Франтішек Тіхий (25 березня 1896, Сміхов – 7 жовтня 1961, Прага) – чеський художник, ілюстратор, графік та сценографКолектив авторів: Národní divadlo a jeho předchůdci, Academia, Praha, 1988, str. 525. Він належав до визначних постатей чеського образотворчого авангарду XX століття. У його творчості важливе місце посідають живопис та графіка з цирковою тематикою, яка мала глибокий підтекст, пов'язаний із роздумами автора про суть художньої творчості, сенс життя, долю людини та її існування.
Життєпис Франтішек Тіхий народився в незаможній родині бондаря та торгового приказчика Алоїза Тіхого та Альжбети, до шлюбу Кратохвілової. Він мав старшого брата Вацлава та незрячу сестру Антонію. Навчався в німецькій школі на Сміхові, де малювання у нього викладав Йоганн Баух, дядько відомого чеського художника Яна Бауха. Головне слово в сім'ї мала мати, яка підробляла служницею, прала білизну та розносила газети. Вона помітила пристрасть Франтішека до малювання і віддала його на навчання в літографічну фірму Koppe a Belmann у Сміхові. Крім того, він відвідував вечірні курси малювання, де познайомився зі своїм довічним другом Яном Бендою. Свідоцтво про закінчення навчання отримав у 1914 році. Під час Першої Світової війни працював кур'єром і змінив кілька інших професій. Його брат Вацлав під час боїв на фронті втратив обидві ноги.
У 1917–1923 роках навчався в Празькій академії образотворчих мистецтв в майстерні Якуба Обровського, а пізніше у Франца Тіле та Карла Краттнера. З цього часу бере початок його багаторічна дружба з Йозефом Судеком. 1919 році він орендував першу власну майстерню та став самостійним. Підробляв реставрацією творів мистецтва, а в 1920 році почав співпрацювати як художник зі Швандовим театром. Любив атмосферу чеських кнайп, де спілкувався з простими людьми, а інколи заробляв співом і декламацією в кабаре. Іншим джерелом його доходу з 1922 року була співпраця із сатиричним журналом Kopřivy, куди він надсилав карикатури з життя цирку та кориди.
Навесні 1923 року Тіхий пішов з Академії ще до офіційного закінчення навчання. Він волів навчатися самостійно за зразками таких майстрів, як Оноре Дом'є, Ян Прейслер, Богуміл Кубішта або Еміль Філла. Наступними роками заробляв як книжковий графік, ілюстратор, художній редактор у видавництві Melantrich, а також розробляв плакати та рекламні вивіски. Почав більше приділяти уваги вільній творчості: малював портрети, натюрморти і все частіше обирав теми зі світу цирку та музики. У березні 1928 року його роботи вперше експонувалися на персональній виставці у вітринах магазину Krásná jizba. У 1928–1930 роках працював художнім редактором у журналах Eva та Trn.
У березні 1930 року разом зі своєю подругою Марією Грасковою вирушив до Франції з метою продовжити шлях до Південної Америки, де знайомий запропонував йому місце в літографічній майстерні в Сан-Паулу. Очікування на від'їзд затягнулося через політичні заворушення в Бразилії, тому вони провели кілька місяців на півдні Франції. Тіхий створював тут костюми для цирку Pinder, подорожував Провансом і познайомився з місцевим боєм биків Він вирішив залишитися у Франції та присвятити себе живопису. Наприкінці листопада він переїхав до Парижа.
Оселився в районі Плезанс на вулиці rue de Vanves. Тутешню групу невеличких будинків населяла колонія митців, серед чехів там мешкали також Богуслав Мартіну та його друг Ян Зрзавий. З Мартіну Тіхий спілкувався ще з середини 1920-х років. Під час спільного проживання в Плезанс Тіхий викликав у Мартіну глибокий інтерес до російської літературної класики.
