Маллі Есперансу (ідентифікатор WWF: AA1202) — австралазійський екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований у .

Географія Екорегіон маллі Есперансу розташований на півдні регіону в Західній Австралії і є частиною комплексу . Він охоплює частину південного узбережжя Західної Австралії, розташовану між Олбані на заході та заповідником на сході, а також прилеглі внутрішні райони. На заході екорегіон переходить у савану Південно-Західної Австралії та у рідколісся Південно-Західної Австралії, на півночі — у рідколісся Кулгарді, а у прибережних районах на крайньому сході — у маллі та рідколісся Хемптону.

На півночі екорегіону переважають дещо горбисті глинисті, піщані та суглинкові рівнини, що лежать на висоті понад 300 м над рівнем моря. Подекуди тут зустрічаються гранітні відслонення та висохлі солоні озера. Південну частину регіону складають прибережні низовини. З геологічної точки зору тут переважають молоді четвертинні піщані відклади та дюни, що перекривають еоценові вапняки та інші осадові породи та протерозойські гнейси і граніти. Подекуди над низовинами підіймаються стрімкі пагорби, основу яких складають метаморфізовані граніти та кварцити. Поблизу південного узбережжя регіону зустрічаються численні гранітні острівці.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з двох біорегіонів: та .

Клімат На більшій частині екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSk за класифікацією кліматів Кеппена), а у деяких прибережних районах — середземноморський клімат (Csb за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна кількість опадів у внутрішній частині регіону становить 250-500 мм, а у прибережних районах коливається від 400 до 800 мм. Більшість опадів тут випадає взимку, з травня по вересень.

Флора Рослинний покрив прибережних піщаних рівнин Есперансу представлений чагарниками квонгану, основу яких складають представники родин Миртові (Myrtaceae) і Протеєві (Proteaceae), та евкаліптовими чагарниками і рідколіссями . На вершинах гранітних пагорбів та кварцитових хребтів зустрічаються багаті на ендемічні види пустища, а у долинах, де переважають алювіальні ґрунти — евкаліптові рідколісся. У внутрішніх частинах екорегіону, у районах, де переважають піщано-глинисті , поширені рідколісся маллі та миртово-протеєві пустища, а на вапнякових та піщаних рівнинах — мішані евкаліптові рідколісся та маллі. У алювіальних долинах поширені зарості мелалеуки (Melaleuca spp.), а на солончаках — невисокі чагарники (Tecticornia spp.).

Основним типом рослинності регіону є маллі — невисокі рідколісся або чагарники, основу яких складають маллієві евкаліпти (Eucalyptus spp.). Ці види евкаліптів мають характерну підземну здерев'янілу основу, з якої проростає кілька стовбурів. Маллієві рідколісся пристосовані до бідних ґрунтів, нестачі вологи та регулярних пожеж, характерних для посушливого південного узбережжя Західної Австралії.

У більшості типів рослинності регіону домінують різні види евкаліптів (Eucalyptus spp.), які демонструють надзвичайно високе різноманіття. У прибережних дюнних рідколіссях домінують (Eucalyptus utilis) та (Eucalyptus cornuta), у прибережних чагарниках та пустищах — (Agonis flexuosa), (Eucalyptus angulosa) та (Eucalyptus notactites), а у чагарниках і пустищах маллі — (Eucalyptus captiosa), (Eucalyptus adesmophloia), (Eucalyptus sporadica), чотирикрилі маллієві евкаліпти (Eucalyptus tetraptera), (Eucalyptus thamnoides), (Eucalyptus uncinata), (Eucalyptus phaenophylla), (Eucalyptus decipiens subsp. chalara), (Eucalyptus falcata), (Eucalyptus flocktoniae), (Eucalyptus lehmannii) та (Eucalyptus pleurocarpa).

