Іван Федорович Рибочкін (, село Пахотіно Чорнобаївської волості Пронського повіту Рязанської губернії, тепер Рязанської області Російської Федерації — ?) — радянський діяч, голова Ульяновського губвиконкому, голова Амурського облвиконкому. Член ВЦВК у 1927—1931 роках. Член ЦВК СРСР у 1927—1929 роках.

Життєпис Народився в селянській родині. З 1906 до 1908 року навчався в сільській церковнопарафіяльній школі.

У 1908 році поїхав до Москви і до 1915 року працював за наймом: з 1908 до 1909 року — «хлопчик» у московському трактирі (шинку), з 1909 до 1910 року наймитував у рідному селі, з 1910 до 1911 року — чорнороб на ткацькій фабриці Бутикова в Москві, з 1912 до осені 1915 року — чорнороб і текстильник на Прохоровській мануфактурі в Москві. Закінчив тримісячні приватні вечірні навчальні курси.

У 1915 — квітні 1917 року — в російській імператорській армії, служив у місті Александрові, учасник бойових дій на Південно-Західному фронті. До квітня 1917 року — молодший унтер-офіцер 210-го Бронницького полку російської армії. Був поранений, лікувався у військових шпиталях.

З червня 1917 до жовтня 1918 року — робітник-чорнороб оздоблювального цеху ситценабивної фабрики на Прохоровській (Трьохгірній) мануфактурі в Москві. У жовтні 1917 року перебував у загоні Червоної гвардії, організованому фабричним комітетом мануфактури.

Член РКП(б) з 3 жовтня 1918 року.

У жовтні 1918 року добровольцем вступив до Червоної армії для направлення на Чехословацький фронт. Відряджений Московським комітетом РКП(б) до Всеросійського бюро військових комісарів, а звідти відправлений агітатором у прифронтову смугу від політичного відділу 1-ї армії Східного фронту.

У листопаді 1918 — квітні 1919 року — політичний керівник (політрук) та завідувач агітаційно-вербувального відділу повітових військових комісаріатів міста Кузнецьк Пензенської губернії та Сизрань Симбірської губернії. У березні 1919 року брав участь у придушенні селянського повстання в Сизранському повіті.

26 квітня 1919 року обраний членом Сизранського повітового комітету РКП(б) на загальних зборах Сизранської міської парторганізації. У 1919—1921 роках співпрацював у газеті «Сизранський комунар» (писав статті).

З 19 серпня до 23 грудня 1919 року — секретар Сизранського повітового комітету РКП(б) Симбірської губернії.

З 30 березня до 29 червня 1920 року — секретар Сизранського повітового комітету РКП(б) Симбірської губернії.

З 29 червня 1920 року — голова Сизранського повітового комітету РКП(б) Симбірської губернії.

У 1920—1921 роках — член президії та товариш (заступник) голови Сизранського повітового виконавчого комітету, член Симбірського губернського комітету РКП(б).

У серпні 1921 року обраний членом президії Симбірського губернського виконавчого комітету. Член колегії Сизранського повітового відділу народної освіти; член президії Сизранського повітового комітету РКП(б).

У грудні 1921 року відряджений Симбірським губернським комітетом РКП(б) на навчання до Комуністичного університету імені Свердлова в Москві, однак не зарахований на навчання з невстановлених причин.

У 1922 році — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Симбірського губернського комітету РКП(б).

У 1922—1924 роках — відповідальний редактор Симбірської губернської газети «Пролетарский путь»; завідувач Симбірського губернського відділу народної освіти. Одночасно член, потім заступник голови правління Ульяновського суконного тресту.

У травні 1924 — лютому 1926 року — голова Ульяновської губернської контрольної комісії РКП(б) — завідувач Ульяновської губернської робітничо-селянської інспекції (РСІ). Член правління Ульяновського губернського відділення МОДР.

У лютому 1926 — червні 1928 року — голова виконавчого комітету Ульяновської губернської ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів.

Делегат 9, 10, 13, 14 з'їздів РКП(б) від Симбірської (Ульяновської) губернської партійної організації.

З 29 травня до серпня 1928 року — член Організаційного комітету ВЦВК по Середньоволзькій області в місті Самарі.

У серпні 1928 — серпні 1930 року — голова виконавчого комітету Кузнецької окружної ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів Середньоволзької області. З 25 липня 1930 року був членом «трійки» з ліквідації Кузнецького округу Середньоволзького краю.

1 жовтня 1930 — січень 1931 року — голова Середньоволзького крайплану (планової комісії виконавчого комітету Середньоволзької крайової ради робітників, селянських та червоноармійських депутатів у місті Самарі.

До квітня 1931 року хворів.

З квітня до серпня 1931 року — відповідальний секретар президії виконавчого комітету Середньоволзької крайової ради робітників, селянських та червоноармійських депутатів.

У липні 1931 року відряджений Середньоволзьким крайовим комітетом ВКП(б) на навчання до Економічного інституту червоної професури при ЦВК СРСР у Москві.

У 1933—1934 роках — начальник політичного відділу Костянтинівської машинно-тракторної станції (МТС) Далекосхідного краю. У січні 1934 року обраний членом Далекосхідного крайового комітету ВКП(б) на 11-й Далекосхідній крайовій партійній конференції.

З 1934 року — заступник начальника Далекосхідного крайового земельного управління; заступник завідувача сільськогосподарського відділу Далекосхідного крайового комітету ВКП(б) у місті Хабаровську.

До березня 1937 року — заступник голови виконавчого комітету Амурської обласної ради Далекосхідного краю.

У березні 1937 — 1938 року — голова виконавчого комітету Амурської обласної ради.

Подальша доля невідома.

Родина Дружина, двоє дітей (1919 та 1922 років народження).

Примітки

Джерела Рыбочкин Иван Фёдорович Рыбочкин Иван Фёдорович Симбирский — Ульяновский край в новейшей истории России. 1917–1991. Люди. События. Факты. Ульяновск, 2012.