Обло́га У́мані 1674 року (також Оборона Умані) — епізод московсько-турецької війни 1672—1681 років під час походу воєводи Григорія Ромодановського та лівобережного гетьмана Івана Самойловича. Османські війська під проводом великого візира Кара Мустафи-паші обложили Умань, яку обороняв козацький гарнізон під командуванням полковника Степана Яворського. Внаслідок десятиденної облоги місто було захоплене, повністю зруйноване та розграбоване.
Передумови У березні 1674 року, після ухвал Переяславської ради, яка проголосила Івана Самойловича «гетьманом обох берегів Дніпра», десять із одинадцяти правобережних полків (зокрема й Уманський полк, що повстав проти Дорошенка ще 1673 року) визнали його зверхність. Однак гетьман Петро Дорошенко, який перебував під османським протекторатом і правив із Чигирина, відмовився скласти повноваження.
У зв'язку з цим об'єднане московсько-козацьке військо влітку того ж року здійснило похід на Правобережної України, установивши контроль над більшою частиною регіону, а в липні обложило резиденцію Дорошенка — Чигирин. Аби підтримати свого васала, османський султан Мехмед IV особисто очолив армію для походу на Правобережжя, плануючи серед іншого наступ на КиївФлоря Б. Н. Османское наступление на Правобережной Украине (1674 г.) и русско-польские отношения // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — 2022. — № 3 (89). — С. 98.. Наприкінці липня османи вдерлися на Правобережжя та обложили Ладижин. Перший штурм містяни відбили, але після кількох днів облоги місто капітулювало й зазнало жорстокого спустошення. Дізнавшись про наближення османських сил, Ромодановський і Самойлович відступили за Дніпро, залишивши залоги правобережних міст без підтримки.
Облога Наприкінці серпня 1674 року османська армія чисельністю близько 20 тисяч осіб при 30 гарматах під командуванням великого візира Кара Мустафи-паші обложила Умань. У місті, рятуючись від турок і кримців, зібралися мешканці навколишніх містечок та сіл — загалом, за різними оцінками, до 40 тисяч осіб. Містяни терміново відправили листи Івану Самойловичу та Григорію Ромодановському з проханням про допомогу, однак вона так і не надійшла.
Османи відносно швидко захопили нижнє місто, проте верхнє місто (замок) залишалося неприступним. Нападники здійснили кілька штурмів, але всі вони були відбиті козаками із важкими втратами для турок. Зрозумівши складність прямого штурму, османи розпочали саперні роботи, закладаючи мінні підкопи під міські мури.
Усвідомлюючи, що довго утримувати фортецю не вдасться, полковник Степан Яворський разом із делегацією вирушив до султанської ставки під Ладижин, аби висловити покору та попросити не руйнувати Умань. Проте за наказом султана уманське посольство було затримане, а сам Яворський опинився в полоні. Нападники продовжили штурми, і внаслідок вибуху підземної міни частину міського муру було зруйновано, що зрештою призвело до падіння Умані.
Наслідки Османські війська жорстоко розправилися з містом, яке чинило запеклий опір. Умань була повністю зруйнована, більшість її жителів — вбиті або забрані в ясир, і лише небагатьом вдалося врятуватися на Лівобережжі.
Попри перемогу, османська армія зазнала відчутних втрат (зокрема, загинули командири Кигай і Чорбай) і була змушена відмовитися від подальших планів наступу на Київ (у султанській ставці вирішили, що сприятливий час для походу на Київ втрачено). Після цього османські війська розпочали відступ у напрямку Дністра.
Примітки
Джерела та література Степанков В. Боротьба України і Польщі проти експансії Османської імперії у 1672—1676 рр. — К., 1991. — 120 с. Крикун М. Турецький похід у Правобережну Україну 1674 року // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 1999. — Вип. 34. — С. 150—159.