Carex manhartii — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: США (Джорджія, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Теннессі, Вірджинія, Західна Вірджинія). Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Середовище проживання Населяє вологі, листяні або змішані листяно-вічнозелені ліси; на висотах 600–1200 метрів.
Біоморфологічна характеристика Стебла густо скупчені, прямовисні, висхідні або, рідко, вилягаючі, 21–39 см × 0,7–1 мм. Листя: базальні піхви червонувато-пурпуровіі, блискучі; піхви 5–40 мм; пластинки бічні, прямовисні або висхідні, зелені, середня жилка добре розвинена, плоскі або злегка гофровані, 11–29 см × 0,7–5,2 мм, відмерле листя збоку від нових кущів. Колосся (3)4(5) на стебло; бічні колоски 8–35 × 2,8–4 мм; кінцевий колос лінійний, 8–21 × 0,9–2,7 мм. Маточкові луски 3,6–3,8 × 1,4–1,6 мм, верхівка гостра до остиста або, зрідка, остиста, до 0,6 мм, на вершині пилчаста. Тичинкові луски 3,8–4,8 × 0,8–1,2 мм, краї напівпрозорі (рідко злегка пурпурові). Перигінії 2–7 на колос, помітно (22) з 25–32 жилками, довгасто-еліптичні, 3,4–4,2 × 1,7–2 мм; дзьоб злегка вигнутий, 0,8–1,3 мм. Сім'янки яйцеподібні, 1,8–2,2 × 1,4–1,8 мм. 2n = 28. Плодоносить навесні — на початку літа.
Примітки