Тропічні дощові ліси Квінсленду (ідентифікатор WWF: AA0117) — австралазійський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на північно-східному узбережжі Австралії.
Географія Екорегіон тропічних дощових лісів Австралії охоплює три ізольовані райони, розташовані на східних схилах Великого Вододільного хребта та на узбережжі Коралового моря на північному сході Квінсленду. Найбільша область простягається від Куктауна на півночі до Таунсвілля на півдні, між 15°30' та 19°25' пд широти, і включає місто Кернс, а також острів та сусідні острівці. Друга за площею ділянка екорегіону розташована південніше, навколо міста Маккай, і включає прилеглі острови Вітсанді. Найменша та найпівденніша ділянка екорегіону включає півострів Варгінбурра, відділений затокою , і простягається вглиб континенту, охоплюючи частину гірського хребта Норманбі.
Рельєф західної частини екорегіону представлений гірськими вершинами, що підіймаються на висоту до 1622 м над рівнем моря, та гірськими плато, що лежать на висоті від 600 до 900 м над рівнем моря. Далі на схід, на узбережжі Коралового моря, лежать прибережні низовини, пов'язані з горами Великого Вододільного хребта стрімкими уступами, хребтами та передгір'ями. На заході, у посушливих внутрішніх частинах Великого Вододільного хребта, тропічні дощові ліси Квінсленду переходять у савану нагір'я Ейнаслі та у тропічну савану Брігалу.
Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з двох біорегіонів: Вологих Тропіків та .
Клімат В межах екорегіону домінує мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена) або екваторіальний клімат (Af за класифікацією Кеппена), а в горах Варгінбурри — вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів в регіоні є найвищою в Австралії: вона коливається від 1200 мм до понад 8000 мм, причому від 75 % до 80 % опадів випадає у період з листопада по квітень. Через різницю у місцевій топографії, зокрема у висоті та схилів, а також напрямку берегової лінії та її орієнтації відносно панівних південно-східних вітрів, середня кількість опадів може варіюватися в межах дуже невеликої території. Найбільше опадів випадає на східних схилах гір та на найвищих гірських вершинах регіону, таких як гора , друга за висотою гора Квінсленду та найвологіша місцевість країни, де щороку випадає 8529 мм опадів.
Флора Рослинний покрив екорегіону представлений тропічними дощовими лісами, структура та видовий склад яких значно різниться залежно від геологічних умов, висоти над рівнем моря та еволюційної історії. Вони є найрізноманітнішим типом рослинності в усій Австралії.
У районах, де переважають сезонно перезволожені ґрунти, дощові ліси замінюються насадженнями чайних дерев або мелалеук (Melaleuca spp.), а у районах, де домінують бідні підзолисті ґрунти, — рідколіссями, у яких домінують евкаліпти (Eucalyptus spp.). Дощові ліси не переносять сильних пожеж, тому у районах, де ґрунти та кількість опадів не є обмежуючими факторами, однак трапляються пожежі, поширені вогнестійкі евкаліптові рідколісся. Вважається, що методи землекористування корінних австралійців, зокрема регулярні пожежі, в минулому сприяли розширенню евкаліптових рідколісь за рахунок дощових лісів. У районах, де середньорічна кількість опадів не перевищує 1500 мм, дощові ліси обмежені алювіальними ґрунтами уздовж річок та захищеними ущелинами на південних схилах. Важливим фактором, що формує структурну та флористичну неоднорідність рослинності, є тропічні циклони.
Найбагатші дощові ліси екорегіону зустрічаються у низькогірських районах, де переважають родючі алювіальні та базальтові ґрунти. Вони характеризуються великими деревами з широкими дошкоподібними коренями, міцними здерев'янілими ліанами, численними судинними епіфітами та пальмами. В підліску цих лісів зустрічаються трав'янисті рослини з широким, м'ясистим листям, що належать до родин Імбирні (Zingiberaceae) та Кліщинцеві (Araceae). У районах, де тропічні циклони повалили дерева, зустрічаються галявини, порослі густими заростями лоз, а на найвищих гірських вершинах регіону, які часто вкриті хмарами та піддаються впливу сильних вітрів, — ліаново-папоротеві хащі, які характеризуються великою кількістю мохів, що звисають з дерев.
