Придатність для життя коричневих карликів вважається менш правдоподібною, ніж для зір головної послідовності, через охолодження центрального карлика та припливні сили, спричинені надблизькою зоною, придатною до життя, але більш правдоподібною, ніж для білих карликів, через менший випромінювання XUV та рентгенівського випромінювання. Планета повинна мати надзвичайно низький ексцентриситет орбіти (від земного до десятимільйонних часток залежно від великої півосі та маси коричневого карлика), щоб уникнути парникового ефекту, що виникає внаслідок припливів, а вода та атмосфера планети можуть не пережити ранню стадію, коли планета знаходиться всередині гарячої зони.

Деталі

Всюдисущість За оцінками, коричневі карлики зустрічаються приблизно втричі рідше, ніж карлики типу M у сонячному оточенні, причому масивніші переважають менш масивні.

В свою чергу дослідження показують, що невеликі кам'янисті світи поширені навколо об'єктів з наднизькою масою (ультрахолодних карликових зір, а також коричневих карликів).

Якщо враховувати припливну міграцію, нижня межа ймовірності переходу в зону життя навколо коричневих карликів у межах 7 пк становить 4,5% (56% без урахування припливної міграції).

Виявлення Завдяки коротким періодам обертання транзитні планети навколо коричневих карликів можна виявити та підтвердити у стислі терміни — потенційно протягом однієї ночі за умови, що період обертання становить менше ніж 8–10 годин. Для коричневого карлика з масою 0,04 маси Сонця орбітальний період варіюється від 10–55 годин у віці 1 млрд років до близько 4 годин у віці 10 млрд років. Через незначний радіус материнського коричневого карлика транзити є досить глибокими (1–5%), однак короткотривалими (10–40 хвилин). Окрім цього, малий радіус коричневих карликів відносно планет полегшує виявлення біосигнатур за допомогою космічного телескопа JWST (з граничним спектральним типом близько M5V на відстані до 6,5 пк).

Придатність для життя Старіння об'єкта призведе до скорочення тривалості існування зони життя для об'єктів з меншою масою, оскільки вони швидше охолоджуються, і зрештою межа Роша стане проблемою. Для об'єкта з масою 0,04 сонячної маси максимальний час ЗЖ становитиме 4 гір. років, а для об'єкта з масою 0,07 сонячної маси — до 10 гір. років. Тривалість ЗЖ менше 0,1 млрд років була б проблематичною для розвитку складного життя, що здебільшого виключає об'єкти з найменшою масою. Тим не менш, умови для існування життя можуть продовжуватися в підповерхневому (тобто подібному до Енцелада) стані після того, як ЗЖ переміститься всередину орбіти планети.

Для карлика з масою 0,04 від маси Сонця ексцентриситет орбіти планети повинен мати порядок 10−7, щоб запобігти виникненню припливних умов типу Венери у віці 10 млрд років. Для молодшого об'єкта віком 1 млрд років ексцентриситет все одно має залишатися надзвичайно низьким (0,00005).

Висихання на ранніх етапах життя є ще однією проблемою, оскільки, згідно з дослідженням планеті з населеною масою (0,1-10 мас Землі) та початковою великою піввіссю 0,009 а.о. знадобиться 50 мільйонів років, щоб досягти ЗЖ коричневого карлика з масою 0,04 сонячної, що приблизно дорівнює часу, необхідному для висихання планети. Використана модель передбачає, що планета повинна мати мінімальну початкову велику піввісь 0,016 а.о., щоб уникнути висихання через час, проведений всередині ЗЖ. Крім того, припливні сили зміщували б орбіту планети назовні, скорочуючи тривалість гарячого повітряного потоку.

Див. також

Придатність для життя в системах червоних карликів

Посилання