Веджіхі Хасан Ефенді (; прибл. 1622, Бахчисарай — кінець 1661, Стамбул) — османський історик та поет кримськотатарського походження XVII століття. Автор відомої історичної хроніки «Таріх-і Веджіхі» (), яка є цінним першоджерелом з історії Османської імперії середини XVII століття.

Біографія Народився близько 1031 року за мусульманським календарем (1622 рік) у Бахчисараї (Крим). За даними біографа Ісмаїла-паші Багдадського, батьком Веджіхі був Абдуллах Аріф ер-Румі ().

Прибуття Веджіхі до Стамбула збіглося з періодом сефевідської окупації Багдада. Судячи з хронології його життя та вишуканого стилю творів, він здобув якісну та глибоку освіту.

У Стамбулі Веджіхі потрапив під заступництво капудан-паші (згодом великого візира) Кеманкеша Кара Мустафи-паші, служив його мюхюрдаром (охоронцем печатки) аж до страти покровителя у 1644 році. Перебуваючи на цій посаді під час тривалого візирату Мустафи-паші, Веджіхі став свідком багатьох важливих історичних подій, які пізніше детально задокументував у своїй хроніці.

Після страти Мустафи-паші Веджіхі залишився без впливового покровителя. Тривалий час він працював катіпом (писарем) в Імперській раді — Дивані-и Хюмаюні.

Наприкінці 1071 року за хіджрою (кінець 1661 року) помер від сухот (туберкульозу). Був похований за межами стамбульських воріт Едірнекапи, проте його могила до наших днів не збереглася. Його сучасник Мехмед Назмі Ефенді присвятив смерті поета хронограму: «Ola makām Vecîhî’ye cennet-i firdevs» («Нехай притулком Веджіхі буде райський сад фірдевс»).

Творчість

Історична праця («Таріх-і Веджіхі») Головна історична праця автора в джерелах не має оригінальної назви, тому відома як «Таріх-і Веджіхі» ( — «Історія Веджіхі»). У деяких каталогах вона помилково фігурує під назвами «Таріх-і Фетх-і Багдад» («Історія завоювання Багдада»), «Таріх-і Кирим» («Історія Криму»), а в деяких біографічних збірниках — «Таріх-і Аль-і Осман» («Історія династії Османів»).

Хроніка коротко охоплює події з 1637 по 1661 роки (1047—1071 рр. за хіджрою): Починається з підготовки до відвоювання Багдада у персів. Містить оригінальні відомості про правління султана Ібрагіма I (1640—1648) та перші 13 років правління Мехмеда IV.

Оскільки Веджіхі не писав свою працю на офіційне замовлення палацу і не прагнув присвятити її впливовим особам, його виклад відзначається високим ступенем об'єктивності. Велика частина інформації базується на особистих спостереженнях автора.

Окрім військових та політичних подій, праця має велику цінність завдяки детальному опису тогочасного соціально-економічного становища імперії. Зокрема, Веджіхі без прикрас показує глибоку кризу та занепад державного апарату під час останніх років правління Ібрагіма I та на початку правління Мехмеда IV. Він відкрито критикував корупцію у палацових колах, фінансовий занепад та свавілля яничарів, описуючи перші вісім років правління Мехмеда IV рядком: «Âl-i Osman Devleti düşmüş ocağa yanıyor» («Династія Османів упала в вогнище й горить»).

Веджіхі захоплювався великим візиром Кепрюлю Мехмедом-пашою, вважаючи його рятівником держави, проте об'єктивно критикував навіть його — зокрема за безпідставну страту Делі Хюсейна-паші.

Останньою подією, описаною в хроніці, є війна між Кримом, Річчю Посполитою та українськими козаками.

Праця Веджіхі доповнює відомості таких його сучасників, як Кятиб Челебі, Мехмед Халіфе та Карачелебізаде Абдулазіз Ефенді, а також послужила важливим джерелом для пізніших офіційних хроністів (ваканувісів), зокрема Наїми (який високо цінував роботу Веджіхі) та Рашида.

Джерела самого Веджіхі для ранніх періодів точно не відомі, проте опис Багдадського походу (у якому він брав безпосередню участь) є ймовірним конспектом «Зафернаме» () Карачелебізаде Абдулазіза Ефенді. Також під час роботи в Дивані автор мав прямий доступ до офіційних державних документів. Повідомлені ним причини страти великого візира Саліха-паші султаном Ібрагімом не зустрічаються в жодному іншому тогочасному джерелі.

До нашого часу дійшло 10 рукописних копій хроніки: 7 зберігаються в бібліотеках Стамбула, 2 — за кордоном (у Відні та Лейдені), а ще одна копія — італійський переклад, зроблений Джакомо Тарсією через 14 років після смерті автора, — зберігається в бібліотеці Сан-Марко у Венеції. Частину цього італійського перекладу опублікував румунський історик Ніколае Йорга у 1900 році.

У 1957 році Зія Аккая захистив докторську дисертацію на основі рукопису з бібліотеки Сулейманіє (Hamidiye, № 917). У 1977 році Бугра Атсиз опублікував німецький переклад та факсиміле лейденського рукопису під назвою «Das Osmanische Reich um die Mitte des 17. Jahrhunderts» («Османська імперія в середині XVII століття»).

Поетична спадщина (Диван) Веджіхі Хасан Ефенді був також талановитим поетом, чиї вірші зібрані в окремому дивані (збірці). Його сучасник поет Гюфті високо оцінював його поетичний хист. Своїм поетичним наставником Веджіхі вважав відомого османського поета Наїлі-і Кадіма.

Дослідження поетичної спадщини Веджіхі проводили Ільхан Толун (дипломна робота, Стамбульський університет, 1949) та Газанфер Асланташ (магістерська робота, Конья, 1994).

Джерела

Література Naîmâ. Târih (haz. Mehmet İpşirli). — Ankara, 2007. — II, 922, 946; III, 956, 973, 1144, 1151; IV, 1675, 1684, 1758, 1771, 1814. Defterdar Sarı Mehmed Paşa. Zübde-i Vekayiât (haz. Abdülkadir Özcan). — Ankara, 1995. — s. L-LIII. Şeyhî. Vekāyiu'l-fuzalâ. — III, 714—716. Bursalı Mehmed Tâhir. Osmanlılar Zamanında Yetişen Kırım Müellifleri (nşr. Mehmet Sarı). — Ankara, 1990. — s. 32-33. Ziya Akkaya. Vecihi ve Eseri // DTCFD. — XVII/3-4 (1961). — s. 533—560. Ömer Faruk Akün. Vecîhî // İA. — XIII. — s. 244—248. Christine Woodhead. Wed̲j̲īhī // EI2 (İng.). — XI. — s. 202.