Перший рік у Парижі Тіхий заробляв на життя наклеюванням шпалер і фарбуванням квартир. У 1932 році одружився з Марією Грасковою, у них народився син Франтішек. Наполегливо працював над власним живописом і за підтримки друзів, передусім Йозефа Судека, презентував свої картини в Празі. На початку 1934 року в празькій Krásná jizba відбулася перша персональна виставка Тіхого, яка налічувала 55 картин і малюнків 1931–1933 років. Паризький період вважається вершиною живописної творчості Тіхого. Окрім технічної сторони, де спочатку відчувався вплив Жоржа Сера, змінився змістовий та тематичний характер його робіт. Розширилися головні тематичні напрями та посилився акцент на символічному значенні полотен. Прикладами є олійні картини Фокусник із картами (1932), Людина-змія (1931), Артист із тарілками (1931), Гравці в більярд (1932), Чревомовець (1934), Натюрморт із червоною рибою (1933), Білі негри (1933), Фокусник (1934).
У 1935 році повернувся з родиною до Праги як відомий і визнаний художник. Окрім циркових сюжетів, створив кілька портретів Йозефа Судека, з'явилися також роботи з еротичним відтінком, такі як Біла негритянка (1936) або Сієста (1937). Після розходження з об'єднанням Umělecká beseda у 1936 році був прийнятий до Спілки художників «Манес» (Mánes), а наприкінці 1937 року представив тут на персональній виставці 99 малюнків за минулі п'ять років. У межах експозиції чехословацького модерного мистецтва взяв участь у міжнародній виставці в Парижі та здобув срібну медаль. Для видавництва Družstevní práce оформлював книжкові публікації та створив серію з дев'яти великодніх листівок. Все більше приділяв уваги графіці, в якій з'явився сюжет комедії дель арте з персонажами Арлекіна та Коломбіни. У зв'язку з воєнною загрозою в його творчості відобразився мотив милосердного самарянина.
У 1939 році Тіхий переїхав до майстерні на Рейхській (нині Белогорській) вулиці, яку використовував до кінця життя. У 1940 та 1941 роках отримував підтримку Чеської академії наук і мистецтв на художню діяльність. Створив ілюстрації до «Дон Кіхота» Сервантеса та багатьох інших книг. Розробляв плакати та ювелірні вироби. У наступні роки написав кілька портретів, з'явився новий образ Паганіні та мотив Капричіо. Організував чотири виставки малюнків, ілюстрацій та графіки в Празі. Наприкінці війни перебував у Брно та Кромержижі.
Протягом 1945–1951 років працював професором у Вищій школі прикладного мистецтва в Празі, де викладав малюнок і графіку. У 1946 році був обраний членом Чеської академії наук і мистецтв. У сезоні 1947–1948 років співпрацював з Національним театром (Прага), для якого створив декорації до опери Верді «Аїда» та балету Стравінського «Петрушка».
У 1951 році з ідеологічних міркувань Тіхий був змушений піти з Вищої школи прикладного мистецтва, причому ще за два роки до того його клас закрили. Його живописні роботи цього періоду мають сильний автобіографічний характер і віддзеркалюють його безвихідний душевний стан: Чревомовець (1948), Повішений Арлекін (1948), Паганіні (1949), Милосердний Самарянин (1949), Скапіно (1951). У 1951–1953 роках співпрацював із кіностудією над художньою концепцією п'яти фільмів, зокрема «Цирк буде» та «Музика з Марса». У 1956 році в Празі відбулися дві його авторські виставки. У середині 50-их років через початкову стадію нервової хвороби працював переважно на замовлення, створюючи ілюстрації до газетних оповідань та ескізи книжкових обкладинок. У 1957 році виконав на папері кілька робіт — свій останній автопортрет («Чого витріщився»), Химери Дон Кіхота, Фортуна та Наїзниця. У квітні 1958 року Франтішек Тіхий пережив нервовий зрив і під час тривалого лікування захворів на рак. У 1960 році виникло кілька завершальних робіт, і в Празі пройшла остання прижиттєва персональна виставка, яка складалася виключно з портретів і мала назву «Обличчя». Видавництво чехословацьких художників опублікувало монографію Тіхого авторства Франтішека Дворжака. Навесні 1961 року Франтішеку Тіхому було присвоєно звання заслуженого артиста Чехословаччини (разом із Йозефом Судеком). Помер у лікарні у віці 65 років і похований у Празі на Бржевновському цвинтарі.
Велика посмертна виставка творчого спадку Франтішека Тіхого відбулася в Прагі в «Манесі» та в «Новій сіні» у 1962 році. З того часу було організовано майже 80 виставок, переважно камерного характеру. Галерея столичного міста Праги влаштувала ретроспективну виставку в Будинку «» на зламі 2002–2003 років, одночасно було видано монографію Франтішека Тіхого від Томаша Вінтера.
