Іван Тихонович Бондаренко (, Бородаївка, Катеринославська губернія — , Правобережне, Дніпропетровська область) — радянський військовослужбовець, гвардії рядовий, сапер 81-го гвардійського окремого саперного батальйону 72-ї гвардійської стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту. Повний кавалер ордена Слави.

Біографія

Народився 10 липня 1925 року в селі Бородаївка (нині — Кам'янський район Дніпропетровської області) у селянській родині.

У 1940 році закінчив семирічну школу та працював у колгоспі.

У 1943 році був призваний до лав Робітничо-селянської Червоної армії і направлений до діючої армії, де служив сапером 81-го гвардійського окремого саперного батальйону 72-ї гвардійської стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії. Воював у складі військ 2-го Українського фронту, брав участь у всіх наступальних операціях своєї дивізії.

Бойовий шлях

У ніч на 11 червня 1944 року в районі населених пунктів Хелештієні та Думбревиця гвардії рядовий Іван Бондаренко, діючи попереду групи розвідників, зробив проходи у ворожих загородженнях, знищив вогневу точку противника та розвідав систему його оборони. За цей подвиг Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 червня 1944 року був нагороджений орденом Слави III ступеня.

8 серпня 1944 року в районі населеного пункту Херменштій Бондаренко розвідав підступи до ворожого доту та разом із саперами-підривниками знищив його. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 вересня 1944 року нагороджений орденом Слави II ступеня.

У період з 19 по 21 січня 1945 року під час бойових дій у районі населених пунктів Барт і Фаркаш (Угорщина) перебував у тилу противника разом із групою розвідників, де розвідав систему оборони ворога. Першим увірвався у ворожу траншею, знищив кількох військовослужбовців противника та взяв одного полоненого. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року Івану Тихоновичу Бондаренку присвоєно орден Слави I ступеня. Таким чином він став повним кавалером ордена Слави.

Післявоєнні роки

У 1948 році демобілізований із лав Радянської армії.

Після демобілізації працював у колгоспі.

Помер 23 травня 1995 року в селі Правобережне Дніпропетровської області.

Нагороди

Орден Слави I ступеня (1946); Орден Слави II ступеня (1944); Орден Слави III ступеня (1944); Орден Вітчизняної війни I ступеня (1985); Орден Червоної Зірки (1944); медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Примітки

Джерела

Література Кавалеры ордена Славы трех степеней: Краткий биографический словарь / за ред. Д. С. Сухорукова. — Москва : Воениздат, 2000. — 703 с. — ISBN 5-203-01883-9.