Емер

Емер (давньоірландською Emer [ˈẽβ̃ʲəɾ]; сучасні форми: Eimhear, Éimhear, також Eimer, Eimear, Éimear; шотландська гельською Eimhir)Медіально та остаточно m — це двогубний фрикативний звук у давньоірландській мові (у сучасній ірландській мові представлений як mh ): Е. Г. Квінн, «Давньоірландський робочий зошит», Королівська ірландська академія, 1975, с. 5Medially and finally is a bilabial fricative in Old Irish (represented in Modern Irish by ): E.G. Quinn, Old-Irish Workbook, Royal Irish Academy, 1975, p. 5. — персонаж ірландської кельтської міфології, дочка Форгалла Манаха («Хитрого»), короля Міта, та дружина героя Кухулін в Ольстерському циклі.

Її ім’я іноді тлумачать як «амброзія»Monaghan, Patricia. The Encyclopedia of Celtic Mythology and Folklore. New York: Facts On File, 2004..

Легенда Емер є дочкою Форгалла Манаха (також Форгалла Монаха), якого називають «Хитрим». Вона вважалася ідеалом жіночності й за традицією, володіла шістьма дарами: красою, приємним голосом, солодкою мовою, мудрістю, майстерністю рукоділля та цнотливістюМаккіллоп, Джеймс (2004). Словник кельтської міфології. Оксфордський довідник онлайн преміум-класу (перевидане видання). Оксфорд: Видавництво Оксфордського університету. ..

Тохмарк Еміре «Залицяння до Емер» Сага «Tochmarc Emire» («Залицяння до Емер») є одним із ремсцел (передісторій) до «Táin Bó Cúailnge» («Викрадення бика з Куальнге»). У ній Кухулін шукає собі дружину по всій Ірландії, але бажає одружитися лише з ЕмерMacKillop, James. A Dictionary of Celtic Mythology. Oxford: Oxford University Press, 1998..Емер спочатку відмовляє йому, вважаючи його занадто молодим і недосвідченим. Вона ставить перед ним низку випробувань, зокрема навчання військового мистецтва у воїтельки Скатах в Альбі (Шотландії) та перемогу над її суперницею Айфе.

Тим часом Форгалл запропонував Емер Лугайду мак Ноїсу, королю Манстера. Однак, почувши, що Емер кохає Кухулін, Лугайд відмовив їй.

Після виконання цих умов Кухулін повертається і, попри опір Форгалла, нападає на його фортецю, викрадає Емер і зрештою бере її за дружину. Сам Форгалл гине під час цих подій.

Конхобар мак Несса, король Ольстера, мав «право першої ночі» на всі шлюби своїх підданих. Він боявся реакції Кухуліна, якщо скористається ним у цьому випадку, але втратить свою владу, якщо не зробить цього. Рішення було знайдено — Конхобар мав спати з Емер у ніч весілля, але друїд Катбад мав спати між ними.

«Serglige Con Culainn» У сазі «Serglige Con Culainn» («Недуга Кухуліна та єдині ревнощі Емер») описується епізод, коли Кухулін закохується у Фанд — дружину Мананнан мак Лір.

Емер, охоплена ревнощами, вирушає разом із п’ятдесятьма жінками, озброєними ножами, щоб убити Фанд. Однак, побачивши силу її почуттів, вона відмовляється від цього наміру і погоджується поступитися чоловіком. У відповідь Фанд, зворушена великодушністю Емер, вирішує повернутися до Мананнана.

Мананнан розділяє Кухуліна і Фанд за допомогою чарівного плаща туману, щоб вони більше ніколи не зустрілися, після чого Кухулін і Емер випивають напій забуття, який стирає їхні спогади про ці події.

«Aided Óenfir Aífe» У сазі «Aided Óenfir Aífe» («Смерть єдиного сина Айфе») Емер намагається відмовити Кухуліна від бою з юнаком Коннла, який насправді є його сином від Айфе. Однак Кухулін не прислухається до її слів і вбиває юнака, лише згодом дізнавшись правду.

Культурні посилання

Література Образ Емер використано в п’єсі Вільям Батлер Єйтс «Єдині ревнощі Емер», що належить до циклу його творів про Кухуліна і написана під впливом японського театру ноYeats, W. B. The Only Jealousy of Emer. 1919.. Історія взята, з деякими змінами, з однойменної саги-оповідання леді Грегорі з її збіркою «Кухулін з Мюртемна» (1902). Прем'єра «Ревнощів» відбулася в Амстердамі 1922 року під керівництвом Альберта ван Дальсума з масками, створеними скульптором Хільдо Кропом. На ірландській сцені її поставила Дублінська драматична ліга в Театрі «Абатство» 1926 року.

Емер також згадується у вірші Єйтса «Таємна троянда»:

«..і той, Хто зустрів Фанд, йдучи серед палаючої роси Біля сірого берега, де ніколи не вітер, І втратив світ і Емер за поцілунок;».

У творі Френка Маккурта «Прах Анджели» вона фігурує як культурний образ, пов’язаний із міфологією Ольстерського циклу.

У листопаді 1943 року шотландський гельський поет Сорлі Маклін опублікував свою першу окрему збірку віршів "Dàin do Eimhir agus Dàin Eile" ("Вірші до Еймхіра та інші вірші"). Послідовність Dàin do Eimhir була однією з найважливіших праць, опублікованих гельською мовою у ХХ столітті.

Емер — головна героїня роману Девіда Духовни 2018 року «Міс Підземка», натхненного міфом.

Інші посилання «LÉ Emer» (P21), колишній корабель Військово-морської служби Ірландії, був названий на її честь..

Бібліографія Tochmarc Emire (Рецензія I), ред. і тр. Куно Меєр (1890). «Найстаріша версія Tochmarc Emire». Revue Celtique. 11 : 433–5. Посилання на КЕЛЬТ

Tochmarc Emire (Рецензія II), ред. А. Г. ван Хамель (1933). Compert Con Culainn та інші історії. Середньовічні та сучасні ірландські серії 3. Дублін: DIAS.; переклад Куно Мейєра (1888). «Залицяння до Емер». Археологічний огляд. 1 : 68–75, 150–5, 231–5, 298–307.

Serglige Con Culainn, ред. Майлз Діллон (1953). Serglige Con Culainn. Середньовічні та сучасні ірландські серії 14. Дублін: DIAS.; перекл. Джеффрі Ганц (1981). Ранні ірландські міфи та саги. Лондон: Penguin. С.  155–78.

External links

Tochmarc Emire la Coinculaind (Irish) at CELT The Wooing of Emer (English) The Only Jealousy of Emer (Play) at Cornell University Press

Посилання