Творчість
Вільна творчість Франтішек Тіхий був яскравою художньою індивідуальністю — одинаком, який стояв осторонь усіх мистецьких угруповань та течій. Його внесок полягає в поетичній, дуже людяній та глибоко індивідуальній творчості з витонченою технікою. Головною характерною ознакою є відчуття грації в русі фігури та здатність до чутливої роботи зі світлом. Об'єкти на картинах, створені чіткими лініями, світлом і тінню, він супроводжував ніжними кольоровими відтінками.
Він використовував різні художні форми (вугілля, гуаш, суха голка, пастель, акварель, олія). Живописний доробок Тіхого налічує 196 олійних робіт, а опис графічної творчості має 307 позицій. Незважаючи на те, що його тематичний і виражальний репертуар був надзвичайно багатим (натюрморти, мотиви міського пейзажу, портрети), він постійно повертався у найрізноманітніших варіаціях до персонажів зі світу циркових та вар'єте-арен.
Вже на початку своєї творчості Тіхий надихався світом цирку та вар'єте, який він бачив як алегорію трагічних сторін людського життя. Водночас це було для нього алегорією самої суті художньої творчості, яку він розумів як кульмінаційний момент, за почуттям легкості та ефекту якого прихована наполеглива праця. Він ототожнював власну художню майстерність із виступом артиста в цирку. Перші літографії на цю тему з'явилися ще на початку двадцятих років («Гімнастка на трапеції», 1921). Роботи другої половини двадцятих років («Клоуни, що махають», 1927) ще зберігають залишки експресивного колориту. Іншими темами були портрети та натюрморти. Він починав із малюнків для своїх друзів та родичів, які були близькими до карикатури. Шукав свій індивідуальний стиль, але в царині живопису ще стикався з технічними труднощами. До його художніх прийомів належали довгі мазки пензля та експресивний вираз (Портрет художника Бенди 1924, Портрет пані Бендової 1925, Натюрморт із пляшкою та фруктами 1927, Натюрморт із люлькою II 1927).
Вирішальне значення для художнього розвитку Франтішека Тіхого мало перебування у Франції у 1930–1935 роках. Він здобув технічну впевненість, змінив свій живописний почерк і відчуття кольору. Спочатку він віддавав перевагу техніці гуаші та акварелі, що полегшило його палітру та дозволило розмити контури у сукупність кольорових точок. Вплив Жоржа Сера вів його до створення простору картини за допомогою кольорових плям і посилення поетичного враження (Клоун на арені 1931, Артист із тарілками 1931). Поступово він знайшов власну техніку, що полягала в досконалому володінні малюнком та методичній роботі з площиною й контуром. За допомогою технічних засобів, використання світла та кольорів Тіхий посилив символізм своїх картин та їхній психологічний вимір (Людина-змія 1931, Більярд 1933, Фокусник із картами – Білий циліндр 1932). Життя у Франції та контакт із тамтешнім мистецьким світом принесли Тіхому багато нових джерел натхнення, які розширили коло його тем: кориди (Corridas de toros 1932), етнічне примітивне мистецтво (Білі негри 1933), міські пейзажі (Кав'ярня 1933, Підземка в Парижі 1934, Паризькі дахи 1935). Він також займався створенням натюрмортів, серед яких особливе місце посідає гуаш Окуляри Шардена (1931). Головною темою залишалися персонажі циркового середовища (голови клоунів, клоун Грок, фокусники) і з'явився мотив чревомовця як символ внутрішньої роздвоєності людини (Чревомовець 1934). До найвідоміших і найвиразніших картин Тіхого цього періоду належить велике олійне полотно Фокусник (149×100 см), роботу над яким він розпочав у 1934 році. Після повернення з Парижа художник хотів стерти малюнок і розрізати картину, оскільки не був задоволений роботою. Його відмовив у цьому друг Йозеф Судек і забрав картину до себе додому. У 1944 році він повернув її Тіхому, і той наступними роками знову працював над нею. Проте він ніколи не вважав її завершеною, його дратувала невідповідність між фігурою та тлом.