Велика Піщана пустеля та пустеля Танамі (ідентифікатор WWF: AA1304) — австралазійський екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований на півночі Центральної Австралії.
Географія Екорегіон Великої Піщаної пустелі та пустелі Танамі охоплює велику пустельну область, розташовану у внутрішніх районах Західної Австралії та Північної Території. Він включає Велику Піщану пустелю або Західну пустелю, другу за величиною пустелю Австралії, та Малу Піщану пустелю, розташовану південніше. Їх ландшафт представлений рядами червоних піщаних дюн, серед яких трапляються солончаки та пісковикові скельні масиви, такі, як відомий Улуру. На сході екорегіону розташована піщана пустеля Танамі; її ландшафт більш плаский, хоча подекуди зустрічаються пагорби. Територія регіону здебільшого безлюдна.
Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з чотирьох біорегіонів: Малої Піщаної пустелі, Великої Піщаної пустелі, та .
Клімат В межах екорегіону переважає спекотний та посушливий пустельний клімат (BWk за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна кількість опадів тут коливається від 200 мм у Малій Піщаній Пустелі до приблизно 500 мм у пустелі Тамані, де відчувається вплив з півночі.
Флора Рослинний покрив регіону переважно представлений напівпустельними , на яких переважають різні види (Triodia spp.), зокрема (Triodia pungens), (Triodia schinzii) та (Triodia basedowii). Подекуди серед піщаних дюн зустрічаються кущі (Senna artemisioides) та поодинокі дерева, зокрема (Owenia reticulata), (Grevillea wickhamii), (Grevillea refracta), деякі види кривавих евкаліптів (Corymbia spp.) та акацій (Acacia spp.). На пагорбах Великої Піщаної пустелі ростуть чагарники товстоплідної акації (Acacia pachycarpa) та купини колючої тріодії (Triodia pungens). На південному сході регіону зустрічаються (Allocasuarina decaisneana), які утворюють низькорослі відкриті рідколісся. Навколо солоних озер поширені невисокі чагарники лутиги (Atriplex spp.) та кущі (Melaleuca glomerata) і (Melaleuca lasiandra). У дяеких частинах Великої Піщаної пустелі зустрічаються ерги, майже повністю позбавлені рослинності.
Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити рудого кенгуру (Osphranter rufus), звичайного валлару (Osphranter robustus), чорноногого скельного валлабі (Petrogale lateralis), вонго (Ningaui ridei), пухнастохвосту мулгару (Dasycercus blythi), товстохвосту сумчасту мишу (Pseudantechinus macdonnellensis), смугастощоку сумчасту мишу (Sminthopsis macroura), малу волохату сумчасту мишу (Sminthopsis youngsoni), кролячого бандикута або білбі (Macrotis lagotis), спінніфексову стрибаючу мишу (Notomys alexis), піщану псевдомишу (Pseudomys hermannsburgensis), пустельну мишу (Pseudomys desertor) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus), а також собаку дінго (Canis lupus dingo). Майже ендемічними представниками регіону є північні сумчасті кроти (Notoryctes caurinus). Раніше в регіоні зустрічалися пустельні бандикути (Perameles eremiana), однак наразі вони вимерли. У пустелях регіону зустрічаються великі популяції здичавілих одногорбих верблюдів (Camelus dromedarius), завезених колоністами.
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити чубатого голуба-бронзовокрила (Ocyphaps lophotes), бурого сокола (Falco berigora), рожевогорлого періко (Polytelis alexandrae), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), хвилястого папужку (Melopsittacus undulatus), золотисту цокалку (Epthianura aurifrons), сірого мієлєро (Conopophila whitei), самітничка (Poodytes carteri), західного батіжника (Psophodes occidentalis) та австралійського діамантника (Taeniopygia castanotis).
Герпетофауна екорегіону характеризується надзвичайно високим різноманіттям. Вона включає багато плазунів, зокрема велетенського варана (Varanus giganteus), молоха (Moloch horridus), (Pogona minor), центральноавстралійського синьоязикого сцинка (Tiliqua multifasciata) та пустельну смертельну змію (Acanthophis pyrrhus).
Збереження Більша частина екорегіону залишається відносно незайманою. Однак природі регіону загрожує надмірний випас з боку інтродукованих травоїдних тварин, таких як верблюди, кролики і віслюки, та хижацтво з боку інтродукованих собак, свиней та лисиць. Діяльність людини призводить до зміни режиму пожеж: часті пожежі завдають шкоди пустельним екосистемам, які не мають достатньо часу між пожежами, щоб відновитися.
Оцінка 2017 року показала, що 260 900 км², або 32 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , та Національний парк Улуру-Ката-Тьюта.
Примітки
Посилання «Great Sandy–Tanami desert». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Great Sandy-Tanami Desert» — One Earth.