Ернст Леопольд Хлодвіг Юліус Алексіс Вільгельм Генріх, спадкоємний принц Ліппський (; 12 червня 1902, Детмольд — 24 травня 1987, Детмольд) — партійний дія НСДАП, штурмбанфюрер СС.

Біографія

Німецька імперія та Веймарська республіка

Ернст був старшим сином останнього правлячого князя Леопольда IV, який зрікся престолу 12 листопада 1918 року під час Листопадової революції. Він був останнім спадкоємним принцом князівства Ліппе за правом титулу між 1905 і 1918 роками. Його матір'ю була принцеса Берта Гессен-Філіппсталь-Бархфельдська (1874—1919), дочка Вільгельма Гессен-Філіппсталь-Бархфельдського. Ернст був двоюрідним братом Бернгарда Ліппе-Бістерфельдського, принца-консорта королеви Нідерландів Юліани.

У молодості Ернст спочатку навчався у приватних репетиторів. На пізніх етапах Першої світової війни, 30 травня 1918 року, імператор Вільгельм II призначив його почесним лейтенантом Прусської армії. Після розпуску князівства Ліппе він перейшов від приватного репетиторства до навчання в старшій реальній школі в Гуммерсбаху, яку закінчив з атестатом зрілості. З 1921 по 1923 рік він працював волонтером у сільському господарстві і вивчав сільське господарство та філософію протягом кількох семестрів у Галле. Потім він змінив професійну освіту та у 1924/1925 роках пройшов комерційне навчання в AEG у Берліні. У 1925 році він став там головним бухгалтером, яку обіймав до 1930 року. З 1930 по 1932 рік Ернст цур Ліппе був головним бухгалтером у готелі «Принц Альбрехт» у Берліні, перш ніж у 1932 році втратив роботу.

У політичному плані Ернст цур Ліппе приєднався до НСДАП наприкінці 1920-х років, офіційно вступивши до неї 1 травня 1928 року (квиток №88 835).Bundesarchiv R 9361-II/644696 Таким чином, він був першим спадковим принцом німецького князівського роду, який став членом партії. Водночас він вступив до воєнізованого крила нацистської партії, СА, але залишив його в 1931 році через роботу в готельному бізнесі. З 1930 року він був членом пропагандистського відділу партії.

Під час нацистського режиму Після приходу нацистів до влади у 1933 році отримав посаду в Націонал-соціалістичній торговельно-промисловій організації (Гаго), де створив бухгалтерський відділ для «Самопомочі». Разом з цим відділом він перейшов до Німецького робітничого фронту, де в 1936 році дослужився до посади керівника відділу в Імперському управлінні кадрів. У 1935 році він залишив Євангелічно-лютеранську церкву та зареєструвався як віруючий у Бога.Andreas Dornheim: Beamte, Adjutanten, Funktionäre. Personenlexikon zum Reichsministerium für Ernährung und Landwirtschaft und Reichsnährstand. W. Kohlhammer, Stuttgart 2021, ISBN 978-3-17-040086-3, S. 243.

З 1938 по 1939 рік, за посередництва двоюрідної сестри свого батька, принцеси Марії Адельгайд Ройсс-Ліппе-Бістерфельдської (1895–1993), Ернстспочатку служив другим ад'ютантом Вальтера Дарре, нацистського міністра сільського господарства та «Імперського лідера фермерів». Згодом, у 1939 році, він став одним із трьох головних ад'ютантів Дарре. Він відповідав за діяльність Дарре як рейхсляйтера НСДАП, тоді як Еріх Маннс був його ад'ютантом як імперського лідера фермерів, а Менгедодт — його ад'ютантом як міністр. Він діяв як зв'язкова лінія між своїм офісом в Імперському управлінні сільськогосподарської політики в Мюнхені та Дарре в Берліні, займаючись пов'язаною кореспонденцією. Він був офіційно зареєстрований у Головному управлінні раси та поселень СС (RuSHA) і під час Другої світової війни організовував від його імені поселення членів СС, які стали інвалідами війни, як фермерів на колишніх польських територіях вздовж річки Вісла та навколо Познані, які були окуповані Німеччиною у 1939 році та анексовані як Вартегау.

