Сеїт-Джеміль-ефенді (Сеит Джемиль-эфенди, ) — кримськотатарський релігійний діяч XIX століття, Таврійський муфтій (муфтій Таврійського магометанського духовного правління) у 1829—1849 роках.
Біографія Сеїт-Джеміль-ефенді походив із середовища вищого кримськотатарського духовенства. Він обійняв посаду муфтія після смерті або відставки попереднього муфтія Аджи Абдураїма-ефенді (1816—1829). Призначення відбулося в період правління імператора Миколи I і було затверджене імперською владою.
Період його служіння припав на важливий етап інституційного оформлення мусульманського духовного управління в Російській імперії. Таврійське магометанське духовне правління (з центром у Сімферополі) на той час здійснювало нагляд не лише за кримськими мусульманами, але й за мусульманськими громадами в західних губерніях Російської імперії (Віленській, Волинській, Гродненській, Ковенській, Курляндській, Мінській та Подільській губерніях).
Діяльність Як муфтій Сеїт-Джеміль-ефенді: видавав фетви з релігійних питань; контролював діяльність мечетей, медресе та парафіяльного духовенства; брав участь у вирішенні питань щодо вакуфів, шлюбів, спадщини та інших справ, що розглядалися за нормами шаріату в межах імперського законодавства; сприяв збереженню релігійної та культурної ідентичності кримських татар у умовах інтеграції до Російської імперії.
Його діяльність відбувалася в рамках «Положення про таврическое магометанське духовенство» 1831 року, яке закріпило статус духовенства як особливого стану.
Наступником Сеїт-Джеміль-ефенді на посаді муфтія став Сеїт Джеміль-ефенді оглу Еміров (1850—1879).
Примітки
Джерела Хайредінова З. З. Роль первых Таврических муфтиев и проблемы интеграции мусульманского населения Крыма в состав России (1783—1830 гг.) // Вестник Кемеровського государственного университети. — 2016. — № 1. — С. 66—71. Арапов Д. Ю. Образование Таврического муфтията в Российской империи (1783—1831 гг.). Таврическое магометанское духовное правление // Большая российская энциклопедия та інші історичні довідники.