У приблизно 65 % лісів екорегіону домінують вічнозелені широколистяні дерева. У західній та північній частинах головної ділянки екорегіону, у передгір'ях та на височинах, де домінують граніти та метаморфічні породи, в лісах часто зустрічаються емерджентні голонасінні каурі (Agathis spp.), які підіймаються над лісовим наметом. На півночі екорегіону різні види каурі приурочені до різних висотних зон: зі збільшенням висоти квінслендські каурі (Agathis robusta) замінюються бичачими каурі (Agathis microstachya) та блакитними каурі (Agathis atropurpurea). На південь від ущелини річки поширені квінслендські араукарії (Araucaria cunninghamii), а у деяких ізольованих районах — рідкісні араукарії бунья-бунья (Araucaria bidwillii). Також в екорегіоні присутні голонасінні представники родини Подокарпові (Podocarpaceae), зокрема гіркі сундакарпуси (Sundacarpus amarus) та різні види ногоплідників (Podocarpus spp.).
Флора екорегіону є реліктом стародавньої антарктичної флори, яка утворилася на заключному етапі існування Гондвани. Коли Австралія ще була пов'язана з Антарктидою, теплі екваторіальні течії, що сягали полюсів, забезпечували рівномірний вологий та теплий клімат. Відокремлення та дрейф австралійського континенту на північ призвів до утворення циркумполярних течій, формування антарктичної крижаної шапки та масового вимирання видів. Однак наслідки глобального похолодання та паралельного осушення клімату були компенсовані дрейфом Австралії до тропіків.
Внаслідок тропічного положення екорегіону та його широкого висотного діапазону, тропічні дощові ліси Квінсленду є єдиною частиною у всій Австралазії, де дощові ліси безперервно існують з часів Гондвани. Їх флора є найближчим існуючим аналогом стародавніх гондванських лісів. Флора давніх, ізольованих тропічних дощових лісів Квінсленду, подібно до флори дощових лісів Нової Каледонії чи Мадагаскару, характеризується дуже високим рівнем ендемізму, однак вирізняється тим, що є частиною континентального, а не острівного ландшафту. Територія екорегіону була піднята понад 100 мільйонів років тому і залишалася тектонічно стабільною протягом більшої частини періоду еволюції покритонасінних рослин.
Хоча тропічні дощові ліси Квінсленду вкривають лише 0,3 % австралійського континенту, вони характеризуються одним з найвищих рівнів біорізноманіття у всій Австралії. Тут зустрічається 65 % видів папоротей, 21 % видів саговників, 37 % видів голонасіннних рослин, 30 % видів орхідей та 17 % видів судинних рослин Австралії. Загалом в екорегіоні виявлено понад 4700 видів судинних рослин, що належать до 1180 родів та 210 родин. 43 роди та 23 % видів рослин, поширених в регіоні, є ендеміками. Ендемізм особливо високий у 33 родинах покритонасінних рослин та 6 родинах голонасінних родин і папоротей, більшість з яких є давніми або примітивними родинами з обмеженим реліктовим поширенням. 70 видів зареєстровано лише у типовій місцевості, а ареал 80 видів обмежений територією протяжністю не більше 25 км з півночі на південь. Серед ендемічних родів рослин 75 % є монотиповими, тобто містять лише один вид.
Однією з видатних особливостей тропічних дощових лісів Квінсленду є високе різноманіття серед стародавніх таксонів флори, що представляють давні еволюційні лінії. Зокрема, тут представлені усі сім стародавніх родин плаунів та папоротей (Lycopodiaceae, Selaginellaceae, Ophioglossaceae, , Osmundaceae, та ) та 12 примітивних родин покритонасінних рослин (Annonaceae, Atherospermataceae, Austrobaileyaceae, Calycanthaceae, Eupomatiaceae, , Hernandiaceae, Himantandraceae, Lauraceae, Monimiaceae, Myristicaceae та Winteraceae). Моновидова родина Atherospermataceae є ендеміком екорегіону.
