезпеку та собачий обов'язок, він намагається захищати своїх хазяїв, але отримує побої від зайд. Через деякий час вони повертаються та повідомляють, що забирають автомобіль, мотивуючи свої дії необхідністю захисту від української хунти. У виниклій суперечці вони вбивають господаря будинку, а незабаром під час артилерійського обстрілу гинуть інші члени родини: дружина хазяїна, донька Юля та бабуся.
Щенок залишається один на подвір'ї.
При спробі сусіда вивезти його з села якомога далі, він потрапляє на український блокпост, звідки тікає у ліс. На своєму шляху щенок відбирає їжу в іншої собаки та водночас утримає помаранчевий м'яч, що був в нього як пам'ять про загиблу дівчинку.
Сцену втечі бачить Віктор, доброволець, який в складі свого підрозділу несе службу на блокпосту. Зацікавлений виглядом та поведінкою собачати, він дізнається про деякі факти з її життя та поступово привертає його увагу та довіру.
Зі свого боку щенок, якого Віктор, підшукуючи гідне ім'я, поки називає Цуциком, виявляє в ньому Друга. Згодом це розуміння розповсюджується й на його товаришив, яких він починає, в своєму розумінні, захищати.
Однієї ночі, перебуваючи із Віктором на посту, Цуцик, відчувши чужий запах, попереджає Віктора про небезпеку. Він прямує до чужинців та починає лаяти. Зрозумівши ситуацію Віктор, підтриманий товаришами, відкриває вогонь в напрямку собачого гавкоту.
Після короткого бою українські бійці виявляють сліди російської диверсійної групи, двох вбитих росіян та поруч із ними – пораненого Цуцика.
Також виявляється, що в ході бою отримав важке поранення Віктор, якого госпіталізують до Дніпровського військового шпиталю. Разом із ним, за наполяганням командира та бійців, госпіталізують Цуцика, який навіть у напівнепритомному стані намагається захищати свого Друга, викликаючи подив та повагу з боку волонтерів та лікарів шпиталю. Після важкого одужання Віктор разом із Цуциком їде додому, де на нього чекає дружина та донька, яка радіє щеняті, називаючи його Барсиком.
Сприйняття Після публікації роман був визначений критиками як антивоєнний, оскільки його головною ідеєю є "людяність…радість життя та біль втрат через сприйняття собачати, що з’явилося на світ під час війни, росте та пізнає світ з усіма його небезпеками та принадами".
Докторка педагогічних наук Ольга Лілік, зазначила, що в своєму романі автор актуалізував "низку проблем, що постали перед нашим суспільством в умовах війни: доля покинутих господарями тварин, жорстокість і людяність, вірність і зрада, наше сучасне й майбутнє".
За оцінкою української науковиці Тетяни Шептицької, роман В. Запеки "Цуцик" особливий тим, що "окрім самої пронизливої історії про дружбу, відданість і людяність під час війни, варто відзначити ще лапідарність фраз, щирість, відсутність пафосу й тонкий добрий гумор".
Номінації та нагороди Представлений до нагороди Національною премією України імені Тараса Шевченка, 2021;
відзначений літературною премією імені Ірини Вільде, 2021.
Примітки