Олександр Гуменний — актор Черкаського академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. З початком повномасштабного вторгнення він пішов у територіальну оборону, а згодом воював на сході України в складі окремої механізованої бригади. На момент запису відео він повернувся до цивільного життя і знову грає на сцені.
Актор - воїн: 1. Початок війни та вибір піти на фронт:
Олександр згадує, що рішення піти захищати країну було природним. Як тільки почалася велика війна, він зрозумів, що не може залишатися осторонь, і приєднався до лав ТрО. Згодом він перевівся до однієї з ОМБр і був направлений на передову (Східний напрямок), де реальність війни виявилася значно важчою, ніж можна було уявити.
2. Труднощі військової служби:
Найважчим на війні Олександр називає не лише фізичну втому чи небезпеку, а втрату побратимів. Він розповідає про побут на фронті, постійне напруження та адаптацію до умов, які кардинально відрізняються від творчого середовища театру.
3. Повернення до театру та адаптація:
Після демобілізації Олександр повернувся до Черкас. Процес адаптації до мирного життя тривав певний час. Він зазначає, що театр став для нього певною терапією. За перші два місяці після повернення він уже встиг зіграти у чотирьох виставах. Актор ділиться відчуттями: виходити на сцену після окопів — це дивний контраст, але водночас це те, що допомагає йому почуватися «вдома».
4. Зміни у світосприйнятті:
Війна змінила його погляди на професію. Тепер він гостріше відчуває сенс того, що робить на сцені. Олександр підкреслює, що культура під час війни — це теж фронт, адже вона ідентифікує нас як націю.
5. Бачення майбутнього:
Він хоче бачити Україну вільною, сильною та самодостатньою. Актор вірить, що перемога — це не лише звільнення територій, а й велика внутрішня робота кожного українця над собою.
Резюме: Це історія про трансформацію людини мистецтва в захисника і навпаки. Олександр Гуменний власним прикладом показує, як важливо зберігати людяність і творчу іскру навіть після найважчих випробувань на війні.