Фауна Фауна екорегіону також характеризується високим різноманіттям. У тропічних дощових лісах Квінсленду мешкає 36 % видів ссавців Австралії, зокрема 30 % видів сумчастих, 58 % видів рукокрилих та 25 % видів гризунів, а також 50 % видів птахів Австралії, 25 % видів жаб, 23 % видів плазунів, 41 % видів прісноводних риб та 60 % видів метеликів. Рівень ендемізму місцевої фауни високий: 12 % видів ссавців, 4 % видів птахів, 21 % видів плазунів, 40 % видів амфібій та 10 % видів прісноводних риб, поширених в екорегіоні, є ендеміками. Більшість ендеміків обмежені гірськими районами, розташованими на висоті понад 400 м над рівнем моря, і багато з них вважаються реліктами.
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити рудоногого валлабі (Thylogale stigmatica), болотяного валлабі (Wallabia bicolor), (Dactylopsila trivirgata), (Cercartetus caudatus), (Pseudocheirus peregrinus), (Petaurus breviceps), карликового акробатця (Acrobates pygmaeus), тигрового квола (Dasyurus maculatus), тонкохвосту сумчасту мишу (Sminthopsis murina), довгоносого бандикута (Perameles nasuta), північного бурого бандикута (Isoodon macrourus), велетенського білохвостого щура (Uromys caudimaculatus), буроногого мозаїкохвостого щура (Melomys cervinipes), кейп-йоркського пацюка (Rattus leucopus), чорного крилана (Pteropus alecto), східного підковика (Rhinolophus megaphyllus), австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus) та качкодзьоба (Ornithorhynchus anatinus).
Ендеміками екорегіону є деревні кенгуру Беннетта (Dendrolagus bennettianus), деревні кенгуру Люмхольтца (Dendrolagus lumholtzi), (Pseudochirops archeri), лемурові кільчастохвості поссуми (Hemibelideus lemuroides), (Pseudochirulus cinereus), (Pseudochirulus herbertensis), мускусні кенгурові щури (Hypsiprymnodon moschatus), північні беттонги (Bettongia tropica), тропічні сумчасті миші (Antechinus adustus), атертонські сумчасті миші (Antechinus godmani) та маскові білоногі щури (Uromys hadrourus).
Орнітофауна екорегіону включає 370 видів птахів, з яких 130 видів мешкають переважно у дощових лісах. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити шоломного казуара (Casuarius casuarius), найбільшого птаха Австралазії, а також австралійського великонога (Megapodius reinwardt), білоголового голуба (Columba leucomela), довгохвостого тілопо (Ptilinopus magnificus), королівського тілопо (Ptilinopus regina), тасманійського яструба (Accipiter novaehollandiae), лісового альціона (Todiramphus macleayii), вохристогрудого альціона-галатею (Tanysiptera sylvia), жовточубого какаду (Cacatua galerita), малого лорікета-нектароїда (Parvipsitta pusilla), червону розелу (Platycercus elegans), королівського алістера (Alisterus scapularis), піту-крикуна (Pitta versicolor), плямистобокого королаза (Cormobates leucophaea), жовтого медника (Stomiopera flava), темну медовичку (Myzomela obscura), бурого ріроріро (Gerygone mouki), східного кущовика (Sericornis magnirostra), жовтогорлого кущовика (Neosericornis citreogularis), чорночубого батіжника (Psophodes olivaceus), чорну сорочицю (Melloria quoyi), рудолобу віялохвістку (Rhipidura rufifrons), блискучоперу міагру (Myiagra alecto), квінслендського монарха (Carterornis leucotis), маскового монарха (Monarcha melanopsis), жовтогруду гвінейницю (Microeca flavigaster), жовточереву маріку (Cinnyris jugularis), сивоспинного окулярника (Zosterops lateralis) та блискотливого шпака-малюка (Aplonis panayensis).