Степан Яворський (також Стефан Яворський; р. н. невід. — п. до 1693) — український військовий діяч другої половини XVII століття, уманський полковник (бл. квітня 1673 — серпень 1674) Війська Запорозького. Відомий як один з очільників героїчної оборони Умані від османсько-татарських військ у 1674 році під час Руїни.В. Л. Модзалевський. Малоросійський родословник. Т. V. Вип. 5. Київ — Санкт-Петербург: ВИРД, 2004. С. 72–76.

Біографія Походження Степана Яворського точно не встановлене. Він належав до козацько-старшинського роду Яворських. До 1673 року згадується як значний товариш військовий.

У квітні 1673 року, під час протистояння між гетьманами Михайлом Ханенком і Петром Дорошенком, Ханенко призначив Степана Яворського уманським полковником після усунення Івана Гродзенка (Грозденка). Полк на той час був розколотий: частина підтримувала Ханенка, частина — Дорошенка. Яворський очолив ту частину Уманського полку, яка стояла на боці Ханенка.Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини. Уманський полк // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2007. Вип. 34. С. 81.

У березні 1674 року після Переяславської ради, яка обрала Івана Самойловича гетьманом «обох берегів Дніпра», Уманський полк присягнув лівобережному гетьманові та московському цареві. Яворський залишався на уряді полковника до серпня 1674 року.

Оборона Умані 1674 року Влітку 1674 року об'єднані війська лівобережного гетьмана Івана Самойловича та московського воєводи Григорія Ромодановського здійснили похід на Правобережжя. Вони взяли під контроль більшу частину регіону, включно з Уманщиною, і обложили Чигирин — столицю Петра Дорошенка. Османський султан Мехмед IV, щоб допомогти своєму васалові Дорошенкові, направив велику армію на чолі з великим візиром Кара Мустафою-пашею.Степанков В. С. Боротьба України і Польщі проти експансії Османської імперії у 1672—1676 рр. 1991. С. 11.

Після взяття Ладижина османсько-татарські війська (близько 20 тис. осіб і 30 гармат) наприкінці серпня 1674 року обложили Умань. У місті зібралися тисячі жителів навколишніх сіл і містечок (за деякими оцінками — до 40 тис. осіб). Уманці зверталися по допомогу до Самойловича та Ромодановського, але ті вже відступили за Дніпро, залишивши правобережні гарнізони без підтримки.

Очолюваний Степаном Яворським гарнізон кілька разів відбив штурми. Турки зазнали значних втрат, зокрема загинули воєначальники Кігай і Чорбай. Османи перейшли до облогової тактики: підвели шанці, насипали вали та почали підкопи під стіни замку.Мицик Ю. А. Умань козацька і гайдамацька. Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2002.

Розуміючи складність становища, полковник Яворський з делегацією старшини вийшов до турецького табору з виявом покорності та проханням зберегти місто. Турецька сторона підступно заарештувала делегацію, порушивши умови переговорів, і взяла Яворського та старшину в полон.Величко С. Літопис подій у Південно-Західній Росії в XVII віці. Київ, 1851 (та наступні видання).

Залишившись без керівництва, захисники продовжували героїчний опір ще близько тижня. 4 вересня (25 серпня за ст. ст.) 1674 року турки через підкоп і пролом у стіні увірвалися до міста. Останній бій відбувся на головному майдані. Умань була повністю зруйнована і спалена, більшість жителів убито або забрано в ясир. Лише частина людей змогла втекти на Лівобережжя. Незважаючи на перемогу, османська армія понесла важкі втрати і відмовилася від плану походу на Київ.

Подальша доля Після полону Степан Яворський деякий час перебував у турецькій неволі. Пізніше повернувся на Лівобережжя. У 1686 році як значний товариш військовий разом із полковим суддею Самойлом Івановичем розміжовував ґрунти сіл Тимоновичі та Семенівка. 5 січня 1689 року разом із дружиною продав «три комори на рибному торгу в місті Ніжині». Володів селом Юдиновим Погарської сотні. У 1689 році згадується як полковник охотницького піхотного полку. Помер до 1693 року. Після смерті його та дружини тесть Дмитро Чечель продав маєтки.

Родина Дружина — донька Дмитра Чечеля. Точні відомості про дітей відсутні. Рід Степана Яворського є одним із кількох однойменних козацько-старшинських родів Яворських, відмінних від роду митрополита Стефана (Симеона Івановича) Яворського (1658—1722).Яворські і Значко-Яворські // Енциклопедія історії України. Т. 10. Київ: Наукова думка, 2013.

Пам'ять Оборона Умані 1674 року під керівництвом Степана Яворського увійшла в історію як один з яскравих епізодів героїчного опору українського козацтва османській експансії в добу Руїни. Події докладно описані в «Літописі» Самійла Величка та працях сучасних істориків.

Примітки

Джерела Величко С. Літопис подій у Південно-Західній Росії в XVII віці. — Київ, 1851 (та наступні видання). Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини. Уманський полк // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. — 2007. — Вип. 34. Модзалевський В. Л. Малоросійський родословник. — Т. V. — Вип. 5. — Київ — Санкт-Петербург: ВИРД, 2004. Степанков В. С. Боротьба України і Польщі проти експансії Османської імперії у 1672—1676 рр. — 1991. Мицик Ю. А. Умань козацька і гайдамацька. — Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2002. Яворські і Значко-Яворські // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Т. 10. — Київ: Наукова думка, 2013.