Антоні́н Гартл (; , , Королівство Богемія, Австро-Угорщина — , Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — чеський літературознавець, журналіст, публіцист, перекладач, державний службовець. Знавець і популяризатор культури українців Закарпаття у міжвоєнну добу.

Життєпис Народився 11 грудня 1885 року в селі поблизу міста Клатови на заході Чехії у римо-католицькій родині селянина Йозефа Гартла та його дружини Анни.

Закінчив гімназію в місті Клатови, був одним із найуспішніших учнів. Далі навчався на філософському факультеті чеському Карловому університеті у Празі, вивчав богемістику, славістику і романістику. 1912 року здобув ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію «Г.-Ґ. Шауер. Літературно-історичне дослідження» (). Наступного року дисертацію надрукували як першу наукову монографію Гартла, присвячену життю і творчості чесько-німецького письменника .

У 1913—1919 роках працював у Чеській академії наук і мистецтв. Після цього був редактором чеських періодичних видань «Národní demokracie» (1919—1920), «Čas» (1920—1923), «Prager Rundschau» (1931—1938). Працював у редакції газети «Русинъ», що видавалася в Ужгороді, на її сторінках публікував свої статті.

1920 року Гартл був одним із членів-засновників Чехословацької гуситської церкви. 1933 року став співзасновником і заступником голови Товариства імені доктора , першого патріарха новоствореної Церкви, а 1938 року протягом нетривалого терміну був головою організації напередодні її розпаду .

У 1923—1938 роках Гартл працював у Міністерстві закордонних справ Чехословацької Республіки, спершу як бібліотекар, а з 1925 року — на посаді головного редактора відділу преси. Головним завданням Гартла за час роботи в міністерстві стала пропаганда досягнень чехословацької влади у культурному житті Підкарпатської Русі (Закарпаття) з часу її приєднання до Чехословаччини.

Через поставлені завдання у Гартла виник науковий інтерес до мови, літератури, звичаїв закарпатських русинів-українців. Основну увагу приділяв культурному розвиткові краю чехословацької доби (1920—1930-ті роки). На цю тему написав низку наукових і публіцистичних праць («Kulturní život osvobozené Podkarpatské Rusi»; «Podkarpatští Rusíni a my», «Literární obrození podkarpatských Rusínů v letech 1920—1930» тощо), головною метою яких було ознайомити чеського читача з Підкарпатською Руссю та її культурою. 1936 року Гартл видав антологію «Pozdravení Rusínů: Výbor z literatury podkarpatoruské 1920—1935», куди вмістив власні переклади творів письменників Закарпаття міжвоєнної доби: Марка Бараболі, Антонія Бобульського, Андрія Ворона, Василя Ґренджі-Донського, Андрія Карабелеша, Федора Потушняка, Зореслава тощо. У своїх працях Гартл вживав щодо мешканців Закарпаття етнонім русини (), а сам край називав і Підкарпатською Руссю, і Карпатською Україною. Активно співпрацював з представниками усіх національно-культурних напрямків, що існували на Закарпатті — і українофілами, і русофілами . Українофільський напрямок Гартл характеризував як народний, демократичний, вказував на його переваги в суспільному житті краю, а русофільський називав консервативним.

Гартл займався перекладацькою діяльністю. Переклав чеською мовою з німецької твори середньовічних мінезангів, поезії Йоганна-Вольфганга Ґете тощо, з угорської — поезії Ендре Аді та інших угорських письменників, з української — твори письменників Закарпаття.

З початком німецької нацистської окупації Чехії в березні 1939 року Гартла звільнили із займаних ним високих посад у Міністерстві закордонних справ і призначили бібліотекарем Національної та університетської бібліотеки. Через тісні зв'язки з владою Чехословаччини, членство в масонській ложі «Veritas vincit» (, ) нацистська влада переслідувала Гартла, встановила над ним поліцейський нагляд, викликала для допитів. Попри це в роки німецької окупації Гартл і далі працював як науковець.

28 жовтня 1943 року Гартла терміново доставили до лікарні через «загострення давньої хвороби». Після хірургічної операції, що, за свідченнями лікарів, пройшла успішно, у Гартла почалися ускладнення з диханням, що трактували як «повернення старого туберкульозного захворювання».

19 лютого 1944 року Гартл помер у Празі. Кремований 25 лютого.

Праці

H. G. Schauer: literární studie. Praha, 1913 Jazyk a literatura Podkarpatské Rusi. Praha, 1922 Národní básník Podkarpatských Rusínů (Aleks. Duchnovič). 1923 Основы руськоѣ народноѣ и култорноѣ политики. Ужгород, 1923 K jazykové otázce podkarpatoruské. Nové Čechy № 6. 1923 Kulturní život osvobozené Podkarpatské Rusi. Nová svoboda № 1. 1924 Podkarpatští Rusíni za války a za převratu. Slovanský přehled № 17. 1925 Právní stránka jazykové otázky Podkarpatské Rusi. Slovanský přehled № 18. 1926 Lóže. Cyklus zednářských veršů J. W. von Goetha (переклад). Praha, 1930 Podkarpatští Rusíni a my. Praha, 1930 Literární obrození Podkarpatských Rusínů v letech 1920—1930. Praha, 1930 O politickém básníku. Poznámky k dílu Viktora Dyka. Brno, 1931 Die literarische Renaissance der Karpathoruthenen. Prag, 1932 Písemnictví na Podkarpatské Rusi. Pestrý týden № 7. 1932 President Masaryk a Podkarpatská Rus. Praha, 1932 Hledající v temnotách. Vzpomínky nejstarších bratří I—II. Praha, 1932 Písemnictví Podkarpatských Rusínů. Praha, 1933 Подкарпатская Русь в современной чешской литературе. Центральная Европа № 6. 1933 Čeští spisovatelé a Podkarpatská Rus. 1933 Památce bratra Josefa Tůmy. Praha, 1933 Literatura podkarpatských Rusínů v XX. století. Praha, 1934 Epilegomena k Hlaváčkovým Žalmům. Praha, 1936 Pozdravení Rusínů. Výbor z literatury podkarpatoruské 1920—1935. Bratislava, 1936 Podkarpatská Rus v české literatuře. Bratislava, 1936 Deux problèmes de la Russie subcarpathique. Le Monde slave № 13. 1936 Původ české země a království (переклад твору Ганса Сакса). Praha, 1936 Zednářský konstruktivismus. Praha, 1936 K jazykovým sporům na Podkarpatské Rusi. Slovo a slovesnost № 4. 1938 Zednáři na Klatovsku. Klatovy, 1938 Soudobé básnictví na Karpatské Ukrajině. Kritický měsíčník № 2. 1939 Mozart v Čechách (переклад праці ). Praha, 1939 Ve službách paní. Výbor z Waltera von der Vogelweide a jiných dvorských pěvců. Praha, 1941

Родина 27 липня 1915 року в місті Пісек Гартл одружився з Марією Брихтовою. У шлюбі народилося кілька доньок.

Примітки

Література

Посилання Праці Антоніна Гартла і література про нього в каталозі Національної бібліотеки Чеської Республіки