Тавріній, обо Таврін (; помер бл. 232 року) — претендент на римський престол у добу правління Александра Севера; 232 року проголошений імператором легіонами, розміщеними в римській Месопотамії.
Історія На початку ІІІ століття античний світ зазнав кардинальних змін — падіння Парфянського царства і постання агресивної імперії Сасанідів після поразки останнього парфянського царя Артабана IV від Ардашира I. Новий перський цар оголосив про прагнення повернути всі землі, які колись належали персам, аж до Грецького (Егейського) моря, вважаючи їх своєю законною спадщиною від предків. Ситуація загострилася ще й через те, що деякі римські підрозділи фактично приєдналися до нього, а інші відмовилися захищатися.
229 року, за правління імператора Александра Севера, Сасаніди вторглися до римської Месопотамії. Діон Кассій зазначає, що у провінційному гарнізоні панували «сваволя, розпуста і недисциплінованість». Легіонери зчинили бунт і вбили свого командувача . 231/232 року бунтівні легіони проголосили імператором Таврінія. Наприкінці літа 232 року військо Александра вирушило на Схід, щоб придушити повстання. Тавріній утік і потонув, намагаючись перетнути Євфрат, щоб дістатися на територію Сасанідів.
Історіографія Тавріній згадується лише у двох джерелах, обидва з яких походять з пізньої античності: в «» («Витягах про життя римських імператорів») і в «Календарі» (Laterculus) Епітома про цезарів 24,2; Полемій Сільвій, Laterculus 1,31, у Теодора Моммзена: Polemii Silvii laterculus a. CCCCXLIX. In: Monumenta Germaniae Historica, Auctores antiqussimi Bd. 9, Berlin 1892, S. 521.. Полемій помилково відносить його повстання до правління імператора Елагабала. У «Епітомі» йдеться про те, що Тавріній повстав проти імператора Александра Севера і його проголосили августом. Як зазначалося, він кинувся в Євфрат «зі страху» перед Александром Севером. До слова, це єдина згадка в «Епітомі» про будь-які події у добу правління Александра. Зонара потворює зміст «Епітоми», але називає узурпатора Тавріном. Оскільки Тавріній ніколи не контролював монетарню, жодних нумізматичних доказів його повстання не збереглося. Водночас про нього немає інформації у «Життєписах Августів» Аврелія Віктора, «» Євтропія, а також в інших літературних чи епіграфічних джерелах.
Примітки
Джерела