У цей період він вступив до СС 30 січня 1939 року (посвідчення №314 184) і одразу після вступу був підвищений до гауптштурмфюрера СС, а потім до штурмбанфюрера СС 20 квітня 1941 року. За словами Ернста, його звання лейтенанта, яке він отримав від імператора Вільгельма II у віці п'ятнадцяти років, було визнано вермахтом. 9 листопада 1941 року його було призначено Імперським головним управлінським директором.Andreas Dornheim: Beamte, Adjutanten, Funktionäre. Personenlexikon zum Reichsministerium für Ernährung und Landwirtschaft und Reichsnährstand. W. Kohlhammer, Stuttgart 2021, ISBN 978-3-17-040086-3, S. 243–244.

Після звільнення Дарре у 1942 році він повернувся в Німецький робітничий фронт, де залишався до 1945 року, спочатку в кадровому відділі, потім у торговому відділі на посаді офіцера кадрів.

Після Другої світової війни Наприкінці війни Ернст потрапив у полон до союзників. Він брав участь як свідок у Нюрнберзькому процесі, а пізніше був класифікований судом денацифікації в адміністративному окрузі Детмольд як дрібний злочинець (III клас).

Після смерті батька в 1949 році його молодший єдинокровний брат Армін (1924–2015), від другого шлюбу батька з принцесою Анною Ізенбург-Бюдінген сюкою, овдовілою принцесою Ліппе-Вайсенфельдською (1886—1980), став новим головою династії Ліппе. Ернст був позбавлений спадщини своїм батьком.

Сім'я Ернст одружився з Шарлоттою Рікен (1900—1974) у Берліні в 1924 році. Вони розлучилися в 1935 році, і вона вийшла заміж за купця Ріхарда Бузолта (нар. 1894) у Берліні в 1938 році. Сам принц одружився з Гертою-Елізою (Гельгою) Вайланд (1911—1970), дочкою інженера Фрідріха Вільгельма Вайланда, в Берліні в 1937 році. Лише від другого шлюбу народилися діти: лікар Ернст-Леопольд (*1940) та Вікторія (1943—1988), яка була одружена з художником і письменником Вольфрамом Вікертом з 1968 по 1977 рік та з арт-дилером Крістофом Пуделько (1932—2017) з 1984 року.Genealogisches Handbuch des Adels, Fürstliche Häuser, Band XV, Band 114 der Gesamtreihe GHdA, C. A. Starke, Limburg an der Lahn 1997, ISBN 3-7980-0814-0, S. 48 ff.

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Fürstlichen Häuser (Hofkalender). 1942. Jg. 179, Justus Perthes, Gotha November 1941, S. 63–64 (I., Abt. A), S. 407 (Abt. III A). Andreas Dornheim: Beamte, Adjutanten, Funktionäre. Personenlexikon zum Reichsministerium für Ernährung und Landwirtschaft und Reichsnährstand. W. Kohlhammer, Stuttgart 2021, ISBN 978-3-17-040086-3, S. 243–244. Gottfried Graf Finck v. Finckenstein, Christoph Franke: Gothaisches Genealogisches Handbuch der Fürstlichen Häuser. (GGH), Band I, Band 1 der Gesamtreihe GGH, Verlag des Deutschen Adelsarchivs, Marburg 2015, ISBN 978-3-9817243-0-1, S. 149. Ernst Klee: Das Kulturlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, ISBN 978-3-10-039326-5. Stephan Malinowski: Vom König zum Führer. Sozialer Niedergang und politische Radikalisierung im deutschen Adel zwischen Kaiserreich und NS-Staat. in: Elitenwandel in der Moderne. Band 4, 3., durchges. Auflage, Akademie-Verlag, Berlin 2003, ISBN 3-05-004070-X (zu Ernst Leopold: S. 562; Online-Vorschau).

Посилання

Protokolle der Vernehmungen des Erbprinzen Ernst zur Lippe von Januar bis Mai 1947 in Nürnberg.