Європейські правила власності подружжя включають Регламент (ЄС) № 2016/1103 та Регламент (ЄС) № 2016/1104.

Регламент (ЄС) 2016/1103 (Регламент про спільне майно у шлюбі) регулює подружжя, а Регламент (ЄС) 2016/1104 (Регламент про спільне майно у партнерстві) регулює наслідки зареєстрованих партнерств щодо майнового права. Обидва регламенти Європейського Союзу майже ідентичні за змістом і регулюють транскордонні, законодавчі та договірні режими майна. Юридично вони являють собою гармонізацію цивільно-процесуального права та держав-членів- учасниць.Див. також: пункти 42 та наступні положення Регламенту (ЄС) 2016/1103 та Регламенту (ЄС) 2016/1104.

Мета Метою європейських правил щодо спільного майна подружжя є сприяння вільному пересуванню осіб у межах Європейського Союзу. Це стосується як шлюбів / партнерств, які все ще дійсні, так і розлучень або смерті подружжя/партнера.Пункти 1, 15, 16, 18 та 70 преамбул Регламенту (ЄС) 2016/1103 та Регламенту (ЄС) 2016/1104.

Поділ правових актів Поділ правових актів на два різні, але дуже схожі, положення для одружених та неодружених партнерів ґрунтується на різних причинах:

Не всі країни-члени ЄС визнають зареєстровані партнерства як правовий інститут. Саме зареєстроване партнерство структуровано дуже по-різному (непослідовно) в державах-членах Союзу.Див. пункт 16 преамбули до Регламенту (ЄС) 2016/1103 та Регламенту (ЄС) 2016/1104.

Застосування

Територіальна сфера застосування Обидва регламенти, що мають пряму дію, є обов'язковими лише для держав-членів Союзу, які беруть участь у посиленій співпраці (стаття 20 ДЄС, статті 326–334 ДФЄС ) у цій сфері. Станом на 2019 рік це такі 17 держав-членів Союзу: Австрія, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словенія, Іспанія та Швеція. Держави-члени Союзу, які не беруть участі в посиленій співпраці, вважаються третіми країнами та застосовують лише своє національне законодавство. Однак вони можуть приєднатися до посиленої співпраці будь-коли. При цьому обидва регламенти можуть бути прийняті лише спільно, щоб забезпечити рівне ставлення до партнерств у ЄС.Пункт 13 преамбули та стаття 70(2) Регламенту (ЄС) 2016/1103 або Регламенту (ЄС) 2016/1104.

Форму посиленої співпраці було обрано, оскільки вимога щодо одностайності Ради, яка в іншому випадку вимагається статтею 81(3) ДФЄС, не могла бути досягнута, оскільки одностатеві шлюби або партнерства відхиляються в деяких державах-членах Союзу.Пункт 10 преамбули Регламенту (ЄС) 2016/1103 та Регламенту (ЄС) 2016/1104.

Матеріальна сфера застосування Яке з цих двох положень застосовується до «шлюбу» або «зареєстрованого партнерства», в принципі визначається на основі визначення «зареєстрованого партнерства» в Регламенті про майнові наслідки зареєстрованих партнерств (стаття 3, абзац 1, пункт а Регламенту про майнові наслідки зареєстрованих партнерствСтаття 3, пункт 1, літера a) Частини GüVO: …«зареєстроване партнерство» означає законодавчо передбачену форму співжиття між двома особами, реєстрація якої є обов’язковою згідно з відповідними законодавчими положеннями та яка відповідає юридичним формальним вимогам для її встановлення, передбаченим відповідними положеннями.). Це автономне визначення, незалежне від національних положень, проте за певних обставин може виникнути прогалина у визначенні, оскільки поняття «шлюб» у Регламенті про майнові відносини подружжя (EheGüVO) окремо не визначено, а в деяких державах-членах Європейського Союзу можливі шлюби між партнерами однієї статі.Пункт 17 преамбули Регламенту про шлюб: термін «шлюб», який визначається відповідно до національного законодавства держав-членів, не визначено в цьому Регламенті.

Вибір права Подружжя або зареєстровані партнери можуть до, під час та після укладення шлюбу/цивільного партнерства, а також під час самого шлюбу/цивільного партнерства обирати, змінювати або скасовувати застосовне право в рамках статей 22 та наступних Правил режиму майнового співвідношення подружжя. В принципі, може бути обрано право держави,

в якій подружжя або партнери мають своє звичайне місце проживання, громадянином якої є один з подружжя або партнерів, або за законодавством якої було укладено зареєстроване партнерство.

У разі сумнівів або за відсутності угоди про вибір права застосовуються положення статті 26 Європейського регламенту про майнові відносини подружжя.

Винятки Згідно зі статтею 1(2) відповідного положення, зі сфери застосування норм права власності виключаються такі позиції:

правоздатність, ділова дієздатність та дієздатність подружжя/партнерів; існування, дійсність або визнання шлюбу/партнерства; зобов'язання щодо утримання; правонаступництво після смерті чоловіка/дружини/партнера; соціальне забезпечення; право на передачу або коригування вимог щодо пенсій за віком або по інвалідності, набутих під час шлюбу/партнерства та які не призвели до жодного пенсійного доходу під час шлюбу/партнерства, у разі розлучення, роздільного проживання або анулювання шлюбу чи партнерства між подружжям або партнерами у всіх цих випадках; природа речових прав на майно та будь-яка реєстрація прав на рухоме або нерухоме майно в реєстрі, включаючи правові вимоги до такої реєстрації, а також наслідки реєстрації або відсутності реєстрації таких прав у реєстрі.

Набрання чинності та застосування правил щодо спільного майна подружжя Регламент набрав чинності на 20-й день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу (27 липня 2016 року).Стаття 70 Регламенту (ЄС) 2016/1103 або Регламенту (ЄС) 2016/1104. Регламент щодо спільного майна подружжя застосовується до ситуацій, що виникли після 29 січня 2019 року.Стаття 69 та наступні положення Регламенту (ЄС) 2016/1103 або Регламенту (ЄС) 2016/1104.

Посилання

Регламент (ЄС) 2016/1103 Регламент (ЄС) 2016/1104

Примітки