У рідколіссях маллет та мурт, що ростуть на узвишшях, де переважають гравійні ґрунти, на глинистих рівнинах та делювіальних осипах, а також серед зеленокам'яних відслонень, поширені (Eucalyptus astringens subsp. redacta), (Eucalyptus cernua), (Eucalyptus clivicola), (Eucalyptus megacornuta), (Eucalyptus platypus) та (Eucalyptus praetermissa). У рідколіссях на південному заході регіону також зустрічаються (Eucalyptus annulata), (Eucalyptus brachycalyx), (Eucalyptus desmondensis), (Eucalyptus gardneri subsp. ravensthorpensis), (Eucalyptus occidentalis), (Eucalyptus oleosa subsp. corvina) та (Eucalyptus salmonophloia).

Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити західного сірого кенгуру (Macropus fuliginosus), (Cercartetus concinnus), південного бурого бандикута (Isoodon obesulus), австралійського чагарникового щура (Rattus fuscipes), стрибаючу мишу Мітчелла (Notomys mitchellii), південного лісового лилика (Vespadelus regulus) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus). Ендеміками екорегіону є західні миші (Pseudomys occidentalis), а майже ендемічними його представниками — західні чагарникові валлабі (Notamacropus irma), таммарські валлабі (Notamacropus eugenii), смугасті п'яткоходи (Tarsipes rostratus), крапчасті сумчасті миші або дібблери (Parantechinus apicalis), рудохвості сумчасті миші (Phascogale calura), білохвості сумчасті миші (Sminthopsis granulipes), сірочереві сумчасті миші (Sminthopsis griseoventer), пустищні миші (Pseudomys shortridgei) та попелясто-сірі миші (Pseudomys albocinereus).

Орнітофауна екорегіону включає австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), строкатого великонога (Leipoa ocellata), чубатого голуба-бронзовокрила (Ocyphaps lophotes), австралійську дрохву (Ardeotis australis), австралійського боривітра (Falco cenchroides), бурого сокола (Falco berigora), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), золотавого папужку (Neophema elegans), скельного папужку (Neophema petrophila), блакитноволого лорікета-нектароїда (Parvipsitta porphyrocephala), бронзову медовку (Gliciphila melanops), жовтокрилу медовку (Phylidonyris novaehollandiae), жовтокрилого медника (Gavicalis virescens), чорноволого медника (Nesoptilotis leucotis), маскового медника (Lichenostomus cratitius), бурого медовця (Lichmera indistincta), акацієву манорину (Manorina flavigula), південного кракора (Drymodes brunneopygia), рудогорлого пустковика (Pyrrholaemus brunneus), плямистоволого кущовика (Sericornis maculatus), білобрового куреника (Hylacola cauta), західного корольця (Eopsaltria griseogularis), чорнощокого ланграйна (Artamus cinereus), чорноволу сорочицю (Cracticus nigrogularis), сірого куравонга (Strepera versicolor), індигового малюра (Malurus pulcherrimus), рудолобого малюра-м'якохвоста (Stipiturus malachurus) та південного свистуна (Pachycephala inornata).

Майже ендемічними представниками екорегіону є евкаліптові какатоїси (Calyptorhynchus latirostris), червоноголові папуги (Purpureicephalus spurius), жовтощокі розели (Platycercus icterotis), жовтоголові періко (Polytelis anthopeplus), західні медолюби-сережники (Anthochaera lunulata), західні медолюби-шилодзьоби (Acanthorhynchus superciliosus), оливковокрилі медопійники (Melithreptus chloropsis), західні пустковики (Calamanthus montanellus), вусаті батіжники (Psophodes nigrogularis), західні щетинкодзьоби (Dasyornis longirostris) та південні вогнегузи (Stagonopleura oculata).

Збереження Близько 56 % природного рослинного покриву регіону було знищено або значно деградувало за останні століття внаслідок розвитку сільського господарства та надмірного випасу худоби. Основними загрозами для збереження природи регіону є фрагментація та деградація місцевої рослинності, часті пожежі, спричинені людьми, а також поширення інтродукованих видів тварин, таких як свійські коти (Felis catus) і звичайні лисиці (Vulpes vulpes), та інвазивних бур'янів, таких як смілаксовий холодок (Asparagus asparagoides).

Оцінка 2017 року показала, що 21 103 км², або 21 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , та .

Примітки

Посилання «Esperance mallee». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Esperance Mallee» — One Earth.