Фердинанд Отто фон Шперлінг (; 20 березня 1821, Бальгштедт — 20 жовтня 1915, Вісбаден) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії.

Біографія Отто був сином Ернста Вільгельма фон Шперлінга (1782–1848), власника Бальгштедта та Острамондри, та його дружини Кароліни Вільгельміни, уродженої фон Вурмб (1797–1822). Після смерті дружини його батько одружився з її сестрою. Його брат Оскар (1814–1872) був прусським генерал-майором.

Шперлінг здобув освіту в абатстві Донндорф та навчався в гімназії в Наумбурзі. Потім, 21 жовтня 1839 року, він вступив до 31-го піхотного полку Прусської армії як фузілер, а до середини вересня 1842 року дослужився до звання другого лейтенанта. З початку жовтня до середини грудня 1847 року його було відряджено до Інституту гімнастичних вправ у Берліні. Під час Першої Шлезвігської війни 1848 року Шперлінг брав участь у битвах під Шлезвігом та Діббьолем, а також у захопленні Фредеріції. З середини жовтня 1848 року його було відряджено на місяць до стрілецької фабрики в Земмерді. Під час придушення Баденської революції наступного року він брав участь у бойових діях зі своїм полком у Гайдельберзі, Федербаху, Нідербюлі та під час облоги Раштатта.

За наказом від 17 червня 1842 року Шперлінга 3 вересня 1850 року перевели до 19-го піхотного полку. Коли в 1850 році в Гессен-Касселі спалахнула політична криза, його підрозділ було направлено туди, і він брав участь у битві під Броннцеллем. Для навчальних цілей він був відряджений до 6-го інженерного батальйону з 16 травня по 1 липня 1853 року, і за цей час дослужився до звання першого лейтенанта. З 29 грудня 1853 по 31 березня 1854 року Шперлінг служив командиром гарнізонного командування фортеці Зільберберг, а з середини квітня до кінця вересня 1854 року його було відряджено до навчального піхотного батальйону. З середини жовтня 1856 року він служив командиром роти з оплачуваним складом 1-го батальйону 19-го полку ландверу в польській Лісі, а на початку січня 1858 року його підвищили до гауптмана. З реорганізацією армії 1 липня 1860 року Шперлінга було призначено командиром 1-ї роти 2-го Позенського піхотного полку № 19. Після місячного командування 2-м батальйоном 1-го Рейнського ландверного полку № 25, 7 червня 1866 року Шперлінга було підвищено до майора та призначено до 3-го Нижньосілезького піхотного полку № 50. Під час мобілізації на війну проти Австрії він командував 1-м батальйоном. На цій посаді він брав участь у битві під Кеніггрецем.

Після укладення мирного договору Шперлінг був призначений до полку 17 вересня 1866 року, а 30 жовтня 1866 року призначений командиром 1-го батальйону. На початку березня 1870 року він прийняв командування фузилерським батальйоном, а після мобілізації на війну проти Франції 26 липня 1870 року був підвищений до підполковника. Шперлінг та його фузилерські підрозділи брали участь у битві під Віссембюргом, а після того, як командир полку Міхельманн загинув у бою під Вертом, він керував полком до 27 вересня 1870 року. На цій посаді він брав участь у битві під Седаном, битві під Стонне та облозі Парижа, а потім недовго командував 1-м Західно-прусським гренадерським полком № 6. Згодом він повернувся до командування своїм батальйоном і воював під Бісетром, Мальмезоном та Мон-Валер'єном.

18 січня 1871 року Шперлінга було направлено до Версаля для проголошення Німецької імперії. Після Франкфуртського миру 4 листопада 1871 року він був призначений командиром 4-го Нижньосілезького піхотного полку № 51 у Бреслау, а в середині січня 1872 року отримав звання оберста. З 25 січня по 13 березня 1877 року він командував прикордонним загоном у Верхній Сілезії. Згодом його було переведено до Везеля командиром 28-ї піхотної бригади, де він залишився у штабі свого полку. Наприкінці місяця його було підвищено до генерал-майора. 13 квітня 1878 року він прибув до Дюссельдорфа командиром 27-ї піхотної бригади. Після схвалення його прохання про вихід на пенсію, його було внесено до резервного списку з пенсією 23 червня 1879 року.

З нагоди його 90-річчя імператор Вільгельм II присвоїв йому почесне звання генерал-лейтенанта запасу 20 березня 1911 року. Він помер неодруженим 20 жовтня 1915 року у Вісбадені.

Нагороди

Орден Червоного орла 4-го класу з мечами (1848)General-Ordens-Kommission (Hrsg.): Königlich Preußische Ordens-Liste. 1862. Verlag der Königlichen Geheimen Ober-Hofbuchdruckerei, Berlin 1862, S. 281. 2-го класу з дубовим листям і мечами на кільці (8 вересня 1877) Орден Церінгенського лева, лицарський хрестMilitair-Wochenblatt. No. 47 vom 24. November 1849, S. 247. Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу з мечами (1866) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Столітня медаль

Примітки

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632829, S. 362–363, Nr. 2645. Max Gottschalck, Hans von Ahlefeld: Geschichte des 1. Thüringischen Infanterie-Regiments Nr. 31. Mittler & Sohn, Berlin 1894, S. 573. Offizier-Stammliste des Infanterie-Regiments v. Courbière (2. Posensches) Nr. 19. Görlitz 1913, S. 205.