Каваніші K-8 () — японський поштовий поплавковий гідролітак, створений компанією «Каваніші» в 1926 році.
Історія
K-8A З розвитком авіації в Японії потреба на поштові гідроплани великої дальності тільки зростала, і тому після створення успішного K-7 компанія «Каваніші» почала роботу над дизайном моноплана з акцентом на простоту використання і дальність польоту. Хоча літак розроблявся для цивільного ринку також розглядався варіант продажу дизайну Флоту Японії для ролі дальнього розвідника. Інженер Ейджі Секіґучі почав роботу над проєктом K-8 на початку 1925 року будуючи літак навколо перевіреного 6-ти циліндрового рядного двигуна Maybach Mb IV.
В січні 1926 року завершили виробництво першого K-8A — це був дерев'янний моноплан з тканиним покриттям, крилом на висоті плеча над корпусом і двома відкритими кабінами екіпажу за крилом. Крило-парасоль підтримувались розпірками з'єднаними з корпусом і двома поплавками. Як і на K-7 крило використовувало аеропрофіль Gottingen 420 і схожий капот двигуна.
Через малу потужність двигуна і великі крила K-8A вийшов доволі повільним літаком, але також отримав гарну стабільність польоту і легке керування оссобливо важливі для довгих польотів. Загалом побудували п'ять K-8A кожен з яких відрізнявся в деталях. Всі вони використовувались для поштових перевезень компанією «Авіація Японії» між Осакою і Фукуокою.
K-8B В вересні 1926 року до компанії звернулась японська патріотична організація «Кайбо Ґікай» (, «Волонтерська організація берегової охорони») з пропозицією проспонсорувати два модифіковані літаки K-8. На новій модифікації з назвою K-8B крила мали менший розмах, а також отримали заокруглені закінчення. Фюзеляж зробили тоншим, а кабіни перенесли назад, що покращило аеродинаміку літака. Обидва замовлені літаки завершили в березні 1927 року.
Два літаки отримали реєстраційні номери J-TUST і J-TUTU, а також власні назви «Ґіюу 1» і «Ґіюу 2». «Кайбо Ґікай» планував використати ці два літаки для публічної пропаганди авіації в Японії. Перший демонстраційний політ пройшов з 10 по 25 квітня 1927 року по маршруту Осака-Коті-Кагосіма-Фукуока-Беппу-Осака. На подолання цього кола довжиною 1590 км пілоти провели в повітрі 14 годин і 12 хвилин. Другий політ за маршрутом Осака-Цу-Сімідзу-Касуміґаура-Отару-Ніїґата-Канадзава-Мацуе-Цуруґа-Осака став вдвічі довшим — 3059 км і зайняв 31 годину і 15 хвилин льотного часу. Під час туру гідролітаки відвідали 16 різних міст де вони були демонстровані публіці разом з лекціями про авіацію.
Після цього K-8B переєстрували під номерами J-BDAE і J-BDAF і передали компанії «Авіація Японії» для використання на своїх маршрутах з умовою, що флот може забрати їх за потреби. Літаки списали вже в квітні 1929 року через активне використання — «Ґіюу 1» встиг налітати 394 години перевізши 70 тонн пошти, а «Ґіюу 2» взагалі 447 годин перевізши 80 тонн. На той момент це були помітні досягнення для японської авіації.
Тактико-технічні характеристики Дані з Japanese Aircraft 1910—1941 K-8A K-8B Екіпаж 2 особи Довжина 10,935 м 11,80 м Висота 3,68 м 3,8 м Розмах крил 17,6 м 16 м Площа крил 39 м² 34 м² Маса пустого 1320 кг 1345 кг спорядженого 1930 кг 1955 кг Навантаження на крило 49,5 кг/м² 57,5 кг/м² Двигун Maybach Mb IV Потужність операційна 260-305 к. с. питома 7,42 кг/к. с. 7,52 кг/к.с. Швидкість максимальна на рівні моря 165 км/год 185 км/год крейсерська - 148 км/год посадкова 90 км/год 84 км/год Практична стеля 6500 м 5000 м Час польоту 7 год 9 год
Джерела
Виноски
Посилання
Примітки