Перша яванська війна за спадщину — війна за спадщину, що відбувалася на території сучасного індонезійського острова Ява, боротьба за престолонаступництво між султаном та дядьком султана, за активної підтримки Голландської Ост-Індської компанії (VOC), яка підтримувала його зазіхання на трон.
Історія У 1703 році помер султан Амангкурат II і незабаром його успадкував син, Амангкурат III. Голландці вважали, що знайшли надійнішого клієнта в особі його дядька Пангерана Пугера. Напруженість посилилася, коли Амангкурата звинуватили в наданні притулку повстанцю Сурапаті. Пангеран Пугер звинуватив Амангкурата перед голландцями в плануванні повстання на Східній Яві. На відміну від Пангерана Пугера, Амангкурат III успадкував кровний зв'язок з правителем Сурабаї, Джанграною II від Амангкурата II, і це додало достовірності твердженню про те, що він співпрацював з нині могутнім Унтунгом Сурапаті в Пасуруані. Панембахан Чакранінграт II з Мадури, найвірніший союзник Голландської Ост-Індської компанії, переконав голландців підтримати Пангерана Пугера. У червні 1704 року Пангеран Пугер прийняв титул Пакубувана I після свого сходження на престол.
Разом з голландцями Пакубуван переміг Амангкурата, який утік на схід і знайшов притулок у Сурапаті, який заснував власне королівство. Війна тривала п'ять років, перш ніж голландцям вдалося закріпити на престолі Пакубувана. У серпні 1705 року васали Пакубувана I та сили Голландської Ост-Індської компанії захопили Картасуру без опору з боку Амангкурата III, чиї війська боягузливо повернули назад, коли ворог досяг Унгарана. Війська Сурапаті в Бангілі, поблизу Пасуруана, були розгромлені союзом Голландської Ост-Індської компанії, Картасури та Мадури в 1706 році.
Джанграна II, який схилявся до Амангкурата III і не наважився допомогти йому в захопленні Бангіла, був викликаний до Пакубувани I та за наполяганням голландців вбитий там того ж року. Амангкурат III втік до Маланга з нащадками Сурапаті та його залишками військ, але Маланг тоді був нічийною землею, яка не пропонувала слави, гідної короля. Тому, хоча операції союзників у східній частині внутрішніх районів Яви в 1706—1708 роках не мали великого військового успіху, переможений султан здався в 1708 році, заманивши його обіцянками домашнього господарства (лунггух) та наділами землі, але врешті-решт його було вигнано на Цейлон разом з дружинами та дітьми.
Див. також Велика зам'ятня Війна Конбаун-Гантаваді Джок'якартський султанат Яванська війна Великі Зондські острови
Виноски
Джерела Javanese Wars of Succession
Література Cribb, Robert. Historical Atlas of Indonesia. London: Curzon Press, 1997. Pigeaud, Theodore Gauthier Thomas (1976). Islamic States in Java 1500—1700: Eight Dutch Books and Articles by Dr H. J. de Graaf. The Hague: Martinus Nijhoff. p. 103. ISBN 90-247-1876-7. Ricklefs, M.C. (11 September 2008). A History of Modern Indonesia Since C.1200. Palgrave Macmillan. pp. 103–105. ISBN 978-1-137-05201-8