Барон Альберт фон Зуков (; 13 грудня 1828, Людвігсбург — 14 квітня 1893, Баден-Баден) — німецький офіцер, генерал піхоти та військовий міністр Вюртемберзької армії.

Життя Альберт був протестантом і сином оберста Карла фон Зукова (1787–1863) та його дружини, письменниці Емми фон Зуков (1807–1876). Його батько був автором військових мемуарів наполеонівської епохи Aus meinem Soldatenleben (Штутгарт, 1863).

Через часті зміни гарнізонів батька, Зуков відвідував різні середні школи, а з середини жовтня 1845 року протягом трьох років навчався у Військовій школі Людвігсбурга. Згодом його призначили лейтенантом до 8-го піхотного полку Вюртемберзької армії. У складі Неккарського корпусу Зуков брав участь у битвах під Кеферталем та Гернсбахом у 1849 році під час придушення Баденської революції. Після полкового переведення та підвищення до оберлейтенанта, його відрядили до Генерального штабу в липні 1854 року, а через рік перевели туди ж. У жовтні 1858 року Зуков став ад'ютантом генерал-квартирмейстера фон Відергольда.

Як гауптману йому доручили керувати Військовою школою в Людвігсбурзі в жовтні 1861 року. Під час війни 1866 року він служив майором та військовим уповноваженим у штабі Баварської армії, беручи участь у переговорах про перемир'я та мир з Пруссією. Згодом він став ад'ютантом військового міністра фон Вагнера, якому допомагав у впровадженні прусської армійської системи, а пізніше дослужився до звання оберста й генерал-квартирмейстера.

24 березня 1870 року, будучи генерал-майором і начальником військового відомства, Зуков у 1870/71 роках надав видатні послуги організації, підкріпленню та постачання Вюртемберзької дивізії під час Французько-прусської війни. За це 19 липня 1870 року його було підвищено до генерал-лейтенанта та призначено військовим міністром. На цій посаді його неодноразово відправляли до прусської штаб-квартири у Франції та він уклав військову конвенцію з Пруссією та Листопадові договори. Імператор Вільгельм I нагородив Зукова національним фондом у розмірі 300 000 марок «на знак визнання видатних заслуг, які він надав об'єднанню та зміцненню німецьких збройних сил». 1 серпня 1874 року Зуков подав заяву про відставку, яка була задоволена 13 вересня 1874 року. Після виходу на пенсію Зуков жив у віллі біля підніжжя Старого замку в Баден-Бадені.

На знак визнання його довгої служби, 17 листопада 1890 року король Карл призначив його генералом піхоти.

Сім'я 14 травня 1857 року одружився з Софією, дочкою Іммануїла Готтліба фон Швайцербарта (1800–1865), директора Високого суду Вюртемберга,Johann Christoph Blumhardt. Gesammelte Werke. Schriften, Verkündigung, Briefe, in Verbindung mit Peter Beyerhaus [u. a.] Hrsg./Red. Joachim Scharfenberg, Paul Ernst, Band 2, Teil 5, Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1968, S. 87. та його дружини Туснельди (нар. 28 червня 1815 року), яка все ще жила в Штутгарті як вдова в 1876 році. Шлюб залишився бездітним.

Нагороди

Військова медаль за вірну службу в камапнії 1866 Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (13 вересня 1874)

Бібліографія

Wo Süddeutschland Schutz für sein Dasein findet? Ein Wort an die Süddeutschen. Karl Aue, Stuttgart 1869. Rückschau des Königl. Württembergischen Generals der Infanterie und Kriegsministers Albert von Suckow. Herausgegeben und bearbeitet von Wilhelm Busch, Professor der Geschichte in Tübingen. Mit einem Bilde des Generals Albert von Suckow. J. C. B. Mohr (Paul Siebeck), Tübingen 1909.

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Zugleich Adelsmatrikel der D.A.G. Teil B (Briefadel). 1936. 28. Jg. Justus Perthes, Gotha 1935, S. 643. Theodor Schön: Suckow, Albert von. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 37, Duncker & Humblot, Leipzig 1894, S. 107–109. General der Infanterie und Kriegsminister v. Suckow †. In: Militär-Wochenblatt. Nr. 41, E. S. Mittler und Sohn, Berlin 10. Mai 1893, S. 1117–1122.

Посилання

Зуков на сайті The Prussian Machine.